Ухвала

від 02.11.2016 по справі 530/492/15-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

2 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.

Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву дочірнього підприємства «Інтеграл - Агро» товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтеграл» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року в справі за позовом дочірнього підприємства «Інтеграл-Агро» товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтеграл» до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15339» про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову ДП «Інтеграл - Агро» ТОВ «Підприємство «Інтеграл».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року касаційну скаргу ДП «Інтеграл - Агро» ТОВ «Підприємство «Інтеграл» відхилено, рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2015 року залишено без змін.

У жовтні 2016 року до Верховного Суду України звернулось ДП «Інтеграл - Агро» ТОВ «Підприємство «Інтеграл» із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 16 ЦК України та статті 33 Закону України «Про оренду землі», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ДП «Інтеграл - Агро» ТОВ «Підприємство «Інтеграл» надало ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня, 29 жовтня, 12 та 27 листопада 2014 року, 22 червня, 4 липня та 22 серпня 2016 року, а також постанови Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року (справа № 6-55цс15) і 23 березня 2016 року (справа № 6-146цс16).

Водночас заявник просить поновити строк подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року, посилаючись на поважність причин його пропуску. Зокрема, вказує, що зазначену ухвалу направлено на його адресу лише 26 серпня 2016 року і у зв'язку з цим пропущено строк звернення до Верховного Суду України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

У разі пропущення строку, встановленого частинами першою-третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява (частина четверта статті 356 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що строк подання заяви про перегляд підлягає поновленню, оскільки наведені ДП «Інтеграл - Агро» ТОВ «Підприємство «Інтеграл» причини пропуску строку є поважними.

Разом з тим, перевіривши доводи ДП «Інтеграл - Агро» ТОВ «Підприємство «Інтеграл», колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову. При цьому суд виходив з того, що строк договору оренди закінчився і орендодавець у строк та з додержанням порядку, передбачених Законом України «Про оренду землі», повідомив орендаря про відмову в поновленні договору. Укладений з новим орендарем - ПАТ «АТП-15539» договір оренди землі відповідає вимогам закону та не порушує прав позивача.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня, 29 жовтня, 12 та 27 листопада 2014 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договори оренди земельних ділянок слід вважати поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому суд виходив з того, що після закінчення строку дії договору земельні ділянки, які без визначення меж перебували у загальному масиві, що орендувався орендарем, а орендодавці протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернулися до орендаря з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні. Крім того, судом встановлено, що орендар орендував суміжні земельні ділянки, які є єдиним масивом, на момент укладення оспорюваного договору оренди межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначені не були.

В ухвалі від 22 червня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановивши, що орендарем належно виконувались умови договору оренди землі, орендодавець не направив орендарю заперечень щодо поновлення договору оренди землі на новий строк, визнали поновленим договір оренди землі із попереднім орендарем.

Суд касаційної інстанції, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2016 року, зазначив про те, що рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому суди виходили з того, що орендарем не дотримано вимоги щодо повідомлення орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

У зазначених судових рішеннях, наданих заявником на обґрунтування своїх вимог, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 4 липня 2016 року зазначив про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі з попереднім орендарем, оскільки орендодавець скористався своїм правом вільно розпоряджатися власністю шляхом звернення до орендаря із заявою про небажання продовжувати договір оренди землі на новий строк.

У зазначеному судовому рішенні та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції, встановивши однакові фактичні обставини, дійшов однакових висновків.

Таким чином, підстава для перегляду судових рішень, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

У постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року (справа № 6-55цс15) викладено правовий висновок в якому зазначено, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі», на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України. При цьому у справі, яка переглядалась, Верховний Суд України зазначив про те, що установивши факт належного виконання орендарем умов договору оренди землі, дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору оренди на новий строк та укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендарем на таких самих умовах, які запропоновані попереднім орендарем, суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту, зокрема звернення до суду з позовом до орендодавця та нового орендаря про визнання недійсним укладеного ними договору оренди земельної ділянки, яка раніше перебувала в оренді в позивача, є неналежним, та про відсутність у позивача правових підстав захистити своє порушене право в такий спосіб.

У постанові від 23 березня 2016 року (справа № 6-146цс16) Верховний Суд України виклав правовий висновок про те, що виходячи з положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право. Верховний Суд України зазначив про те, що у справі, яка переглядається, суди встановили, що сторони договору оренди землі не дотримались вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення цього договору, оскільки орендар у встановлений договором строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди, тому дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Висновок суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не суперечить правовим висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду України, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, за результатами розгляду яких Верховним Судом України прийнято ці рішення, наявні різні фактичні обставини.

Підстава для перегляду судових рішень, передбачена пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, також відсутня.

За таких обставин вважати заяву ДП «Інтеграл - Агро» ТОВ «Підприємство «Інтеграл» обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Поновити дочірньому підприємству «Інтеграл - Агро» товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтеграл» строк подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом дочірнього підприємства «Інтеграл-Агро» товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтеграл» до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15339» про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем за заявою дочірнього підприємства «Інтеграл - Агро» товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтеграл» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук