Рішення

від 08.11.2016 по справі 927/834/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 07 листопада 2016 року у справі №927/834/16

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/834/16

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВРЕЛЛІЯ», вул.Леніна, буд. 215-А, с. Бузова, Києво-Святошинський район, Київська область, 08120; адреса для листування: АДРЕСА_1, 03035

до відповідача: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГОРИЗОНТ 12», пр-кт Миру, буд. 49 А, м. Чернігів,14005; (поштова адреса: проспект Григоренко, 33/44, офіс 514, м.Київ, 02068)

про стягнення 649600грн.

у присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довір.пост.№16-0 від 11.07.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №18 від 04.11.2016).

В судовому засіданні 07.11.2016 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 649600грн. боргу по оплаті товару - нафтопродуктів, відпущених на підставі договору поставки нафтопродуктів від 01.06.2014 №6/1-2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки нафтопродуктів №6/1-2014 від 01.06.2014 позивачем передано відповідачу по видатковим накладним №ВН-01003 від 04.06.2014, №ВН-01096 від 16.07.2014, №ВН-01158 від 22.08.2014, №ВН-01193 від 15.09.2014, №ВН-01211 від 28.10.2014 бензин марки АИ-92 загальною вартістю 956004грн. За повідомленням позивача відповідач лише частково оплатив переданий товар, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг, який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що ним попередня оплата в сумі 10000грн. за товар була здійснена 02.06.2014, а потім оплата за поставлений товар здійснювалась ним частинами. З листопада 2014 року позивач повідомив про передачу товару лише на умовах попередньої оплати. На сьогодні, за твердженням відповідача, у нього відсутня можливість сплатити заборгованість перед позивачем у повному розмірі.

Подані представниками сторін клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВРЕЛЛІЯ» (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ 12» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки нафтопродуктів №6/1-2014 (далі за текстом рішення - договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти й оплатити нафтопродукти (товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов договору, додатків до нього, що є невід'ємними частинами договору.

В розділі 3 договору поставки сторони узгодили, зокрема, умови щодо кількості товару та встановили, що одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару, що поставляється за договором, визначається в додатках (п.3.2.). Орієнтовна загальна кількість товару, що може бути поставлений за даним договором протягом терміну його дії, складає 10000 тон. Зобов'язання постачальника по поставці товару в рамках даного договору виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до даного договору, у якому сторони фіксують конкретний об'єм партії товару (п.3.3.).

В силу п.12.5. договору поставки цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і поставленням печаток сторін.

Згідно із п.4.1. договору поставки ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо в додатку до даного договору.

Відповідно до вищенаведених умов договору між сторонами підписано додатки до договору, в яких визначено найменування, кількість, одиницю виміру та ціну товару щодо поставок, спір по яким вирішується в межах даного позову, а саме:

додаток №1 від 04.06.2014, яким встановлено, що предметом поставки є бензин марки АИ-92 в кількості 9600л, за ціною з ПДВ 17грн.22коп.;

додаток №2 від 16.07.2014, яким встановлено, що предметом поставки є бензин марки АИ-92 в кількості 10200л, за ціною з ПДВ 18грн.36коп.;

додаток №3 від 22.08.2014, яким встановлено, що предметом поставки є бензин марки АИ-92 в кількості 11000л, за ціною з ПДВ 18грн.84коп.;

додаток №4 від 15.09.2014, яким встановлено, що предметом поставки є бензин марки АИ-92 в кількості 105000л, за ціною з ПДВ 19грн.56коп.;

додаток №5 від 28.10.2014, яким встановлено, що предметом поставки є бензин марки АИ-92 в кількості 10000л, за ціною з ПДВ 19грн.08коп.

Згідно із п.3 вищевказаних додатків вони набирають чинності з моменту їх підписання сторонами й скріплення печатками сторін.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи примірників договору поставки, додатків №1-5 до договору поставки, останні підписані сторонами та скріплений їх печатками, що за викладеними у них умовах свідчить про набрання ними чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір поставки нафтопродуктів №6/1-2014 від 01.06.2014 є обов'язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналіз змісту та суб'єктного складу договору №6/1-2014 від 01.06.2014 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №6/1-2014 від 01.06.2014 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із статтею 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

В п.5.2. договору поставки сторонами визначено, що зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар і ризики по його втраті (псуванні) переходять від постачальника до покупця: при поставці товару на умовах EXW (незалежно від місця передачі товару) - з моменту підписання між сторонами акту прийому-передачі товару; при поставці товару на умовах РСА і /або СРТ (незалежно від місця передачі товару, станції або пункту призначення) - з дати штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею/автотранспортом до перевезення відповідно.

Крім того, в п.6.9. договору поставки міститься умова, згідно з якою під датою поставки товару розуміється, зокрема, при поставці товару на умовах ЕХW - дата Акту прийому-передачі товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору поставки позивачем в період з 04.06.2014 по 28.10.2014 передано відповідачу бензин марки АИ-92 в загальній кількості 51300 л на загальну вартість 956004грн., про що сторонами складені та підписані: Акт приймання-передачі №1 від 04.06.2014 до договору поставки нафтопродуктів №6/1-2014 від 01.06.2014; Акт приймання-передачі №2 від 16.07.2014 до договору поставки нафтопродуктів №6/1-2014 від 01.06.2014; Акт приймання-передачі №3 від 22.08.2014 до договору поставки нафтопродуктів №6/1-2014 від 01.06.2014; Акт приймання-передачі №4 від 15.09.2014 до договору поставки нафтопродуктів №6/1-2014 від 01.06.2014; Акт приймання-передачі №5 від 28.10.2014 до договору поставки нафтопродуктів №6/1-2014 від 01.06.2014.

Крім того, факт передачі позивачем відповідачу товару у вищевказаний період на загальну суму 956004грн. підтверджується також видатковими накладними №ВН-01003 від 04.06.2014 на суму 165312грн., №ВН-01096 від 16.07.2014 на суму 187272грн., №ВН-01158 від 22.08.2014 на суму 207240грн., №ВН-01193 від 15.09.2014 на суму 205380грн., №ВН-01211 від 28.10.2014 на суму 190800грн. Про отримання відповідачем товару свідчить відбиток печатки відповідача на вищевказаних видаткових накладних, якою засвідчено підпис особи, яка отримувала товар.

Аналіз вищезазначених актів приймання-передачі та видаткових накладних свідчить, що вказані в них кількість і ціна товару відповідає підписаним сторонами Додаткам №1-5 до договору поставки нафтопродуктів №6/1-2014 від 01.06.2014.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не заперечувався факт отримання від позивача на підставі договору поставки бензину марки АИ-92 загальною вартістю 956004грн. по видатковим накладним, покладеним в основу позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов'язання в частині поставки відповідачу товару.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 7.1. договору поставки сторони встановили, що покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено сторонами в додатках до даного договору.

За твердженням позивача, відповідачем платіж в сумі 10000грн. здійснено 02.06.2014 на умовах попередньої оплати. Даний факт підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи звітом про дебетові і кредитові операції по його рахунку за період з 01.06.2014 по 31.10.2014.

Інших платежів на умовах попередньої оплати вартості партії товару відповідачем не проводилось, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Проте, незважаючи на відсутність попередньої оплати, позивач, виконуючи зобов'язання за договором поставки, здійснював передачу товару, про що свідчать матеріали справи та визнається відповідачем.

Виходячи із характеру зобов'язань, які виникли у сторін на підставі укладеного між ними договору поставки, суд приходить до висновку, що виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором є зустрічним виконанням.

Відповідно до ч.4 ст.538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Враховуючи, що інший строк оплати товару ані умовами договору поставки, ані в додатках до цього договору сторонами не передбачений, тому в силу приписів ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. При цьому судом не приймається до уваги посилання позивача на п.7.7. договору поставки, як на підставу оплати відповідачем товару протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків, оскільки даним пунктом встановлюється строк оплати товару у разі здійснення відповідачем попередньої оплати партії товару за відповідним Додатком до договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем, крім платежу в сумі 10000грн., здійсненого 02.06.2014, в період з 09.07.2014 по 13.10.2014 в рахунок оплати товару по договору №6/1-2014 від 01.06.2014 сплачено позивачу грошові кошти в сумі 296404грн.

Отже, всього відповідачем сплачено позивачу 306404грн.

За твердженням позивача більше коштів від відповідача в рахунок оплати отриманого по видатковим накладним №ВН-01003 від 04.06.2014, №ВН-01096 від 16.07.2014, №ВН-01158 від 22.08.2014, №ВН-01193 від 15.09.2014, №ВН-01211 від 28.10.2014 товару не надходило, внаслідок чого станом на день подання позову за ним обліковується борг у сумі 649600грн., який позивач просить стягнути з останнього в судовому порядку.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, оплата отриманого відповідачем товару мала проводиться одразу після його прийняття, а тому на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк оплати вартості товару сплив.

Отже, суд приходить до висновку, відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за товар становить 649600грн.

Відповідач доказів оплати повної вартості товару, отриманого від позивача по видатковим накладним №ВН-01003 від 04.06.2014, №ВН-01096 від 16.07.2014, №ВН-01158 від 22.08.2014, №ВН-01193 від 15.09.2014, №ВН-01211 від 28.10.2014 не надав. В ході розгляду справи по суті наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі підтвердив.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору поставки нафтопродуктів №6/1-2014 від 01.06.2014, а тому заявлена до стягнення сума боргу 649600грн. має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, в зв'язку з чим з відповідача належить стягнути на користь позивача 649600грн. боргу.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 9744грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.530, 538, 610, 612, 629, 663, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГОРИЗОНТ 12», м. Чернігів, пр-кт Миру, буд.49 А (ідентифікаційний код 35261956) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВРЕЛЛІЯ», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, буд. 215-А, (адреса для листування: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 39194365) 649600грн. боргу та 9744грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 09 листопада 2016 року.

Суддя Т.Г. Оленич