Рішення

від 07.11.2016 по справі 918/1080/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2016 р. Справа № 918/1080/16

за позовом Підприємства споживчої кооперації "Рікос-М"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВБВ- Захід"

про стягнення в сумі 40 343,30 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 11.11.2015 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року Підприємство споживчої кооперації "Рікос-М" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВБВ- Захід"(надалі-відповідач) про стягнення в сумі 40 343,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.10.2015 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди приміщення в адміністративному будинку облспоживспілки (надалі-договір), згідно з яким орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення кабінету № 319, загальною площею 15,7 кв.м., адміністративного будинку облспоживспілки, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 13.

Усупереч умовам договору відповідач свій обов'язок щодо сплати орендної плати за січень -вересень 2016 року не виконав, внаслідок чого утворився борг в розмірі 10 500,40 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання зобов'язань зі сплати орендної плати нараховано 2 754,80 грн пені та 27 538,10 грн 365 % річних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 526,530,625, ЦК України.

Ухвалою суду від 18.10.2016 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 07.11.2016 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників учасників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2015 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди приміщення в адміністративному будинку облспоживспілки (договір), згідно з яким орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення кабінету № 319 загальною площею 15,7 кв.м., адміністративного будинку облспоживспілки, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 13, згідно з актом прийняття - передачі майна, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Приміщення передаються орендарю під офіс (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що приміщення, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання договору та акту прийняття - передачі.

Вступ орендаря в користування приміщенням настає з моменту підписання сторонами договору, акту прийняття - передачі та оплати вартості оренди приміщення відповідно до умов цього договору - попередньо за наступний місяць (п. 2.4. договору).

01.10.2015 року між сторонами підписано акт прийому-передачі орендованого приміщення, за яким орендодавець передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення кабінету № 319 адміністративного будинку облспоживспілки, загальною площею 15,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 13, на умовах, узгоджених сторонами договору оренди від 01.10.2015 року.

Вказаний договір діє з 01.10.2015 року по 31.12.2016 року. Строк оренди може бути скорочений лише за згодою сторін (п. п. 3.1.,3.2. договору).

09.09.2016 року сторонами укладено правочин про розірвання договору оренди, за яким останні погодили достроково, з 12.09.2016 року, розірвати договір оренди.

За п. 4.1.- 4.5. договору орендна плата визначається за домовленістю сторін і становить 1 256,00 грн за один місяць без ПДВ. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на перед не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного місяця.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 4 ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Аналогічний обов’язок встановлено підп. 5.4.2. п. 5.4. договору.

Усупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив орендної плати за січень - вересень 2016 року, загальний розмір якої склав 10 050,40 грн.

Вказаний розмір боргу погоджений боржником, про що свідчить гарантійний лист, в якому відповідач гарантував його сплату у строк до 30.09.2016 року, а також акт звірки розрахунків від 13.09.2016 року, підписаний обома сторонами.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати в розмірі 10 050,40 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання договірних зобов’язань у порядку, передбаченому п. 7.3. договору та ст. 625 ЦК України, нарахував пеню в розмірі 2 754,80 грн та 27538,10 грн 365% річних відповідно.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення терміну перерахування коштів, встановлених в п. 4.2 даного договору орендар сплачує орендодавцю пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та 365 процентів річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пункт 7.3. договору передбачає нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 4.2. даного договору здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконане орендарем.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши розмір пені та 365% річних (з урахуванням вимог ст.ст. 253, 254 ЦК України, фактичної кількості днів у 2016 році), суд встановив, що розмір перших становить 1 439,18 грн (при заявленому - 2 754,80 грн), а других - 17 366,80 грн (при заявленому - 27 538,10 грн) (розрахунок додається), отже вимоги про стягнення пені та 365% річних підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВБВ - Захід" (вул. Кавказька, 9-а, офіс 1, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний номер 38661631) на користь Підприємства споживчої кооперації "Рікос - М" (вул. Чорновола, 13, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 33616029) 10 050,40 грн основного боргу, 1 439,18 грн пені, 17 366,80 грн 365% річних та 985,68 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 315,62 грн пені та 10 171,30 грн 365% річних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 08.11.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.