Ухвала

від 01.11.2016 по справі 816/1197/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2016 рокум. ПолтаваСправа №816/1197/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Бойка С.С.,

суддів: Канигіної Т.С., Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Прудкої І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Держгеокадастр), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 15.08.2016 /а.с. 35-36/ просив:

- визнати протиправними та скасувати наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №950-то, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №121-к, наказ управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області від 10.08.2016 №15 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області;

- стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірними наказами ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області на підставі пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін, однак він не подавав заяву про звільнення із займаної посади. Звертав увагу на те, що на дату звільнення він перебував на лікарняному. До того ж, від імені Держгеокадастру наказ від 26.07.2016 №950-то підписано головою ОСОБА_4, який на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №527-Р "Про звільнення ОСОБА_4 з посади Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру" звільнений із займаної посади.

Представник відповідачів надала до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначила, що рішення про звільнення позивача із займаної посади прийняте на підставі поданої останнім 26.07.2016 до Держгеокадастру заяви про звільнення за угодою сторін. Звернула увагу на те, що ОСОБА_4 звільнено з посади голови Держгеокадастру України 26.07.2016, а тому останній мав право підписувати спірний наказ відносно позивача.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідачів проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила такі факти та відповідні до них правовідносини.

Наказом Держгеокадастру від 01.03.2016 №224-то "Про призначення ОСОБА_1." позивач призначений на посаду начальника Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області, як такий, що пройшов конкурсний відбір на дану посаду /а.с. 11/.

Наказом Держгеокадастру від 26.07.2016 №950-то "Про звільнення ОСОБА_1." позивач звільнений з посади начальника Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України /а.с. 33/.

27.07.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ №121-к "Про звільнення ОСОБА_1.", відповідно до якого оголошено наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №950-то "Про звільнення ОСОБА_1." /а.с. 29/.

При цьому у пункті 2 наказу Держгеокадастру від 26.07.2016 №950-то та наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №121-к зазначено, що днем звільнення позивача з посади слід вважати перший робочий день після закінчення його тимчасової непрацездатності /а.с. 29, 33/.

Позивач звільнений із займаної посади з 09.08.2016 на підставі наказу Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області від 10.08.2016 №15 /а.с. 37, 38/.

Не погодившись із зазначеними вище наказами, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням та відповідними доводам сторін, колегія суддів виходить з такого.

Пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України визначено, що підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Так само, пунктом 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

За змістом частини другої статті 86 названого Закону, державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.

У матеріалах справи наявна копія заяви, адресована голові Держгеокадастру ОСОБА_4 від начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області ОСОБА_1, про звільнення із займаної посади за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України /а.с. 147/, на якій міститься резолюція "До наказу" та підпис ОСОБА_4

Колегія суддів враховує, що позивач у ході судового розгляду справи неодноразово змінював свої пояснення, спочатку заперечуючи факт подання ним заяви, а у подальшому - стверджуючи про відсутність наміру звільнятись із займаної посади.

У судовому засіданні 01.11.2016 позивач стверджував, що не подавав заяву про звільнення із займаної посади до канцелярії Держгеокадастру для реєстрації.

Попри це, залучена до матеріалів справи копія заяви містить відмітку про її реєстрацію у автоматизованій системі діловодства Держгеокадастру 26.07.2016 за вх. №23-26758/0/1-16 /а.с. 147/.

За таких обставин, беручи до уваги те, що позивач не заперечує факт особистої присутності у Держгеокадастрі 26.07.2016 та зважаючи на наявність у матеріалах справи копії заяви, зареєстрованої у автоматизованій системі діловодства Держгеокадастру, у колегії суддів відсутні підстави для висновку про неприйнятність відповідної заяви як доказу у справі.

Отже, колегія суддів вважає підтвердженим належними доказами факт звернення позивача до Держгеокадастру із заявою про звільнення із займаної посади за угодою сторін.

При цьому колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не вимагає від сторін трудового договору обов'язкового погодження дати звільнення у письмовій формі, адже частина друга статті 86 Закону України "Про державну службу" містить лише застереження щодо того, що звільнення працівника до закінчення двотижневого строку не повинно перешкоджати належному виконанню державним органом своїх обов'язків.

А тому, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на відсутність у заяві від 26.07.2016 погодженої дати звільнення.

З приводу посилань позивача на відсутність у голови Держггеокадастру ОСОБА_4 повноважень видавати та підписувати наказ про звільнення ОСОБА_1 26.07.2016, колегія суддів встановила такі обставини.

Дійсно, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №527-Р "Про звільнення ОСОБА_4 з посади Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру" ОСОБА_4 звільнено із займаної посади у зв'язку з переходом на іншу службу /а.с. 189/.

Водночас даним розпорядженням дату звільнення ОСОБА_4 не визначено.

У свою чергу, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №528-Р "Про призначення ОСОБА_4 першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України" ОСОБА_4 призначено першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України /а.с. 189/.

У матеріалах справи наявна копія наказу Держгеокадастру від 26.07.2016 №108-к "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №527-Р", пунктом 2 якого визначено, що у зв'язку із звільненням у порядку переведення для подальшої роботи у Міністерстві аграрної політики та продовольства України, днем звільнення ОСОБА_4 з посади голови Держгеокадастру слід вважати 26.07.2016 /а.с. 187/.

Крім того, колегією суддів витребувано та досліджено в судовому засіданні копію табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_4 за липень 2016 року, зі змісту якого встановлено, що 26.07.2016 останній перебував на робочому місці /а.с. 218/.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів констатує, що голова Держгеокадастру ОСОБА_4 мав право 26.07.2016 видавати та підписувати наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Стосовно тверджень позивача про те, що його звільнено із займаної посади у період перебування на лікарняному, колегія суддів звертає увагу на те, що фактичною датою звільнення ОСОБА_1 з посади є 09.08.2016, про що зроблено запис у трудовій книжці останнього /а.с. 38/.

Так, залученими до матеріалів справи копіями листків непрацездатності серії АГН №316726 /а.с. 174/ та серії АГХ №340045 /а.с. 175/ підтверджено, що позивач перебував на лікарняному у період з 25.07.2016 по 30.07.2016 та з 30.07.2016 по 08.08.2016, мав приступити до роботи з 09.08.2016.

Таким чином, позивач фактично звільнений вже після виходу з лікарняного.

Колегія суддів враховує, що чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості подання особою заяви про звільнення за угодою сторін у період перебування на лікарняному та розгляду такої заяви по суті роботодавцем.

Посилання позивача на приписи статті 40 Кодексу законів про працю України є безпідставними, оскільки вказаною статтею урегульовано порядок звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а у спірних відносинах має місце звільнення позивача за угодою сторін.

Інших обґрунтованих доводів та належних доказів, що свідчили б про правомірність позовних вимог, позивач суду не надав.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про правомірність рішень відповідачів про звільнення позивача із займаної посади.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2016 року.

Головуючий суддя С.С. Бойко

суддя Т.С. Канигіна

суддя І.Г. Ясиновський