Постанова

від 03.11.2016 по справі 904/8566/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016 року Справа № 904/8566/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Джихур О.В., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ковирєв А.В., довіреність №8 від 03.10.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №3010 від 18.12.2013р.;

від третьої особи: Чорнай В.В., довіреність №б/н від 07.04.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі Лівс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2015р. у справі №904/8566/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віста Бренд Компані", с.Орлівщина, Новомосковський район, Дніпропетровська область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпро

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Меблі Лівс", м. Сміла, Черкаська область

про стягнення 255 353, 42 грн.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Віста Бренд Компані" (далі ТОВ "Віста Бренд Компані") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі підприємець ОСОБА_4.) про стягнення 156 227, 63 грн. основного боргу, 48 041, 07 грн. пені, 23 575, 38 грн. річних та 27 509, 34 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.11.2015р. (т.1 а.с.58-59)).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2015р. по справі №904/8566/15 залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Меблі Лівс" (далі ТОВ "Меблі Лівс").

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2015р. у справі №904/8566/15 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково: стягнуто з підприємця ОСОБА_4 на користь ТОВ "Віста Бренд Компані" 156 227, 63 грн. заборгованості, 2 730, 27 грн. інфляційних втрат, 23 562, 55 грн. річних та 2 737, 81 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

30.11.2015р. господарським судом Дніпропетровської області прийнято додаткове рішення про стягнення з підприємця ОСОБА_4 на користь ТОВ "Віста Бренд Компані" 44 017, 67 грн. пені.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Меблі Лівс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2015р. по справі №904/8566/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Віста Бренд Компані" відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права; за всі поставки здійснено розрахунки в повному обсязі і будь-яка заборгованість перед позивачем відсутня; поставка та оплата поставленої продукції відображені в акті звірки за період з 01.01.2014р. по 18.11.2015р., що складений на підставі даних обліку ТОВ "Меблі Лівс"; видаткова накладна №0427_6 від 27.04.2015р. на суму 156 227, 63 грн., яка фактично є єдиним документом, поданим позивачем для підтвердження факту поставки, представником ТОВ "Меблі Лівс" не підписувалась, печатка підприємства не ставилась, товар на таку суму не отримувався; є всі підстави вважати накладну №0427_6 від 27.04.2015р. підробленою; дії відповідача про визнання позову є грубим порушенням прав та законних інтересів ТОВ "Меблі Лівс", оскільки відповідач визнає неіснуючий борг замість скаржника; ТОВ "Меблі Лівс" було заявлено клопотання про проведення експертизи, приймаючи до уваги те, що від вирішення питання про справжність/підробку підпису та печатки на накладній від 27.04.2015р. №0427_6 залежало вирішення питання про те, чи отримувало ТОВ "Меблі Лівс" будь-який товар за договором, чи виник у зв'язку з цим обов'язок сплачувати його вартість, при цьому вказану підробку може встановити виключно особа із спеціальними знаннями - експерт, проте, суд вказав, що не вбачає підстав для призначення у справі судової експертизи, як і не вбачає підстав для надсилання матеріалів до слідчих органів.

16.03.2016р. ТОВ "Меблі Лівс" подано Дніпропетровському апеляційному господарському суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів з переліком питань, які слід поставити перед судовим експертом, та клопотання про доповнення клопотання ТОВ "Меблі Лівс" про проведення експертизи з переліком питань, які слід поставити перед судовим експертом.

Клопотання задоволені, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. у справі №904/8566/15 призначено почеркознавчу та технічну експертизи документів, проведення яких доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі №904/8566/15 зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. поновлено апеляційне провадження по справі №904/8566/15 у зв'язку з поверненням матеріалів справи з висновком експертизи.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Віста Бренд Компані" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2015р. у справі №904/8566/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Меблі Лівс" - без задоволення.

В відзиві на апеляційну скаргу підприємець ОСОБА_4 просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2015р. у справі №904/8566/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Меблі Лівс" - без задоволення.

13.10.2016р. ТОВ "Меблі Лівс" подано клопотання про призначення по справі повторних судових почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, а також про призначення по справі додаткової судової технічної експертизи, проведення яких доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Розглянувши вищенаведене клопотання, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для призначення у даній справі додаткової та повторних експертиз, а тому відхилив відповідне клопотання. При цьому суд виходив з наступного.

В п. 15.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Відповідно п. 15.2 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

В клопотанні про призначення повторних та додаткової експертиз ТОВ "Меблі Лівс" не зазначено, які саме висновки експерта є неповними чи неясними, які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження, в чому висновок експерта є необґрунтованим.

Судом не встановлено, що висновок експерта №1743/1744-16 від 01.07.2016р. по даній справі є неповним або неясним, а також не встановлено, що даний висновок є необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, даний висновок не викликає сумнів у його правильності та суд не вбачає порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Отже, судом не встановлено, а ТОВ "Меблі Лівс" не доведено суду необхідності призначення у даній справі додаткової та повторних експертиз.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

01.09.2014р. між ТОВ "Віста Бренд Компані" (продавець) та ТОВ "Меблі Лівс" (покупець) укладений договір купівлі-продажу №34/14, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар (партію товару) у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар (далі товарна накладна), які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

В п. 1.2, п. 1.3 договору сторони визнають, що товарна накладна, яка підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, є невід'ємним додатком до договору; право власності на товар (партію товару), що постачається за цим договором, переходить від продавця до покупця у момент передання товару (партії товару), що підтверджується підписом покупця у товарній накладній.

Ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюються при постачанні кожної партії товару та зазначаються у товарній накладній, яка підписується представниками обох сторін; загальну вартість договору складає сума усіх підписаних сторонами товарних накладних до договору (п. 3.1, п. 3.2. договору).

За п. 5.1 договору, умови оплати зазначаються сторонами у п. 5.2 договору та можуть бути такими: попередня оплата; за фактом одержання товару (в день отримання товару); відстрочення платежу (календарних днів з моменту передання товару).

У п. 5.2 договору сторони узгодили умови оплати: по факту отримання продукції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 вересня 2015 року; договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, за умову відсутності заперечень продавця (п. 10.1 договору).

01.09.2014р. додатком до договору купівлі-продажу №34/14 від 01.09.2014р. сторони погодили, що покупець доручає здійснювати одержання товару від продавця ОСОБА_5 - начальнику відділу постачання; у випадку зміни матеріально-відповідальних осіб покупець зобов'язується повідомити про це продавця у письмовій формі та направити повідомлення на іншу особу (осіб), які будуть уповноважені отримувати товар.

27.04.2015р. за видатковою накладною №0427_6 на виконання умов договору купівлі-продажу позивачем було поставлено ТОВ "Меблі Лівс" товар на суму 156 227, 63 грн.

В висновку судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів №1743/1744-16 від 01.07.2016р. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України зазначено, що:

1) підпис, розташований в графі "Отримав(ла)" видаткової накладної №0427_6 від 27.04.2015р., виконаний ОСОБА_5;

2) підпис, розташований в графі "Отримав(ла)" видаткової накладної №0427_6 від 27.04.2015р., виконаний без попередньої технічної підготовки - перетиснення штрихів підписів з подальшим обведенням незабарвлених штрихів, копіювання через копіювальний папір, перемальовування на просвіт;

3) діагностичних ознак, які б свідчили про виконання підпису, що розташований в графі "Отримав(ла)" видаткової накладної №0427_6 від 27.04.2015р. під впливом "збиваючих" факторів (зокрема алкогольного сп'яніння), не виявлено;

4) діагностичних ознак, які б свідчили про виконання підпису, що розташований в графі "Отримав(ла)" видаткової накладної №0427_6 від 27.04.2015р. навмисно зміненим почерком, не виявлено;

5) відтиск круглої печатки ТОВ "Меблі Лівс" на видатковій накладній №0427_6 від 27.04.2015р. нанесений печаткою ТОВ "Меблі Лівс", вільні та експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Відповідно податкової накладної від 27.04.2015р., у позивача 27.04.2015р. виникло зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за договором купівлі-продажу від 01.09.2014р. №34/14 у сумі 26 037, 94 грн. (загальна сума з ПДВ - 156 227, 63 грн.).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення п. 5.2 договору купівлі-продажу, ТОВ "Меблі Лівс" повинно було оплатити отриманий товар 27.04.2015р.

27.04.2015р. між ТОВ "Віста Бренд Компані" (кредитор) та підприємцем ОСОБА_4 (поручитель) укладений договір поруки №б/н, предметом якого є зобов'язання поручителя перед кредитором субсідіарно відповідати за виконання ТОВ "Меблі Лівс" (боржник) зобов'язань перед кредитором за договором купівлі-продажу №34/14 від 01.09.2014р., а саме: по оплаті суми за блок НS 3530 2000 х 1200 у кількості 900, 2 кг в сумі 70 620, 69 грн. без ПДВ та блок ST 2538 2400 х 2000 у кількості 839 кг в сумі 59 569, 00 грн. без ПДВ, всього 156 227, 63 грн., в т.ч. ПДВ 26 037, 94 грн. - основного боргу у строки згідно умов договору включаючи суму збільшення основного боргу на індекс інфляції, 3% річних, 24% річних за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення боржником виконання зобов'язання та пені (п. 1.1 договору).

Підставою для договору поруки є дійсна вимога кредитора до боржника, що встановлена основним договором; поручитель відповідає субсидіарно в повному обсязі за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з договору у межах передбачених п. 1.1 договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов'язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі і на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник (п. 1.2, п. 1.3 договору).

Відповідно п. 2.1 договору поруки, поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань перед кредитором, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно розділу 1 цього договору на рахунок, зазначений у розділі 7 цього договору, протягом одного банківського дня з моменту невиконання боржником зобов'язань перед кредитором у строк, встановлений договором.

Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016р. (включно), а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 5.5 договору).

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 619 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи; до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

25.08.2015р. ТОВ "Віста Бренд Компані" за вих. №1 направлено ТОВ "Меблі Лівс" вимогу про сплату заборгованості у розмірі 156 227, 63 грн. Направлення вимоги підтверджується фіскальним чеком "Укрпошти" №4913002240327 від 01.09.2015р. та описом вкладення у цінний лист (т.1 а.с.17-18).

Згідно відстеження пересилання поштових відправлень Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4913002240327 отримано адресатом особисто 08.09.2015р.

ТОВ "Меблі Лівс" вимогу кредитора залишено без відповіді та задоволення.

02.09.2015р. за вих. №2 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 156 227, 63 грн. в строк до 08.09.2015р., яка отримана відповідачем 02.09.2015р. та залишена останнім без відповіді.

Докази оплати заборгованості у розмірі 156 227, 63 грн. в матеріалах справи відсутні, сторонами та третьою особою суду не надані.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.3 договору купівлі-продажу встановлено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті по договору, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару (партії товару), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати; у випадку прострочення оплати товару більш, ніж на 3 календарні дні, покупець зобов'язаний оплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) з дня настання терміну оплати до дня фактичної оплати.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд першої інстанції на підставі матеріалів справи, умов договору купівлі-продажу №34/14 від 01.09.2014р. між ТОВ "Віста Бренд Компані" та ТОВ "Меблі Лівс", умов договору поруки №б/н від 27.04.2015р. між ТОВ "Віста Бренд Компані" та підприємцем ОСОБА_4, з урахуванням положень ст. ст. 526, 549, 553, 554, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, приписів п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., дійшов вірного висновку про стягнення з підприємця ОСОБА_4 на користь ТОВ "Віста Бренд Компані" 156 227, 63 грн. заборгованості, 2 730, 27 грн. інфляційних втрат за травень - жовтень 2015 року, 44 017, 67 грн. пені за період з 28.04.2015р. по 27.10.2015р. та річних в загальному розмірі 23 562, 55 грн. за період з 28.04.2015р. по 16.11.2015р. (20 955, 90 грн. 24% річних (проценти за користування чужими грошовими коштами) + 2 606, 65грн. 3% річних).

Доводи апелянта стосовно неналежної оцінки місцевим господарським судом наявних в матеріалах справи доказів колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегією суддів встановлено, що спірна накладна підписана уповноваженою особою ТОВ "Меблі Лівс" та скріплена печаткою ТОВ "Меблі Лівс" без будь-яких застережень.

Наявність на видатковій накладній підпису уповноваженої особи та печатки підприємства є свідченням участі ТОВ "Меблі Лівс", як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції, у даному випадку - прийняття товару покупцем.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами печатки ТОВ "Меблі Лівс" всупереч його волі.

Слід також зауважити, що оригінал спірної видаткової накладної було досліджено та перевірено експертом, тому доводи, викладені в апеляційній скарзі ТОВ "Меблі Лівс", спростовуються висновком судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів №1743/1744-16 від 01.07.2016р. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду таким, що прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому воно не підлягає зміні або скасуванню.

У п. 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №6 "Про судове рішення" зазначається, що додаткове рішення підлягає перегляду за правилами Господарського процесуального кодексу України. Суди апеляційної і касаційної інстанцій не вправі перевіряти законність і обґрунтованість первісного судового рішення за заявою, в якій йдеться про перегляд лише додаткового щодо нього рішення, та скасовувати чи змінювати первісне судове рішення за результатами перегляду додаткового рішення. У разі ж оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийнято додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід'ємна складова.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі Лівс", м. Сміла, Черкаська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2015р. та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2015р. по справі №904/8566/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя О.В. Джихур

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складений 07.11.2016р.)