Рішення

від 01.11.2016 по справі 910/17325/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016Справа №910/17325/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»

до колективного підприємства «Салон Краса»

про стягнення заборгованості в розмірі 16 668,53 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Гогітідзе В.Ф. (довіреність 09/1328 від 19.07.2016);

від відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

20.09.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (далі - позивач) до колективного підприємства «Салон Краса» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 16 668,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 01.10.2012 між ним та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідача теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - теплова енергія), а відповідач зобов'язувався вказану теплову енергію прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Проте, в порушення умов договору, відповідач теплову енергію, спожиту протягом березня 2015-квітня 2016, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 13 043,78 грн основного боргу, 2 330,36 грн пені, інфляційну складову боргу в розмірі 974,26 грн та три проценти річних в сумі 320,13 грн.

Провадження у справі № 910/17325/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 та призначено її розгляд на 17.10.2016.

17.10.2016 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, подав документи, зокрема, витребувані ухвалою суду від 23.09.2016, для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.09.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 розгляд справи було відкладено на 01.11.2016.

28.10.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав пояснення щодо врахування, здійснених відповідачем оплат, зазначив, що оплати, відображені у долученій до матеріалів справи банківській виписці, були враховані в якості оплати спожитих відповідачем послуг в межах справи 910/10461/15.

01.11.2016 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 12.10.2016 та 17.10.2016 не виконав.

Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були отримані відповідачем 28.09.2016 та 21.10.2016, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи.

Отже, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не подав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.10.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (далі - позивач або енергопостачальна організація) та колективним підприємством «Салон Краса» (далі - відповідач або покупець) був укладений договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідача теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - теплова енергія), а відповідач зобов'язувався вказану теплову енергію прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Із договору також вбачається, що відповідачу був присвоєний особовий рахунок № 430127.

Відповідно до п. 6.4 договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком-випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.5 договору покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання-передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції Енергопостачальної організації.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

Протягом періоду з березня 2015 по квітень 2016 позивач передав, а відповідач спожив теплову енергію загальною вартістю 13 043,78 грн, що підтверджується:

- рахунками-фактурами № 430127/2015-3 від 31.03.2015, № 430127/2015-4 від 30.04.2015, № 430127/2015-10 від 31.10.2015, № 430127/2015-11 від 30.11.2015, № 430127/2015-12 від 31.12.2015, № 430127/2016-1 від 31.01.2016, № 430127/2016-2 від 29.02.2016, № 430127/2016-3 від 31.03.2016, № 430127/2016-4 від 30.04.2016;

- актами приймання-передавання товарної продукції № 3/2015-430127 від 31.03.2015, № 4/2015-430127 від 30.04.2015, № 10/2015-430127 від 31.10.2015, № 11/2015-430127 від 30.11.2015, № 12/2015-430127 від 31.12.2015, № 1/2016-430127 від 31.01.2016, № 2/2016-430127 від 29.02.2016, № 3/2016-430127 від 31.03.2016, № 4/2016-430127 від 30.04.2016;

- актами звіряння від 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015, 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016, 30.04.2016, 31.05.2016, 30.06.2016;

- особистими картками за березень-квітень 2015, жовтень 2015-квітень 2016, долученими до матеріалів справи.

Проте, в порушення умов договору, відповідач спожиту ним протягом спірного періоду теплову енергію не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 13 043,78 грн основного боргу, 2 330,36 грн пені, інфляційну складову боргу в розмірі 974,26 грн та три проценти річних в сумі 320,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 043,78 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 330,36 грн пені, інфляційну складову боргу в розмірі 974,26 грн та три проценти річних в сумі 320,13 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.6 договору передбачено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач спожиту ним протягом спірного періоду теплову енергію не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок пені:

Період заборгованостіРозмір заборгованості (грн)Кількість днів простроченняОблікова ставка НБУ (%)Розмір пені (грн) Рахунок-фактура № 430127/2015-3 від 31.03.2015 26.03.2015-27.08.2015 1945,14 155 30,0 495,61 28.08.2015-24.09.2015 1945,14 28 27,0 80,58 25.09.2015-25.09.2015 1945,14 1 22,0 2,34 Рахунок-фактура № 430127/2015-4 від 30.04.2015 26.04.2015-27.08.2015 486,94 124 30,0 99,26 28.08.2015-24.09.2015 486,94 28 27,0 20,17 25.09.2015-25.10.2015 486,94 31 22,0 18,20 Рахунок-фактура № 430127/2015-10 від 31.10.2015 26.10.2015-21.04.2016 1186,34 179 22,0 255,99 22.04.2016-25.04.2016 1186,34 4 19,0 4,94 Рахунок-фактура № 430127/2015-11 від 30.11.2015 26.11.2015-21.04.2016 1450,98 148 22,0 258,87 22.04.2016-25.05.2016 1450,98 34 19,0 51,36 Рахунок-фактура № 430127/2015-12 від 31.12.2015 26.12.2015-21.04.2016 1733,58 118 22,0 246,60 22.04.2016-26.05.2016 1733,58 35 19,0 64,99 27.05.2016-23.06.2016 1733,58 28 18,0 49,26 24.06.2016-25.06.2016 1733,58 2 16,5 3,23 Рахунок-фактура № 430127/2016-1 від 31.01.2016 26.01.2016-21.04.2016 2733,54 87 22,0 286,68 22.04.2016-26.05.2016 2733,54 35 19,0 99,60 27.05.2016-23.06.2016 2733,54 28 18,0 75,49 24.06.2016-25.07.2016 2733,54 32 16,5 79,09 Рахунок-фактура № 430127/2016-2 від 29.02.2016 26.02.2016-21.04.2016 1729,67 56 22,0 116,76 22.04.2016-26.05.2016 1729,67 35 19,0 63,03 27.05.2016-23.06.2016 1729,67 28 18,0 47,77 24.06.2016-28.07.2016 1729,67 35 16,5 54,73 29.07.2016-25.08.2016 1729,67 28 15,5 41,13 Рахунок-фактура № 430127/2016-3 від 31.03.2016 26.03.2016-21.04.2016 1625,28 27 22,0 52,90 22.04.2016-26.05.2016 1625,28 35 19,0 59,22 27.05.2016-23.06.2016 1625,28 28 18,0 44,88 24.06.2016-28.07.2016 1625,28 35 16,5 51,43 29.07.2016-15.09.2016 1625,28 49 15,5 67,64 16.09.2016-25.09.2016 1625,28 10 15,0 13,36 Рахунок-фактура № 430127/2016-4 від 30.04.2016 26.04.2016-26.05.2016 102,31 31 19,0 3,30 27.05.2016-23.06.2016 102,31 28 18,0 2,83 24.06.2016-28.07.2016 102,31 35 16,5 3,24 29.07.2016-15.09.2016 102,31 49 15,5 4,26 16.09.2016-25.10.2016 102,31 40 15,0 3,36 Всього 2822,10 Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України йому надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання подано не було, тому пеня підлягає стягненню в розмірі, визначеному позивачем, а саме - 2 330,36 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, надані позивачем, суд встановив, що у ньому допущені арифметичні помилки. У зв'язку з цим судом був виконаний власний розрахунок вказаних позовних вимог:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Кількість днів прострочення 3% річних (грн)Індекси інфляціїІнфляційна складова боргу Рахунок-фактура № 430127/2015-3 від 31.03.2015 26.03.2015-31.08.2016 1945,14 525 83,93квітень 2015-серпень 2016 477,27 Рахунок-фактура № 430127/2015-4 від 30.04.2015 26.04.2015-31.08.2016 486,94 494 19,77травень 2015-серпень 2016 45,01 Рахунок-фактура № 430127/2015-10 від 31.10.2015 26.10.2015-31.08.2016 1186,34 311 30,32листоп. 2015-серпень 2016 87,39 Рахунок-фактура № 430127/2015-11 від 30.11.2015 26.11.2015-31.08.2016 1450,98 280 33,39грудень 2015-серпень 2016 76,33 Рахунок-фактура № 430127/2015-12 від 31.12.2015 26.12.2015-31.08.2016 1783,58 250 36,65січень 2016-серпень 2016 80,78 Рахунок-фактура № 430127/2016-1 від 31.01.2016 26.01.2016-31.08.2016 2733,54 219 49,20лютий 2016-серпень 2016 98,32 Рахунок-фактура № 430127/2016-2 від 29.02.2016 26.02.2016-31.08.2016 1729,67 188 26,73березень 2016-серпень 2016 69,41 Рахунок-фактура № 430127/2016-3 від 31.03.2016 26.03.2016-31.08.2016 1625,28 159 21,24квітень 2016-серпень 2016 48,48 Рахунок-фактура № 430127/2016-4 від 30.04.2016 26.04.2016-31.08.2016 102,31 128 1,08травень 2016-серпень 2016 -0,51 Всього 302,31Всього 982,48 Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, позивачем, як заінтересованою особою, клопотання в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, подано не було, тому інфляційна складова боргу підлягає стягненню в розмірі, визначеному позивачем, а саме - 974,26 грн.

Водночас, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних, з огляду на здійснений судом перерахунок, підлягає задоволенню в розмірі 302,31 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 376,53 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» задовольнити частково.

2. Стягнути з колективного підприємства «Салон Краса» (02160, м. Київ, Харківське шосе, 2; ідентифікаційний код 21455644) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20; ідентифікаційний код 37739041) 13 043,78 грн (тринадцять тисяч сорок три грн 78 коп.) основного боргу; 2 330,36 грн (дві тисячі триста тридцять грн 36 коп.) пені; інфляційну складову боргу в розмірі 974,26 грн (дев'ятсот сімдесят чотири грн 26 коп.); три проценти річних в сумі 302,31 грн (триста дві грн 31 коп.); 1 376,53 грн (одну тисячу триста сімдесят шість грн 53 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07 листопада 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань