Рішення

від 07.11.2016 по справі 918/1094/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2016 р. Справа № 918/1094/16

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сарненська ПМК-81"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "СД"

про стягнення в сумі 19 209,46 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, посв. № НОМЕР_1 від 28.07.2011 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Сарненська ПМК-81" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 підприємства "СД" (відповідач) про стягнення в сумі 19 209,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

25.02.2013 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 6/12а про надання послуг механізмами (автокран КС-4572) (договір), за умовами якого підрядник надає послуги шляхом виділення автокрана КС-4572 та бульдозера ДЗ-42 для виконання робіт замовника, а замовник зобов'язався оплатити підряднику послуги механізмів згідно з актами виконаних робіт.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що стверджується актами виконаних робіт на загальну суму 52 961,67 грн.

Відповідач свої зобов’язання з оплати виконаних робіт у повному обсязі не виконав, відтак за ним рахується заборгованість в розмірі 19 209,46 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України, ст.ст. 175, 174, 179, 180, 193, 224 ГК України.

Ухвалою від 20.10.2016 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 07.11.2016 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2013 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 6/12а про надання послуг механізмами (автокран КС-4572) (договір), за умовами якого підрядник надає послуги шляхом виділення автокрана КС-4572 та бульдозера ДЗ-42 для виконання робіт замовника, а замовник зобов'язався оплатити підряднику послуги механізмів згідно з актами виконаних робіт (п.п. 1, 14 договору).

Згідно з п. 18 договору договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013 року.

За п.п. 2, 3, 4 договору обсяг послуг встановлюється згідно з фактично відпрацьованими годинами. Вартість 1 години перебування автокрана, при умові заправки паливом замовника, становить 108,68 грн, у т.ч. - 18,11 грн ПДВ. Вартість 1 години перебування бульдозера автокрана, при умові заправки паливом замовника, становить 108,53 грн, у т.ч. - 18,09 грн ПДВ.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Як встановлено судом, факт надання відповідачу послуг підтверджується актами здачі - приймання робіт від 30.04.2013 року вартістю 11 395,44 грн, від 30.05.2013 року вартістю 1 953,50 грн, від 27.06.2013 року вартістю 8 682,24 грн, від 25.07.203 року вартістю 3 472,90 грн, від 15.08.2013 року вартістю 6 728,74 грн, від 12.09.2013 року вартістю 1 519,39 грн, від 24.10.2013 року вартістю 9 441,94 грн та від 28.11.2013 року вартістю 9 767,52 грн., а всього на загальну суму 52 961,67 грн.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом оплати коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п. 7 договору).

Відповідно до п. 14 договору замовник оплачує підряднику послуги згідно з актами виконаних робіт.

Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався у повному обсязі, сплативши 33 752,21 грн, відтак заборгованість відповідача перед позивачем за договором, яку останній просить стягнути в судовому порядку, складає 19 209,46 грн.

25.05.2015 року з метою врегулювання спору та погашення заборгованості позивачем направлено відповідачеві претензію, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 209,46 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наведеного вбачається, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджено обставинами справи та наданими доказами на їх підтвердження. Натомість, відповідач доказів виконання зобов'язань за договором суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "СД" (вул. Київська, 92 а, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 32617849) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сарненська ПМК-81" (вул. Ткача, 5, м. Сарни, Рівненська область, 34561, код ЄДРПОУ 01037324) 19 209,46 грн основного боргу та 1 378,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 08.11.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.