Рішення

від 01.11.2016 по справі 921/596/16-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2016 р.Справа №921/596/16-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Тернопільського районного споживчого товариства, м.Тернопіль

до відповідача: Острівської сільської ради, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області

про визнання права власності на об'єкт нерухомості

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 97 від 04.10.2016р.

відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81 1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - Тернопільське районне споживче товариство, м.Тернопіль, звернулося 23.09.2016р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду за вх.№652 від 23.09.2016р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Острівської сільської ради, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області, про визнання права власності на торговий будинок, площею 514,1м 2 , розташований за адресою: с.Острів Тернопільського району Тернопільської області, вул.Кордуби, 100, посилаючись на приписи ст.392 ЦК України, зазначивши, що дану будівлю було придбано у колгоспу "Енгельса". Починаючи з 1973р. даний об'єкт нерухомості перебуває на обліку та балансовому рахунку Тернопільського районного споживчого товариства, однак у зв'язку з втратою (знищенням за закінченням терміну зберігання) правовстановлюючих документів (договору купівлі-продажу) товариство не має змоги оформити право власності на придбане приміщення магазину.

Позов обґрунтовується наступними документами: довідкою про знаходження на балансі та балансову вартість будівлі (магазин) станом на 01.09.2016р.; копією технічного паспорта на будівлю; договором оренди земельної ділянки від 24.09.2014р.; довідкою Острівської сільської ради № 979 від 16.08.2016р. та іншими документами.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2016р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 11.10.2016р. з подальшим відкладенням розгляду справи на 01.11.2016р., в порядку статті 77 ГПК України, з метою надання можливості відповідачу подати витребувані судом документи та дотримання принципу рівності сторін перед законом та судом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та додатково долучив до матеріалів справи додаткові документи на обґрунтування підставності заявлених позовних вимог.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з'явився, витребуваних судом документів не надав, жодних клопотань в порядку господарського процесуального законодавства не заявив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, достатність часу, наданого для підготовки до судового розгляду спору, зважаючи на те, що брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.43 та ст.33 ГПК України, беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та заслухавши доводи представника позивача, судом встановлено наступне.

Як слідує із позовної заяви та зазначено представником позивача у судовому засіданні, у 1970-х роках між колгоспом "Енгельса" та Тернопільським районним споживчим товариством було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого до Тернопільського РайСТ на оплатній основі перейшло у власність приміщення торгового будинку, що знаходиться по вул.Кордуби, 100 у с.Острів Тернопільського району Тернопільської області.

Втім, правовстановлюючих документів, які б підтвердили здійснення даної операції з купівлі-продажу приміщення торгового будинку позивач не в змозі надати, оскільки відповідно до Акту про виділення документів і справ для знищення від 03.03.1982р. та Акту про виділення документів та справ для знищення від 29.12.1980р., затверджених директором Об'єднання по торгівлі непродовольчими товарами Тернопільського РайСТ (справа "Документы по упорядочению архива ТРО Тернопольского РайПО за 1973-1978г.г. 1979-1988г.г.-1989г.1990-1992р."), було знищено господарські договори, в тому числі договір купівлі-продажу приміщення торгового будинку, що знаходиться по вул.Кордуби, 100 у с.Острів Тернопільського району Тернопільської області.

Починаючи з 1973 року спірне майно обліковується за споживчим товариством та перебуває на його балансі, що вбачається з довідки №103 від 10.10.2016р.; реєстраційної відомості для внесення об'єктів основних засобів (будівель) до електронного реєстру об'єктів Тернопільського РайСТ на 31.12.2005р., згідно якої за позивачем обліковується торговий будинок в с.Острів, первісною вартістю70069тис.грн 1973 року введення в експлуатацію; звіт про фінансовий стан (Баланс) на 31.12.2015р.; відомості нарахування зносу необоротних активів по бухгалтерському обліку за період з 01.01.2016р. по 31.08.2016р.; довідки Острівської сільської ради №979 від 16.08.2016р.; Відомості про наявні об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості; інвентарної картки обліку основних засобів, форми №03-6.

В подальшому, у 2013 році Тернопільським РайСТ було виготовлено технічний паспорт на торговий будинок з надвірними спорудами за по вул.Кордуби, 100 в с.Острів Тернопільського району Тернопільської області. Згідно Журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщення, загальна площа даного об'єкту нерухомості становить 514,1м 2 , зокрема, загальна площа підвалу приміщення становить 36,7м 2 , першого поверху - 240,7м 2 , другого поверху - 236,7м 2 .

Також, для обслуговування вказаного торгового будинку Тернопільське РайСТ користується земельною ділянкою, площею 0,04га за кадастровим №6125286400:02:001:1232, що вбачається з договору оренди землі без номеру від 24.09.2014р., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (витяг з Реєстру за індексним №37985304 від 25.05.2015р.).

Окрім того, як свідчать матеріали справи, Тернопільське РайСТ володіє даною нерухомістю як власник, оскільки частину приміщень торгового будинку здано в оренду іншим суб'єктам господарювання, про що свідчать, зокрема, договір оперативної оренди об'єкта нерухомості №27/1 від 01.12.2015р., укладений з ПСК ТЕКО Тернопільського РайСТ, Акт прийому-передачі від 01.12.2015р., перелік орендованих магазинів, договір на постачання електричної енергії №0000476 від 18.05.2015р., договір на постачання природного газу №2231 від 01.04.2016р.; договір оренди №7 від 01.06.2016р., укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2І, та договір на постачання електричної енергії №951 від 05.01.2015р.

Із введенням податку на нерухомість, що відмінний від податку на землю, Тернопільським РайСТ подано в органи фіскальної служби відповідну декларацію із сплати такого податку. У товариства відсутня заборгованість по сплаті даного податку, що вбачається з довідки Головного управління ДФС у Тернопільській області №34837/7/20-222 від 10.10.2016р. та виписки по банківському рахунку Тернопільського РайСТ, відкритому у АТ "ОСОБА_3 Аваль".

За твердженнями позивача, з метою оформлення права власності (державної реєстрації) на торговий будинок, загальною площею 514,1м 2 , розташованого за адресою: вул.Кордуби, 100, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області,Тернопільське РайСТ звернулося з відповідною заявою до державного реєстратора, однак її розгляд призупинено по причині відсутності повного обсягу документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, а саме документу, який підтверджує набуття права власності на приміщення спірного торгового будинку.

Факт відсутності у Тернопільського РайСТ правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно у зв'язку з їх знищенням, відсутністю іншого правового механізму узаконення майнових прав товариства, стало підставою для звернення з даними позовними вимогами до суду з метою захисту права власності.

Оцінюючи докази, що долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка встановлює право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

У Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, 1950 року задекларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Захист права власності здійснюється зокрема, шляхом визнання права особи відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України.

За правилами частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав. Відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно положень ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.41 Конституції України та ст.328 Цивільного Кодексу України право власності набувається в порядку та на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Судом встановлено та вбачається з письмових пояснень голови правління РайСТ від 01.11.2016р., що Тернопільське РайСТ в 1970-х роках придбало у колгоспу "Енгельса" торговий будинок по вул.Кордуби, 100 у с.Острів Тернопільського району Тернопільської області. Однак після викупу об'єкта нерухомості право власності належним чином не оформило та по даний час вважаючи себе його власником користується ним у господарській діяльності. Втім, ані правочин, на підставі якого виникло право власності на торговий будинок, ані бухгалтерські документи про оплату його вартості на даний час не збереглися, оскільки були знищені, що судом встановлено з поданих позивачем документів.

Відповідно до ч.1 ст.316, ст.328 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності є непорушним.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача, що спірне приміщення торгового будинку перебуває на балансі товариства з 1973 року, ним використовується відкрито та безперервно, інших власників на дане майно не встановлено. Доказів, які спростували даний факт сторонами не надано, а матеріали справи таких не містять.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності .

Аналіз змісту наведеної норми закону дає підстави дійти висновку, що для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Тобто, як і у даному випадку, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

При цьому, стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, зокрема, у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Як зазначалося вище, судом на підставі поданих позивачем документів, встановлено факт знищення документів, які б могли підтвердити набуття у власність Тернопільським РайСТ спірного майна, зокрема, договору купівлі-продажу та платіжних документів.

В даному випадку, в матеріалах справи відсутні докази на спростування факту набуття у власність спірного майна іншим способом, аніж на підставі відповідного правочину, а також відсутні докази неправомірного володіння, користування Тернопільським РайСТ майном - будівлею торгового будинку, загальною площею 514,1м 2 , розташованого за адресою: вул.Кордуби, 100, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області.

Проте, відсутність правовстановлюючого документу унеможливлює для позивача у даній справі належним чином реалізувати свої правомочності як власника торгового будинку, тобто вчинити юридично значимі дії.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначене суд вважає, що позивач набув право власності на спірне нерухоме майно на законних підставах, а тому, беручи до уваги, що заявлений позов відповідає визначеним законом способам захисту і законність підстав такого набуття відповідачем не заперечується, а іншого можливого способу захисту свого права у позивача не має, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання за Тернопільським районним споживчим товариством права власності на об'єкт нерухомості - торговий будинок, загальною площею 514,1м 2 , розташованого за адресою: вул.Кордуби, 100, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на позивача, оскільки господарським судом в процесі розгляду справи не встановлено в діях відповідача ознак протиправності.

В судовому засіданні 01.11.2016р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 316-321, 386, 391, 392 ЦК України, ст.ст.1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Тернопільським районним споживчим товариством (м.Тернопіль, вул.Бродівська, 47, ідентифікаційний код 01767347) право власності на об'єкт нерухомості - торговий будинок, загальною площею 514,1м 2 , розташованого за адресою: вул.Кордуби, 100, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "07" листопада 2016 року.

Суддя Н.О. Андрусик