Рішення

від 03.11.2016 по справі 522/17811/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17811/16

Провадження № 2/522/7818/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016 року Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Нікітіної С.Й.

при секретарі - Віноградової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним щлюбний договір від 15 липня 2014 року , укладений між нею ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовувала тим, що вказаний шлюбний договір ставить позивача як одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, що є прямим порушенням її прав.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представником надано до суду заяву із проханням слухати справу та винести рішення у їх відсутність.

Відповідач, ОСОБА_5 проти позову заперечував на тій підставі, що договір повністю відповідає чинному законодавству України, сторони домовилися про його підписання за обоюдною згодою, просив суд відмовити у задоволення позову у повному обсязі. У судове засідання відповідач не з'явився, надав до суду заяву із проханням слухати справу та винести рішення у його відсутність на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з заявами сторін, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 липня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюбний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3580.

Вказаний вище шлюбний договір був укладений з метою врегулювання майнових прав та обов'язків подружжя як в шлюбі так і на випадок його розірвання.

У відповідності до п. 1, п.2 та п.3. Шлюбного договору від 15 липня 2014 року, все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте Чоловіком або Дружиною до реєстрації шлюбу, після підписання цього Договору але до реєстрації шлюбу, та під час шлюбу є особистим майном і належить на праві особистої приватної власністі тому з Подружжя, на чиє імя таке майно придбане або набуте.

Також, п. 4. Шлюбного договору передбачено, що у випадку розірвання шлюбу всі обєкти рухомого та нерухомого майна, належні Чоловіку або Дружині, вважаються особистою приватною власністю того з Подружжя, на чиє імя таке майно придбане або набуте.

Згідно з чч.1, 9 ст.7 СК сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у ч.2 ст.7 СК закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Стаття 9 СК визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме - така домовленість не повинна суперечити вимогам СК, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.

Оскільки договір, у тому числі шлюбний, передусім є категорією цивільного права, то відповідно до ст.8 СК у випадках договірного регулювання сімейних відносин повин ні застосовуватися загальні норми стст.3, 6 ЦК щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни й розірвання.

Так, ч.3 ст.6 ЦК передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи таким чином особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Отже, принцип свободи договору відповідно до стст.6, 627 ЦК є визначальним і полягає в наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, ураховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Таким чином, сторони не можуть на власний розсуд урегулювати в договорі свої відносини лише у випадках, якщо:

- існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства;

- заборона випливає зі змісту акта законодавства;

- така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Про необхідність застосування норм ЦК при визнанні шлюбного договору недійсним міститься вказівка і в ст.103 СК.

Виходячи зі змісту стст.9, 103 СК, стст.203, 215 ЦК, підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент учинення стороною (сторонами) таких вимог:

1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству, а також моральним засадам суспільства;

2) волевиявлення кожного з подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним.

З іншого боку, фактично, «невигідним матеріальним становищем» можна вважати будь-яке відступлення від рівного поділу прав на майно, що є порушенням принципу свободи договору. Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 28.01.2015 р. за №6-230цс14, категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище», вжита у ч. 4 ст. 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України» .

Відповідно до ч. 3 ст.10, ч. 1 ст. 60 Цивільно Процесуального Кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування (отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд доходить до висновку, що шлюбний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15 липня 2014 року є дійним, відповідає чинному законодавству України та не порушує прав та законних інтересів сторін, зокрема позивача.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 7-9, 103 СК України, ст. ст. 6, 52-53, 203, 215, 627 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 27, 60, 128 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 про визнання недійсним шлюбного договору від 15.07.2014 року відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі скарги протягом десяти днів з дати його проголошення.

Суддя:

03.11.2016