Рішення

від 31.10.2016 по справі 910/17838/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016Справа №910/17838/16

За позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу»

про розірвання договору та зобов'язання повернути майно

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічного центру з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу» про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути майно.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016р. порушено провадження у справі № 910/17838/16 та призначено її розгляд на 17.10.2016р. Одночасно, вказаною ухвалою судом було частково задоволено клопотання заявника та відстрочено сплату судового збору до 17.10.2016р.

Відповідач в судове засідання 17.10.2016р. не з'явився, представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, ненаданням в повному обсязі витребуваних документів та необхідність витребування нових доказів, судом ухвалою від 17.10.2016р. було відкладено розгляд справи на 31.10.2016р. та продовжено заявнику термін відстрочення сплати судового збору до 31.10.2016р.

26.10.2016р. представником позивача через відділ діловодства суду подано документи на виконання вимог ухвали від 17.10.2016р.

У судове засідання 31.10.2016р. представники сторін не з'явились, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористались, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

31.10.2016р. позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість забезпечення участі представника Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву у судовому засіданні.

Вказане клопотання було розглянуто та залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні права передбачено у ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Наразі, заявником не представлено суду належних доказів неможливості забезпечити участь представника Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву у судовому засіданні 31.10.2016р.

За висновками суду, незважаючи на те, що представники позивача та відповідача не з'явились у судове засідання 31.10.2016р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Враховуючи наведене у сукупності, клопотання позивача про відкладення розгляду справи було залишено без задоволення.

В судовому засіданні 31.10.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені заявником докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2011р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу» (покупець) було укладено договір №1309 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності шляхом продажу на аукціоні, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує цілісний майновий комплекс державного підприємства «Центр випробовувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування», розташованого за адресою: 03680, м.Київ, проспект Червонозоряний, 51 (п'ятдесят один), а покупець зобов'язується прийняти вказаний цілісний майновий комплекс і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в договорі.

Об'єкт приватизації включає в себе всі його активи та пасиви, в тому числі, основні засоби в кількості 27 одиниць: АТС КХ - TES824UA базовий блок; Nokia 6230 телефон; Nokia 6230 телефон; Nokia 6610i телефон; Багатофункціональний пристрій: Xerox Work Centre М1.5i; Комп'ютер EVEREST Pentium 4; Комп'ютер Cetleron(P4); Копіювальний апарат SharpAR -5415; Крісло FLYYKL381; Ксерокопіювальний апарат Rikoch FT 1208; Монітор 17 SAMSUNG 757NF; Монітор LCD панель LG17L1730 SSNT; Монітор LGW2042S-SF20silver; Монітор SAMSUNG 17Synk Master 71 Silver; Монітор TFT 20 SM 2043 NW; Комп'ютер IQ Ultra MS21; Портативний комп'ютер С1.5 512/80 Cl5 xp.; Принтер HP

Lazer Jet P201 5d; Принтер SAMSUNG ML - 1210: Принтер HP Lazer 1100; Сейф (630*440*380), ключ, замок, 1 лоток + кас.відділ.; Системний блок П4 630(10460/1024Mb/250GB/256BX1300/FD); Системний блок C2D E6300/lGb/250DVD; Системний блок CPU INTEL Р - 4 - 2 - 8 - GHZ; факсимильний апарат SHARP

455; Цифровая камера CANON Powershot А 700: Монітор LGW2042S - SF 20silver, згідно з матеріалами інвентаризації, за результатами якої складений зведений акт інвентаризації майна, який затверджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 16 листопада 2010 року.

За умовами п.1.2 договору №1309 від 14.03.2011р. право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації (право власності) переходить до покупця з моменту сплати повної вартості об'єкта приватизації.

Згідно з висновком про вартість цілісного майнового комплексу, який затверджено

начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 31

грудня 2010 року, ринкова вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу становить

27400 грн. без урахування податку на додану вартість. Сума податку на додану вартість становить 5480 грн. Ринкова вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу з урахуванням податку на додану вартість становить 32880 грн.

У п.1.4 договору №1309 від 14.03.2011р. вказано, що згідно з протоколом аукціону від 04 березня 2011 року №1, затверджений Наказом №351 від 09.03.2011р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву остаточна ціна продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість становить 36168 грн., податок на додану вартість становить 6028 грн., ціна продажу без урахування податку на додану вартість становить 30140 грн.

За умовами п.п.2.1, 2.2 укладеного між сторонами правочину покупець зобов'язаний внести 6028 грн. податку на додану вартість за придбаний об'єкт приватизації протягом трьох календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Покупець зобов'язаний внести 30140 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом тридцяти днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Термін оплати може бути продовжений ще на тридцять календарних днів за умови внесення покупцем не менше п'ятдесяти відсотків від ціни об'єкту продажу з урахуванням податку на додану вартість.

Зі змісту п.2.3 договору №1309 від 14.03.2011р. вбачається, що розрахунки за придбаний об'єкт приватизації здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування суми на рахунок продавця.

У п.3.1 договору №1309 від 14.03.2011р. вказано, що передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в триденний термін після сплати повної ціни продажу об'єкта приватизації.

Згідно п.5.1 вказаного договору покупець зобов'язаний: у встановлений цим договором термін сплатити податок на додану вартість за придбаний об'єкт; у встановлений цим договором термін сплатити ціну продажу об'єкта; у встановлений цим договором термін прийняти об'єкт; здійснити необхідні заходи щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств, в тому числі, анулювання печаток та штампів; зберігати протягом двох років з моменту переходу до покупця права власності згідно з чинним законодавством профіль діяльності - дослідження і розробка в галузі технічних наук; не допускати звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи покупця чи уповноваженого ним органу протягом шести місяців від дня переходу до покупця права власності; зберігати протягом одного року з моменту переходу до покупця права власності згідно з чинним законодавством робочі місця в кількості чотирьох; виконувати заходи щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці, що передбачені колективним договором; здійснити заходи щодо дотримання екологічних норм експлуатації об'єкта, забезпечувати та виконувати вимоги екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища; надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору. Не перешкоджати продавцю у здійсненні контролю за виконанням умов договору.

Відповідно до п.5.2 договору №1309 від 14.03.2011р. виконання зобов'язань, які не мають визначеного строку їх реалізації, здійснюється протягом двох років з дати переходу права власності на об'єкт приватизації.

Пунктом 7.8 договору №1309 від 14.03.2011р. визначено, що у разі невиконання покупцем зобов'язань за цим договором продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про розірвання договору та повернення об'єкта за актом приймання - передавання продавцю.

Пунктом 12.3 укладеного між сторонами правочину передбачено, що у разі розірвання договору об'єкт купівлі-продажу повертається продавцю.

Вказаний договір було підписано представниками сторін, скріплено печатками контрагентів та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Влас М.С.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1309 від 14.03.2011р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №1309 від 14.03.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу» було сплачено вартість предмету продажу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву, що підтверджується платіжними дорученнями №28 від 22.02.2011р., №49 від 15.03.2011р., №71 від 24.03.2011р.

25.03.2011р. Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Києву було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу» прийнято проданий на аукціоні цілісний майновий комплекс державного підприємства «Центр випробовувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування», розташованого за адресою: 03680, м.Київ, проспект Червонозоряний, 51, про що сторонами було складено та підписано акт №1372 від 25.03.2011р.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу» свої обов'язки за договором №1309 від 14.03.2011р. в повному обсязі виконано не було, зокрема, не здійснено необхідних заходів щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств, в тому числі, анулювання печаток та штампів.

Листами №30-03/11527 від 12.11.2015р, №30-03/12029 від 27.11.2015р. позивач вимагав у відповідача надати документи на підтвердження виконання означеного обов'язку за договором.

Однак, за поясненнями Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву, вимоги продавця так і не було виконано.

Враховуючи невиконання покупцем свого обов'язку щодо здійснення необхідних заходів щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств, в тому числі, анулювання печаток та штампів у строки, які передбачено п.5.2 договору, позивач керуючись умовами п.7.8 вказаного правочину, звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться у ст.188 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У ч.1 ст.652 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

За змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і за рішенням суду у випадках, що передбачені, в тому числі, ст.ст.651, 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Наказу №1074 від 28.07.2010р. Фонду державного майна України цілісний майновий комплекс державного підприємства «Центр випробовувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування», розташований за адресою: 03680, м.Київ, проспект Червонозоряний, 51, віднесено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації.

Правовий механізм приватизації державного майна, в тому числі, об'єктів незавершеного будівництва, єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу регулюється спеціальними законами, зокрема, Законом України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», Законом України «Про приватизацію державного майна» та Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання (ч. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).

Абзацом 6 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлено, що державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації, та в разі їх невиконання застосовувати до нього санкції згідно із законом.

В силу ч. 8 зазначеної норми Закону, органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Частиною п'ятою ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Отже, положення вказаних Законів є спеціальними, а тому мають пріоритет перед загальною нормою ст. 651 Цивільного кодексу України щодо порядку та підстав розірвання договору. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 03.10.2016р. Вищого господарського суду України по справі №918/39/16.

Аналіз наведених правових норм вказаних Законів України дає підстави стверджувати, що достатньою підставою для розірвання договору купівлі-продажу, укладеного в процесі приватизації об'єкта державного майна, є встановлені обставини невиконання покупцем зобов'язань, передбачених п.5.1 договору №1309 від 14.03.2011р., зокрема, щодо нездійснення необхідних заходів щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств, в тому числі, анулювання печаток та штампів.

Як вказувалось вище, відповідно до п.5.1 договору №1309 від 14.03.2011р. покупець зобов'язаний, в тому числі, здійснити необхідні заходи щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств, в тому числі, анулювання печаток та штампів.

Відповідно до п.5.2 договору №1309 від 14.03.2011р. виконання зобов'язань, які не мають визначеного строку їх реалізації, здійснюється протягом двох років з дати переходу права власності на об'єкт приватизації.

З огляду на внесення покупцем оплати за об'єкт приватизації, виходячи зі змісту п.п.1.2,5.2 укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк виконання покупцем обов'язку зі необхідних заходів щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств, в тому числі, анулювання печаток та штампів, настав.

Проте, як вказувалось вище, продавцем наголошено на тому, що відповідачем означеного обов'язку виконано не було.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 17.10.2016р. судом було зобов'язано відповідача надати докази (у разі наявності) повного чи часткового виконання своїх обов'язків за договором №1309 від 14.03.2011р., зокрема, здійснення заходів щодо вилучення об'єкта продажу з державного реєстру підприємств, в тому числі, анулювання печаток та штампів (п.5.1 договору №1309 від 14.03.2011р.).

Однак, відповідачем вимог ухвали суду виконано не було, витребуваних доказів не надано.

При цьому, відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

До того ж, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що станом на теперішній час запис про реєстрацію Державного підприємства «Центр випробовувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування» з реєстру не виключено.

Отже, з огляду на наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору №1309 від 14.03.2011р.

Позов Фонду державного майна України по м. Києву в частині зобов'язання відповідача повернути продавцю предмет продажу за актом приймання-передавання також є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. При цьому, суд зазначає наступне.

Правові наслідки зміни або розірвання договору визначено ст.653 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ч.4 вказаної статті передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом .

У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку (ч.9 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Одночасно, як вказувалось вище, сторонами у п.п.7.8, 12.3 договору №1309 від 14.03.2011р. передбачено, що у разі невиконання покупцем зобов'язань за цим договором продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про розірвання договору та повернення об'єкта за актом приймання - передавання продавцю. У разі розірвання договору об'єкт купівлі-продажу повертається продавцю.

За таких обставин, виходячи з приписів наведених правових норм та умов договору №1309 від 14.03.2011р., суд дійшов висновку, що об'єкт продажу у зв'язку з розірванням договору підлягає поверненню продавцю.

З приводу розподілення судових витрат господарський суд зазначає наступне.

За приписами ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 2 вказаного нормативно-правового акту визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою від 30.09.2016р. судом було відстрочено позивачу сплату судового збору до 17.10.2016р. Ухвалою від 17.10.2016р. сплату судового збору було відстрочено до 31.10.2016р.

Проте, станом на момент прийняття рішення по справі заявником судовий збір до Державного бюджету України внесено не було.

Відповідно до п.3.4 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

З огляду на висновки суду щодо задоволення позову Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву, враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2756 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір №1309 від 14.03.2011р. купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності шляхом продажу на аукціоні, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу» (03680, м.Київ, проспект Червонозоряний, буд.51, офіс 314, ЄДРПОУ 36581413) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.50-Г, ЄДРПОУ 19030825) цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Центр випробовувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування» у відповідності до переліку майна, визначеного актом №1372 від 25.03.2011р. приймання-передавання.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу» (03680, м.Київ, проспект Червонозоряний, буд.51, офіс 314, ЄДРПОУ 36581413) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2756 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

07.11.2016 р.

Суддя О.М. Спичак