Ухвала

від 08.11.2016 по справі 403/4039/12-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 08 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: прокурора захисника засудженого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами та доповненнями до них засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2014 року засуджено:

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що не має судимостей,

до покарання:

- за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК у виді штрафу в розмірі 8500 грн.;

- за ч. 3 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 2 ст. 364-1 КК у виді штрафу в розмірі 15300 грн. із позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК ОСОБА_6 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки та штрафу у розмірі 15300 грн., вирок стосовно якого належить виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 3, 4 ст. 76 КК.

Апеляційний суд Дніпропетровської області зазначений вирок в частині призначення покарання скасував і постановив новий вирок від 17 грудня 2015 року, яким призначив ОСОБА_6 покарання: за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК у виді штрафу в розмірі 8500 грн.; за ч. 3 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 364-1 КК у виді штрафу в розмірі 15300 грн. із позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК ОСОБА_6 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки із позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи службовою особою юридичної особи приватного права директором ТОВ «Міжнародне юридичне агентство «МКН», маючи умисел на заволодіння майном ОСОБА_8 шляхом шахрайства у великому розмірі, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, умисно з метою отримання неправомірної вигоди для себе 07 жовтня 2011 року схилив ОСОБА_8 до давання через нього хабара в розмірі 20000 доларів США посадовим особам Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області за закриття проти неї кримінальної справи, маючи намір заволодіти цими грошима. 17 жовтня 2011 року за місцем роботи ОСОБА_8 в офісі АДРЕСА_1 ОСОБА_6 отримав від потерпілої 80000 грн. та 10000 доларів США (що за курсом валют Національного банку України становить 79757 грн).

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 у касаційних скаргах та доповненнях до них, просять змінити вирок апеляційного суду, пом`якшити призначене ОСОБА_6 покарання та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначають, що апеляційний суд не врахував наявних у матеріалах кримінальної справи та врахованих судом першої інстанції даних про особу засудженого та обставин, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим безпідставно дійшов до висновку про неможливість застосування до призначеного йому покарання положень ст. 75 КК. Вказують, що призначаючи покарання, суд належним чином не врахував незадовільного стану його здоров`я, наявності на утриманні неповнолітньої дитини, позитивних характеристик за місцем проживання та роботи, а також повне визнання вини та щире каяття.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника ОСОБА_5 , які підтримали доводи касаційних скарг з урахуванням внесених до них змін та просили їх задовольнити, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням, пояснення прокурора, який просив касаційні скарги засудженого та його захисника залишити без задоволення, а в порядку ст. 395 КПК України 1960 року змінити вирок апеляційного суду і зазначити редакцію закону: ч. 2 ст. 364-1 КК (в редакції Закону України від 07 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК (в редакції Закону України від 18 квітня 2013 року), перевіривши матеріали кримінальної справи й обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засудженого та захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1 КК, засудженим та захисником у касаційних скаргах не оскаржуються.

Доводи засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 про те, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості є безпідставними.

Апеляційний суд у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, провівши частково судове слідство, дослідив матеріали справи, у тому числі й ті, які містять дані про особу засудженого і на які є посилання у касаційних скаргах та обґрунтовано дійшов до висновку, що місцевий суд, застосувавши при призначенні покарання положення

ст. 75 КК належним чином не врахував тяжкості вчинених засудженим злочинів, даних про його особу, відсутність у справі обставин, що пом`якшують покарання засудженого та правильно скасувавши вирок суду в цій частині, постановив свій вирок, яким призначив покарання ОСОБА_6 у відповідності до вимог статей 50, 65 КК України.

Вирок апеляційного суду ухвалено з дотриманням вимог ст. 378, 332-335 КПК 1960 року та в ньому зазначено докладні мотиви прийнятого рішення.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом покарання є законним, справедливим, таким, що сприятиме перевихованню ОСОБА_6 та попередженню вчинення ним нових злочинів. З огляду на зазначене підстав для пом`якшення засудженому покарання чи застосування до нього положень ст. 75 КК колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведенного, підстав для задоволення касаційних скаргзасудженого та його захисникаколегія суддів не знаходить.

Апеляційний суд при ухваленні вироку не зазначив за якою саме редакцією Закону засуджено ОСОБА_6 , тому колегія суддів вважає за необхідне в порядку ст. 395 КПК України змінити вирок апеляційного суду та уточнити редакцію Закону.

Керуючись статтями 394396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI «Перехідні положення» КПК, п. 6 розділу XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України 1960 року вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Вважати ОСОБА_6 засудженим:за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК (в редакції Закону України № 221-VII від 18 квітня 2013 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.; за ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 364-1 КК (в редакції Закону України № 3207-VI від 07 квітня 2011 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15300 грн. із позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки, а на підставі ст. 70 КК до остаточного покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 роки із позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки.

У іншій частині вирок залишити без зміни.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3