Рішення

від 03.11.2016 по справі 908/2622/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/97/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016 Справа № 908/2622/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2622/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» , м. Жовті Води

до відповідача: Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» , м. Мелітополь

про стягнення 789785, 57 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 18.05.2016 року

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» про стягнення основного боргу в сумі 575235,79 грн., пені в сумі 102438,52 грн., трьох процентів річних в сумі 8998,35 грн., інфляційних витрат в сумі 25545,85 грн., штрафу в сумі 77567,06 грн. за договором поставки № 561А від 06.10.2015 року, що разом складає 789785,57 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні 03.11.2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Разом з тим надав суду пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких зазначає, що специфікації до договору № 561 А від 06.10.2015 року були направлені відповідачу поштою на кожну поставку, але відповідач їх не повертав. В кожній специфікації зазначені найменування товару, його асортимент, вартість за одиницю, також найменування, вартість товару зазначалися в рахунках та у видаткових накладних на кожну поставку. Вказує, що відповідач приймав товар відповідно до видаткових накладних, накладні підписані уповноваженою особою відповідача, що свідчить про згоду з ціною, найменуванням та кількістю товару. При цьому пояснює, що замовлення від відповідача приймалося в телефонному режимі, на підставі замовлення відповідача формувався рахунок на оплату та обговорювався строк поставки. Рахунки передавались відповідачу електронною поштою, про отримання рахунків свідчить часткова оплата за накладною № 185 від 11.03.2016 року по рахунку № 70 від 11.03.2016 року. Також вказує, що податкові накладні формуються та реєструються в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), відповідач прийняв податкові накладні № 27 від 11.03.2016 року та № 67 від 24.03.2016 року, про що свідчать квитанції з ЄРПН.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.10.2016 року (а.с. 51).

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 06.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» , далі Продавець, та Приватним акціонерним товариством В«Агропромислова компаніяВ» , далі Покупець, був укладений договір поставки № 561А, далі Договір.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов'язується поставляти у зумовлені цим Договором строки Покупцеві ферментний препарат для біологічної обробки «Аграбонд», вітамінно-мінеральний премікс для відгодівлі свиней та свиноматок (виробництво Простафід), засіб для біоочищення «Оксидол» (надалі Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар і сплачувати його вартість. Найменування товару, його асортимент, вартість за одиницю зазначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.1., 2.2., 2.4., 2.5. Договору поставка товару за цим Договором здійснюється автотранспортом Постачальника на умовах DDP (у редакції INCOTERMS 2010). Місце поставки - склад Покупця: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175. Товар поставляється партіями. Об'єм кожної партії Товару (найменування, асортимент, кількість Товару) та загальна вартість кожної партії Товару узгоджуються сторонами і оформлюється у вигляді у вигляді письмової заявки Покупця та відображаються у рахунках і видаткових накладних. Поставка Товару за цим Договором здійснюється у відповідності з заявками Покупця, протягом 20 календарних днів, з моменту направлення заявки на адресу Постачальника. Моментом виконання обов'язку (поставка Товару) Постачальника вважається дата фактичного отримання Товару Покупцем та підписання видаткових накладних.

Умовами п. 2.7., 2.8., 2.10. Договору сторони визначили, що приймання-передача Товару проводиться за кількістю - згідно з товарно-супровідними документами, за якістю - згідно із нормативно-технічною документацією, ДСТУ, ТУ, стандартами, та ін. Якщо за результатами приймання якість/кількість Товару не відповідає стандартам, ТУ, іншій документації, то Покупець має право відмовитися від приймання Товару з настанням наслідків, зазначених у п. 7.2.1. Договору. Разом з товаром Постачальник повинен передати Покупцю документи, які належать до передачі разом з Товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи та документи, що засвідчують якість Товару:

- сертифікат якості на Товар;

- ветеринарна довідка (форма 2);

- видаткова накладна;

- податкова накладна;

- товарно-транспортна накладна (ТТН).

Право власності на поставлений Товар переходить до Покупця в момент отримання Товару від Постачальника за накладною.

Відповідно до п. 5.1. - 5.3., 5.7. Договору базові ціни на Товар, що поставляється Постачальником, вказуються у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору. Сторони визначають, що базові ціни на Товар, вказані у Специфікації, є дійсними на дату укладання цього Договору та погоджені сторонами. Базова ціна може змінитися у випадку зміни ціни імпортером, у якого Постачальник закуповує Товар. В цьому випадку Постачальник повідомляє Покупця про зміну ціни не пізніше ніж за 14 днів. Постачальник направляє Покупцю проект Специфікації з новими цінами. Для Товару сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або ОСОБА_1 (в залежності від валюти придбання Постачальником Товару за зовнішньоекономічними контрактами). Сторони домовились, що у випадку коли на дату оплати відбулось підвищення «Ринкового курсу» продажу долара США та(або) ОСОБА_1 до української гривні більш ніж на 1%, у порівнянні з «Ринковим курсом» продажу долара США та(або) ОСОБА_1 на момент відвантаження товару, Покупець додатково сплачує Постачальнику «корегуючий платіж», який визначається шляхом множення суми здійсненого платежу або суми заборгованості на «коефіцієнт збільшення курсу». Загальна договірна ціна по договору визначається із суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником за весь період дії договору. «Корегуючий платіж» включається в ціну товару.

Умовами п. 6.1. - 6.4., 6.6. Договору сторони узгодили, що оплата по Договору здійснюється в національній валюті України, в розмірі повної вартості Товару, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах у цьому Договорі. Оплата за поставлений по Договору Товар здійснюється протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки Товару. Поставка Товару по Договору може здійснюватись на умовах 100 % передплати. В такому випадку умови пунктів 5.3., 5.4., 5.5., 5.6. договору щодо коригування платежу не застосовуються. Обов'язковою умовою для оплати поставленого за Договором Товару є наявність у Покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної, податкової накладної та інших документів, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору, а також відповідність цін в накладній діючої Специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, а також у разі їх неналежного оформлення або наявності розбіжностей у відомостях або даних, Покупець повинен письмово попередити Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів, з моменту приймання відповідної партії Товару. У такому випадку Постачальник повинен протягом 7 (семи) календарних днів, з моменту отримання такого письмового повідомлення від Покупця, надати Покупцеві відповідні виправлені або коригувальні документи. Постачальник зобов'язаний в момент поставки (передачі у власність) Товару видати Покупцеві податкову накладну на поставлене (переданий у власність) Товар, оформлену належним чином і згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 9.1. Договору він діє з моменту його підписання сторонами і до « 05» жовтня 2016 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від його виконання.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав свої зобов'язання з оплати поставленого на його адресу товару у встановлений договором строк в повному обсязі, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 575235,79 грн.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору були складені та підписані Специфікація № 1 станом на 11.03.2016 року та Специфікація № 2 станом на 24.03.2016 року, в яких було узгоджено найменування та ціна Товару, який підлягає поставці за Договором.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами Специфікацій № 1 та № 2, на загальну суму з ПДВ 802169,99 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № 185 від 11.03.2016 року на суму 706499,44 грн.;

- видатковою накладною № 219 від 24.03.2016 року на суму 95670,55 грн.

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача ОСОБА_2 Геннадьєвичем на підставі довіреностей № 485 від 11.03.2016 року, № 585 від 24.03.2016 року, про що свідчить його підписи на видаткових накладних.

На оплату поставленого товару позивачем у відповідності до умов Договору були виписані рахунки № 70 від 11.03.2016 року, № 86 від 24.03.2016 року, засвідчені копії яких містяться у справі (а.с. 32, 43).

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар згідно видаткової накладної № 185 від 11.03.2016 року на загальну суму 226934,20 грн., що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень, які містяться у справі, а саме:

- платіжним дорученням № 3260 від 13.04.2016 року на суму 26499,44 грн.;

- платіжним дорученням № 3915 від 29.04.2016 року на суму 13869,50 грн., з якої в оплату боргу за видатковою накладною № 185 від 11.03.2016 року зарахована сума 434,76 грн.;

- платіжним дорученням № 4017 від 04.05.2016 року на суму 50000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 4150 від 10.05.2016 року на суму 30000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 4389 від 16.05.2016 року на суму 20000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 4567 від 18.05.2016 року на суму 50000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 223 від 22.08.2016 року на суму 50000,00 грн.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар в повному обсязі у визначений умовами договору строк не виконав, у зв'язку з чим позивач намагається стягнути з нього борг в розмірі 575235,79 грн.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 12.04.2016 року по 30.09.2016 року в сумі 102438,52 грн. та штраф в сумі 77567,06 грн. на підставі п. 7.4. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань Покупцем більше ніж на 10 календарних днів, Покупець сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми простроченого платежу на день ліквідації заборгованості та пеню за кожний день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 12.04.2016 року по 30.09.2016 року в сумі 8998,35 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року в сумі 25545,85 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Порядок розрахунків між сторонами узгоджено в розділі 6 Договору, а саме в п. 6.2., яким передбачено, що оплата за поставлений по Договору Товар здійснюється протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки Товару. При цьому згідно з п. 2.5. Договору моментом виконання обов'язку (поставка Товару) Постачальника вважається дата фактичного отримання Товару Покупцем та підписання видаткових накладних. Разом з тим згідно з п. 6.4. Договору обов'язковою умовою для оплати поставленого за Договором Товару є наявність у Покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної, податкової накладної та інших документів, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору, а також відповідність цін в накладній діючої Специфікації. З аналізу умов вказаних пунктів Договору вбачається, що строк оплати поставленого товару визначається зі спливом тридцяти календарних днів з дня підписання сторонами за цим договором видаткової накладної та з врахуванням отримання Покупцем від Постачальника накладної, податкової накладної та інших документів, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, а саме поставив товар відповідачу, що підтверджується підписаними видатковими накладними, які засвідчують факт одержання товару Покупцем згідно п. 2.5., 2.10. Договору, в т.ч. виписав рахунки на оплату товару, оформив податкові накладні № 27 від 11.03.2016 року, № 67 від 24.03.2016 року у відповідності з п. 6.4. Договору, засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, з врахуванням дати підписання сторонами у справі видаткових накладних № 185 від 11.03.2016 року та № 219 від 24.03.2016 року згідно з п. 6.2. Договору строк оплати товару за ними настав 11.04.2016 року та 25.04.2016 року відповідно, прострочка виникла з 12.04.2016 року та з 26.04.2016 року.

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар згідно видаткової накладної № 185 від 11.03.2016 року на загальну суму 226934,20 грн., що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень, які містяться у справі (а.с. 33, 34, 36 - 40).

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача вимогу № 30/08 від 30.08.2016 року, в якій вимагав у строк 7 днів з моменту її отримання погасити борг в сумі 575670,55 грн. за поставлений товар, що підтверджується описом вкладення від 30.08.2016 року (а.с. 46). Вказана вимога була отримана представником відповідача 01.09.2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45), втім залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Однак, відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі у встановлений Договором строк за поставлений йому товар.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 575235,79 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат боргу. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» про стягнення з Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» основного боргу в сумі 575235,79 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, зобов'язання з оплати поставленої продукції з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати товару на підставі п. 7.4. Договору за загальний період з 12.04.2016 року по 30.09.2016 року на загальну суму 102438,52 грн., а також штраф в сумі 77567,06 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 12.04.2016 року по 30.09.2016 року в сумі 8998,35 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року в сумі 25545,52 грн.

Дослідивши розрахунки пені та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем неправильно визначений період нарахування пені та трьох відсотків річних за видатковими накладними № 185 від 11.03.2016 року та № 219 від 24.03.2016 року, оскільки не враховано, що строки оплати вказаних накладних припадають на вихідні дні - 10.04.2016 року та 23.04.2016 року. Разом з тим позивачем в розрахунках не враховано умови п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , яким передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені та трьох відсотків річних за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» .

Пеня та три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № 185 від 11.03.2016 року, строк оплати якої настав 10.04.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 11.04.2016 року, прострочка виникла з 12.04.2016 року, з урахуванням часткових оплат боргу 13.04.2016 року в сумі 26499,44 грн., 29.04.2016 року в сумі 434,76 грн., 04.05.2016 року в сумі 50000,00 грн., 10.05.2016 року в сумі 30000,00 грн., 16.05.2016 року в сумі 20000,00 грн., 18.05.2016 року в сумі 50000,00 грн., 22.08.2016 року в сумі 50000,00 грн.

- за 12.04.2016 року (1 день прострочення) від суми 706499,44 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 849,34 грн., три проценти річних складають 57,91 грн.;

- за період з 13.04.2016 року по 28.04.2016 року (16 днів) прострочення від залишку суми боргу 680000,00 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 12299,45 грн., втім оскільки за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тому розмір пені за вказаний період приймається згідно розрахунку позивача в сумі 11296,17 грн., три проценти річних складають 891,80 грн.;

- за період з 29.04.2016 року по 03.05.2016 року (5 днів) прострочення від залишку суми боргу 679565,24 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 3527,80 грн., три проценти річних складають 278,51 грн.;

- за період з 04.05.2016 року по 09.05.2016 року (6 днів) прострочення від залишку суми боргу 629565,24 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 3921,88 грн., три проценти річних складають 309,62 грн.;

- за період з 10.05.2016 року по 15.05.2016 року (6 днів) прострочення від залишку суми боргу 599565,24 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 3735,00 грн., три проценти річних складають 294,87 грн.;

- за період з 16.05.2016 року по 17.05.2016 року (2 дні) прострочення від залишку суми боргу 579625,24 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 1203,47 грн., три проценти річних складають 95,01 грн.;

- за період з 18.05.2016 року по 21.08.2016 року (96 днів) прострочення від залишку суми боргу 529565,24 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 47009,77 грн., втім оскільки за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тому розмір пені за вказаний період приймається згідно розрахунку позивача в сумі 46908,48 грн., три проценти річних складають 4167,07 грн.;

- за період з 22.08.2016 року по 30.09.2016 року (40 днів) прострочення від залишку суми боргу 479565,24 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 16051,02 грн., три проценти річних складають 1572,35 грн., втім оскільки за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тому розмір пені за вказаний період приймається згідно розрахунку позивача в сумі 15644,83 грн. та розмір трьох відсотків річних за вказаний період також приймається згідно розрахунку позивача в сумі 1533,04 грн.

Таким чином, загальна сума пені за видатковою накладною № 185 від 11.03.2016 року складає 87086,97 грн., а загальна сума трьох відсотків річних - 7627,83 грн.

2) на заборгованість за видатковою накладною № 219 від 24.03.2016 року, строк оплати якої настав 23.04.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 25.04.2016 року, прострочка виникла з 26.04.2016 року,

- за період з 26.04.2016 року по 30.09.2016 року (158 днів) прострочення від суми 95670,55 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 13880,07 грн., три відсотки річних складають 1239,01 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати вартості поставленого товару складає 100967,04 грн., загальна сума трьох процентів річних становить 8866,84 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» до Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» про стягнення пені в сумі 100967,04 грн., трьох процентів річних в сумі 8866,84 грн. підлягають задоволенню частково.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором нарахував відповідачу штраф за порушення строків оплати товару на підставі п. 7.4. Договору на загальну суму 77567,06 грн. Так, умовами вказаного пункту визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань Покупцем більше ніж на 10 календарних днів, Покупець сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми простроченого платежу на день ліквідації заборгованості та пеню за кожний день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Приписами ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Факт прострочення оплати відповідачем товару, поставленого згідно видаткових накладних № 185 від 11.03.2016 року та № 219 від 24.03.2016 року, понад 10 календарних днів підтверджується наявними у справі доказами здійснених ним часткових оплат боргу.

Оскільки мало місце прострочення відповідачем оплати поставленого товару згідно видаткових накладних № 185 від 11.03.2016 року та № 219 від 24.03.2016 року більше ніж на 10 календарних днів, а наданий позивачем розрахунок штрафу виконаний у відповідності умов Договору, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» про стягнення до Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» штрафу в сумі 77567,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши наданий суду розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку, що позивачем також допущені помилки, а саме неправильно визначений період нарахування інфляційних витрат. Тому судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» , зокрема:

1) на заборгованість за видатковою накладною № 185 від 11.03.2016 року, строк оплати якої настав 10.04.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 11.04.2016 року, прострочка виникла з 12.04.2016 року, з урахуванням часткових оплат боргу 13.04.2016 року в сумі 26499,44 грн., 29.04.2016 року в сумі 434,76 грн., 04.05.2016 року в сумі 50000,00 грн., 10.05.2016 року в сумі 30000,00 грн., 16.05.2016 року в сумі 20000,00 грн., 18.05.2016 року в сумі 50000,00 грн., 22.08.2016 року в сумі 50000,00 грн.

- за квітень 2016 року, травень 2016 року та серпень 2016 року інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійснених відповідачем у квітні, травні та серпні 2016 року часткових оплат складав менше місяця;

- за період з червня 2016 року по липень 2016 року від залишку суми боргу 529565,24 грн. інфляційні витрати складають «-1587,64 грн.», тобто має місце дефляція;

2) на заборгованість за видатковою накладною № 219 від 24.03.2016 року, строк оплати якої настав 23.04.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 25.04.2016 року, прострочка виникла з 26.04.2016 року,

- враховуючи настання строку оплати вказаної накладної 25.04.2016 року, інфляційні витрати нараховуються за період з травня 2016 року по серпень 2016 року від суми боргу 95670,55 грн. та складають «-477,87 грн.», тобто має місце дефляція.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» про стягнення з Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» інфляційних витрат в сумі 25545,85 грн. не підлягають задоволенню, оскільки мала місце дефляція, у зв'язку з чим слід відмовити в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.11.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 549, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 230-232, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» до Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» , 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» , 52210, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37262181, основний борг в сумі 575235 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 79 коп., пеню в сумі 100967 (сто тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 04 коп., три проценти річних в сумі 8866 (вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 84 коп., штраф в сумі 77567 (сімдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 06 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 11439 (одинадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 55 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» про стягнення з Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» пені в сумі 1471,48 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» про стягнення з Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» трьох процентів річних в сумі 131,51 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромагроміксВ» про стягнення з Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» інфляційних витрат в сумі 25545,85 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 08.11.2016 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.