Рішення

від 07.11.2016 по справі 530/981/16-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/981/16-ц

Номер провадження 2/530/575/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016 р. м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції, про повернення незаконно вилучених грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Зіньківського районного суду Полтавської області звернувся ОСОБА_1 з цивільним позовом до Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції про повернення незаконно вилучених грошових коштів, в якому просить стягнути з Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції на його користь суму незаконно вилучених у нього грошових коштів у розмірі 949,00 грн. та суму сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви у розмірі 551,60 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав і просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засіданні не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, про причини неявик суду на повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Враховуючи думку позивача суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача в судовому засіданні.

В судовому засіданні представником позивача було підтримано клопотання позивача подане до суду до початку судового засідання про заміну сторони у справі, якій позивач просить замінити відповідача у даній справі Відділ державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції на його правонаступника Зіньківський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області (38100, Полтавська область, м.Зіньків, вул. Воздвиженська, 64, тел. (053253) 3-13-00, 3-13-58).

Вирішуючи заявлене клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення.

Так відповідно ст. 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Як передбачено ст. 37 ЦПК України, уразі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

З матеріалів справи вбачається, що постанови державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції, які наявні в матеріалах справи, що були винесені по відношенню до особи позивача та були визнані протиправними і скасовані відповідними судовими рішеннями, посвідчені печаткою на якій зазначена назва органу виконавчої служби Відділ державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції та зазначено іденитифікаційний код ЄДРПОУ юридичної особи 34463427.

На підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, судом було встановлено, що іденитифікаційний код ЄДРПОУ юридичної особи 34463427 має юридична особа Зіньківський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області зареєстрована в державному реєстрі 03.03.2007 року, номер запису 15641020000000299.

Код ЄДРПОУ (Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, створеному у 1996 році. Присвоєння кодів ЄДРПОУ проводиться Державною реєстраційною службою Міністерства юстиції за технічної підтримки адміністратора ЄДР спільно з Державною службою статистики. За кодом ЄДРПОУ облік юридичних осіб ведеться також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб. Він є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта господарювання і зазначається на його печатках та штампах. У всіх документах адміністративних, фінансових чи інших, де фігурує підприємство (організація), обов'язково вказується ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ.

Наразі видача коду ЄДРПОУ регулюється порядком інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівта інформаційними системами Державної служби статистики України від 28 вересня 2015 року, відповідно якої у разі зміни власної назви підприємства (установи, організації), ідентифікаційний коду ЄДРПОУ не змінюється.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що оскільки іденитифікаційний код ЄДРПОУ юридичної особи (34463427), не змінився то у даному випадку мав місце лише факт зміни найменування юридичної особи, без зміни його організаційно-правової форми,

Тобто спірні правовідносини, які стали підставою для даного спору, здійснювались однією і тією ж юридичною особою, яка мала на момент виникнення спору мала іншу назву та згідно відомостей державного реєстра на даний час має назву Державна виконавча служба Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, той самий іденитифікаційний код ЄДРПОУ юридичної особи (34463427), перебуває за тим самим місцем знаходження і має ті ж, самі телефони.

Звертаючись із позовом до юридичної особи позивач мав на увазі саме ту юридичну особу, яка вчинила відносно нього протиправні дії і як підтверджується матеріалами справи дана юридична особа мала іденитифікаційний код ЄДРПОУ 34463427, а тому суд вважає, що правових підстав для заміни сторони у даній справі немає.

Однак, з наведеного випливає, що вірним слід вважати найменування відповідача - Державна виконавча служба Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Зачитавши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача який підтримав уточнені позовні вимоги, всебічно, повно дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, суд приходить до висновку про задоволення уточнених позовних вимог позивача у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

02 липня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції Сухомлин Тетяною Вікторівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2013 року ВП №38678733, щодо примусового виконання постанови №804336 виданої 18.05.2013 року Зіньківським ВДАІ, про стягнення із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, штрафу в розмірі 850 грн.

Непогодтившись із вищезазначеною постановою ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування вказаної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

При примусовому виконанні постанови №804336 виданої 18.05.2013 року Зіньківським ВДАІ, увиконавчому провадженні ВП №38678733, державним виконавцем Сухомлин Тетяною Вікторівною було винесено постанову від 12.03.2014 року про здійснення вирахувань із доходів боржника, за якою було постановлено утримувати 20% пенсії позивача до погашення боргу в сумі 1936 грн. в тому числі: 1700,00 грн. основний борг та 66,00 грн. витрати на проведення виконавчих дій.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 14 липня 2014 року у справі №530/1179/14-а, було вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення із ОСОБА_1 за виконавчим провадження з примусового виконання постанови №804336 виданої 18.05.2013 року Зіньківським ВДАІта зупинення відрахувань із його пенсії до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвала підлягала негайному виконанню, однак всупереч вимогам зазначеної ухвали вона не була негайно виконана державним виконавцем Сухомлин Т.В. у встановленому законом порядку і відрахування із пенсії позивача продовжувались по серпень місяць 2014 року.

Постановою від 24 липня 2014 року у справі №530/1179/14-а, Зіньківський районний суд Полтавської області позов ОСОБА_1 задовольнив частково, обмежившись стягненням за вчинене правопорушення у вигляді штрафу 425 грн. в іншій частині постанову ВДВС Зіньківського РУЮ від 02 липня 2013 року відносно подвійного стягнення штрафної санкції за вчинене правопорушення було визнано судом неправомірним.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі 530/1179/14-а, було скасовано постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 липня 2014 року у цій же справі та винесено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 було задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця ВДВС Зіньківського РУЮ Сухомлин Тетяни Вікторівни від 02.07.2013 року ВП №38678733 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ВДАІ Зіньківського РВ УМВС України в Полтавській області у справі про адміністративне правопорушення №804336 від 18.05.2013 року. Постнова набрала законої сили з моменту її проголошення 24 листопада 2014 року.

15.01.2015 року позивачем було наравлено відповідачеві поштою заяву в якій він вимагав негайно повернути йому незаконно вилучені у нього грошові кошти за протиправно відкритим виконавчим провадженням. Як вбачається із повідомлення про вручення рекомендованого листа дана заява була отримана відповідачем 16.01.2015 року.

Листом начальника ВДВС Зіньківського РУЮ Осіпової С.М. від 26.01.2015 року №650 було повідомлено позивача про те, що поштовим переказом №0202 від 22.01.2015 року Відділом ДВС Зіньківського РУЮ було перераховано позивачеві судовий збір в сумі 36,54 грн., а також про те, що 23.01.2015 року відкрито виконавче провадження №46193379 про стягнення із ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850 грн., так-як 23.01.2015 року до ВДВС Зіньківського РУЮ повторно надійшла постанова ВДАІ Зіньківського РВ УМВС України в Полтавській області у справі про адміністративне правопорушення №804336 від 18.05.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи постановою старшого державного виконавця ВДВС Зіньківського РУЮ Житника Олександра Івановича про відкриття виконавчого провадження ВП №46193379 від 23.01.2015 року, було повторно відкрито виконавчо провадження з примусового виконання постанови ВДАІ Зіньківського РВ УМВС України в Полтавській області №804336 виданої 18.05.2013 року, про стягнення з позивача штрафу 850 грн..

Тобто замість того, щоб повернути позивачеві незаконно вирахувані із його пенсії грошові кошти, посадовою особою відповідача було повторно відкрито відносно позивача виконавче провадження щодо примусового стягнення з нього штрафу за тим самим виконавчим документом, щодо примусового виконання якого постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі 530/1179/14-а, було винесено постанову, якою визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця ВДВС Зіньківського РУЮ Сухомлин Тетяни Вікторівни від 02.07.2013 року ВП №38678733 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ВДАІ Зіньківського РВ УМВС України в Полтавській області у справі про адміністративне правопорушення №804336 від 18.05.2013 року, з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам Закону встановлених для виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню органами виконавчої служби.

Постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 19.06.2015 року у справі №530/202/15-а, було визнано протиправною і скасовано винесену повторно постанову старшого державного виконавця ВДВС Зіньківського РУЮ Житника О.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №46193379 від 23.01.2015 року з примусового виконання тієї ж самої постанови ВДАІ Зіньківського РВ УМВС України в Полтавській області у справі про адміністративне правопорушення №804336 від 18.05.2013 року.

При цьому, кошти, що були стягнуті з позивача в межах визнаного протиправним і скасованого виконавчого провадження ВП №38678733, не були повернуті позивачеві у встановленому Законом порядку.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 45 Закону № 606-XIV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно п. 2 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого КМ України від 03.09.2013 за № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за N 1650/24182 (далі - Порядок № 787), цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 р. № 106, установлено органам, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем при примусовому виконанні постанови №804336 виданої 18.05.2013 року Зіньківським ВДАІ, увиконавчому провадженні ВП №38678733, яке було протиправно відкритого відносно позивача, відповідачем було протиправно утримано з пенсії позивача суму грошових коштів у розмірі 949,00 грн..

Грошові кошти стягнуті із боржника у виконавчому провадженні, постанова про відкриття якого була визнана протиправною і скасована за рішенням суду, підлягають поверненню особі з якої їх було протиправно стягнуто.

Відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Таким чином суд вважає, що не повернення ВДВС Зіньківського РУЮ стягнутих у виконавчому провадженні ВП №38678733 грошових коштів вирахуваних із пенсії позивача є незаконним і порушує законні права та інтереси позивача.

Як передбачено частиною 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Документально підтверджені судові витрати позивача складають 551,60 грн. судового збору, які він сплатив при поданні позовної заяви.

Аналізуючи діюче законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження позивача є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим протиправно утримані з пенсії позивача грошові кошти в сумі 551,20 грн., підлягають примусовому стягненню з відповідача на користь позивача у даній справі.

У відповідності до ст.. 213 ЦПК України, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі викладеного та керуючись ст.. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 212-223 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції), про повернення незаконно вилучених грошових коштівзадовольнити.

Стягнути з Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (ГТУЮ) у Полтавській області, (іденитифікаційний код ЄДРПОУ 34463427, адреса - 38100, Полтавська область, м.Зіньків, вул. Воздвиженська (Леніна), 64), на користь ОСОБА_1 1500,20 грн., в тому числі 949,00 грн. незаконно вирахуваних із його пенсії та судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд Полтавської області в 10 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко