Постанова

від 18.10.2016 по справі 810/2709/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року (09:49 год.) м. Київ №810/2709/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вундер Групп" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

за участю представників сторін:

від позивача: Юхименко А.В., довіреність № 01-05/245 від 07.06.2016

від відповідача: Альонкіна А.І., довіреність №14-09/16 від 14.09.2016

Суть спору : до Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вундер Групп" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 7100,00 грн. та пені у сумі 440,20 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Позивач зазначає, що за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач до 16.04.2016 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, однак цього не було здійснено, що не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених в письмових запереченнях, згідно яких, зокрема, зазначив, що відповідно до положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» створене одне робоче місце для працевлаштування інваліда, після чого 04.08.2015 відповідачем прийнято на роботу ОСОБА_3 на посаду диспетчера, яка є інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою серії КИЕ-1 №104960, у зв'язку з чим звіти з ф. №3-ПН до центру зайнятості відповідачем не подавались.

Відповідач зазначає, що ним було допущено помилку в звіті про зайнятість інвалідів за 2015 рік, а саме у вказаному звіті не було відображено інформацію про прийняття на роботу інваліда, при чому відповідач вказує, що про вказану помилку дізнався лише після отримання копії адміністративного позову від позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що з 13.08.2015 по 16.12.2015 працівник відповідача ОСОБА_4, яка займає посаду директора, знаходиться у декретній відпустці, у зв'язку з чим відповідачем також будо допущено помилку при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, оскільки середня облікова кількість штатних працівників відповідача у 2015 році складає 6,46 осіб, замість 8 осіб, зазначених у звіті про зайнятість інвалідів за 2015 рік. Отже відповідач стверджує, що він не відноситься до категорії підприємств, які відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинні створювати робочі місця для інвалідів у 2015 році.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вундер Груп» зареєстровано в якості юридичної особи 26.01.2015, ідентифікаційний код юридичної особи - 39600171, місцезнаходження юридичної особи: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-В, що підтверджується Спеціальним витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.08.2016 (а.с.15-17).

Відповідач знаходиться на обліку у Київському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 875-ХІІ).

Частиною 1 статті 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 9 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч.4 ст.20 Закону № 875-ХІІ).

Таким чином, законодавство України покладає обов'язок працевлаштування інвалідів на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, орган місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів за умови створення робочих місць для інвалідів та інформування зазначених органів з метою їх працевлаштування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості (далі - Порядок). Зазначена норма кореспондується із приписами частини 3 статті 18 Закону України № 875-ХІІ.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, складеного відповідачем за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, відповідачем самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, що працювали у 2015 році - 8 осіб, з них у рядку 02 середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) зазначено « - »; рядок 03 кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - не заповнений; у рядку 04 фонд оплати праці - 113,6 тис. грн.; у рядку 05 середньорічна заробітна плата штатного працівника 14200,00 грн.; у рядку 06 сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів проставлено «-», тобто прочерк (а.с.6).

Позивачем надано розрахунок суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, згідно якого середня річна заробітна плата штатного працівника складає 14200,00 грн., а сума адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ становить 7100,00 грн., сума пені за порушення термінів сплати санкцій за період з 16.04.2016 по 17.08.2016 включно складає 440,20 грн. (а.с.7).

Досліджуючи питання щодо належного виконання відповідачем вимог Закону № 875-ХІІ та наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, суд виходив за такого.

Як зазначає відповідач, ним було допущено помилку в звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, складеного за формою №10-ПІ, а саме в рядку 02 звіту «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб)» помилково зазначено « - », тобто прочерк, замість правильного показника « 1 особа». Також відповідач зазначає, що вказану помилку у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік ним було виявлено лише після отримання копії позовної заяви Київського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

В той же час суд зазначає, що чинним законодавством України, зокрема, Інструкцією щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за N 117/13384, не передбачено подання уточнюючого звіту чи внесення виправлень до такого звіту самостійно роботодавцем.

Отже відповідач позбавлений можливості виправити самостійно виявлені помилки у звітності, а виправлення помилок у поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів може бути здійснене лише шляхом проведення позапланової перевірки роботодавця центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону № 875-ХІІ порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 19 Закону № 875-ХІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №129 від 14.04.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за №528/19266, Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Пунктом 4 вказаного Положення встановлено, що основними завданнями Фонду є:

1) реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів;

2) виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

В той же час, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 вказаного Положення основними завданнями Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства суд приходить до висновку, що Фонд соціального захисту інвалідів та його структурні підрозділи не наділені повноваженнями щодо проведення перевірок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, оскільки в розумінні частини 8 статті 19 Закону №875-ХІІ центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, який наділений повноваженнями щодо проведення вказаних перевірок, є саме Державна служба України з питань праці.

Як стверджує позивач, позапланової перевірки відповідача щодо допущеної помилки у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів, станом на день розгляду справи судом не було проведено, а тому помилки у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів не були усунуті.

Враховуючи вищевикладене, суд повинен перевірити правильність заповнення відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за ф. №10-ПІ.

Відповідач стверджує, що на його підприємстві працевлаштовано одну особу з обмеженими можливостями, а саме ОСОБА_3, в підтвердження чого до суду надано копію наказу (розпорядження) №5-0000000006 від 05.08.2015 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду диспетчера (а.с.35), копію трудової книжки вказаної особи (а.с.36) та копію довідки Серії КИЕ-1 №104960, виданої Міністерством охорони здоров'я України від 10.01.2003 про встановлення інвалідності (а.с.33).

Отже суд зазначає, що відповідачем у 2015 році працевлаштовано на власному підприємстві одну особу інваліда - ОСОБА_3, а тому відповідачем було допущено помилку при заповненні звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за ф. №10-ПІ за 2015 рік.

Також відповідач зазначає, що ним допущено помилку при розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за 2015 рік, оскільки у 2015 році середньооблікова кількість працівників облікового складу ТОВ «Вундер Груп» за 2015 рік складає 6,46 осіб, замість 8 осіб, що зазначені у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за ф. №10-ПІ за 2015 рік, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року N 286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за N 1442/11722 (далі - інструкція №286) середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:

середньооблікової кількості штатних працівників;

середньої кількості зовнішніх сумісників;

середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Згідно пункту 3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Відповідно до пункту 3.2.1 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Згідно з п. 3.2.2 Інструкції №286 При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку .

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12 (пункт 3.2.5 Інструкції №286).

Відповідно до пункту 3 додатку Інструкції № 286 округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Відповідачем надано до суду розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за 2015 рік по ТОВ «Вундер Груп» з травня 2015 року по грудень 2015 року, з якого вбачається, що всього за 2015 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 6,46 осіб, що з урахуванням округлення, визначеного пунктом 3 додатку Інструкції №286 становить 6 осіб (а.с.39-47, 172-180).

При цьому відповідачем надано до суду довідку №20 від 29.09.2016, з якої вбачається, що з моменту реєстрації відповідача (26.01.2015) по 05.05.2015 ТОВ «Вундер Груп» не вело господарську діяльність, а відповідно генеральний директор ОСОБА_4 приступила до своїх обов'язків з 05.05.2015 згідно наказу №1-0000000001 від 05.05.2015 (а.с.94).

Так відповідно до помісячних розрахунків кількості штатних працівників облікового складу по ТОВ «Вундер Груп» середньооблікова кількість штатних працівників складає за травень 2015 року - 3,29 осіб, червень 2015 року - 4 особи, липень 2015 року - 4 особи, серпень 2015 року - 7,90 осіб, вересень 2015 року - 8 осіб, жовтень 2015 року - 8 осіб, листопад 2015 року - 8 осіб, грудень 2015 року - 8,49 осіб.

На підтвердження правильності здійсненних щомісячних розрахунків середньооблікової кількості штатних працівників, а саме на підтвердження кількості штатних працівників облікового складу підприємства за кожний календарний день/місяць, відповідачем надано копії наступних документів: наказів розпоряджень про прийняття на роботу працівників, звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за період травень - грудень 2015 року, за ф. №Д4 (а.с.95-171), копії штатних розписів з 05.05.2015, з 04.08.2015, з 01.09.2015, з 16.11.2015 (а.с.29-32). Також на підтвердження того, що ОСОБА_4 перебуває у декретній відпустці, а тому не враховується при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу до суду надано копію листка непрацездатності серії АГЧ №644175 від 17.12.2015, при цьому термін тимчасової непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами становить з 13.08.2015 по 16.12.2015 (а.с.37).

Правильність проведених відповідачем щомісячних розрахунків середньооблікової кількості штатних працівників перевірена судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником позивача, а тому середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Вундер Груп» за 2015 рік складає 6 осіб ( (3,29 + 4,00 + 4,00 + 7,9 + 8,00+ 8,00 + 8,00 + 8,00 + 8,49) / 8 місяців = 6,46). Враховуючи правила округлення результатів обчислень, відповідно до пункту 3 додатку Інструкції № 286, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Вундер Груп» за 2015 рік складає 6 осіб .

Відтак суд зазначає, що у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою 10-ПІ відповідачем помилково у графі середньооблікова кількість штатних працівників зазначено « 8», замість правильної кількості « 7».

Таким чином норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що передбачений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який установлений у розмірі 4 відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, для ТОВ «Вундер Гурп», враховуючи середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2015 рік складає 0,24 осіб (6 х 4% = 0,24), а тому адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів до ТОВ «Вундер Груп» не можуть бути застосовані. Крім того, судом встановлено, що відповідачем у 2015 році працевлаштовано на власному підприємстві одного інваліда - ОСОБА_3

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

В судовому засіданні 18.10.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови. В повному обсязі постанову складено 24.10.2016.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.