Рішення

від 31.10.2016 по справі 508/947/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа№ 508/947/16-ц

РІШЕННЯ

(Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Миколаївський районний суд Одеської області.

У складі: головуючого судді Парій І.О.

з участю: секретаря Товт Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Миколаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Піреус Авто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача та стягнення коштів в сумі 54 000 (п’ятдесят чотири тисячі) гривень.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Піреус Авто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача та стягнення коштів в сумі 54 000 (п’ятдесят чотири тисячі) гривень.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву в якій просить суд розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити (а.с.55).

Представник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Піреус Авто» у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.44,47).

Представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у судове засідання не з’явився, надав суду письмові пояснення в яких просить суд розглядати справу в його відсутності. Крім того зазначає , що інформація про ТОВ «Піреус Авто» до Державного реєстру фінансових установ, що веде Нацкомфінпослуг, не вносила. ОСОБА_2 статусу фінансової установи не набувало, ліцензії та/або інші дозволи на надання фінансових послуг у Нацкомфінпослуг не отримувало. Крім того ТОВ «Піреус Авто» до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги не вносились. Довідка про взяття на облік юридичної особи з правом надання послуги з фінансового лізингу ОСОБА_2 Нацкомфінпослуг не видавалась (а.с.49-54).

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивача та представника відповідача в порядку заочного провадження на підставі поданих доказів, що відповідає вимогам ст. 224- 226 ЦПК України.

Вивчивши зібрані по справі докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 21 липня 2016 року звернувся до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Піреус Авто» з приводу придбання трактора «Беларус МТЗ 892 за ціною 270 000 (двісті сімдесят тисяч) гривень. ОСОБА_1 було повідомлено, що товар є в наявності і для оформлення документів йому необхідно приїхати у офіс продавця у м. Одесі. В офісі йому було роз’яснено, що після сплати 20% вартості трактора йому через 5 днів приженуть трактор додому, після чого необхідно буде сплачувати наступні платежі на рахунок відповідача. Поки готувався договір майнового лізингу №805141 предметом якого є трактор Беларус МТЗ-892, ОСОБА_1 спалив 20% вартості трактора, тобто 54 000 гривень. Як виявилося пізніше, в обмовлений перед укладенням договору строк 5 днів, трактор поставлене не було, а сплачена ОСОБА_1 сума в розмірі 54 000 грн. є платою за укладення договору, котра не повертається. З умовами договору, перед підписанням, ОСОБА_1 не зміг належним чином ознайомитися так як договір був дуже великий, він був втомлений з дороги, а пояснення представників відповідача чіткими та впевненими. Проте, після відмови в поставці трактора протягом 5 днів, ознайомившись з договором та додатками до нього встановив що відповідачем застосовано нечесну підприємницьку практику в розумінні ст.18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" та ряд інших порушень при укладені вищезазначеного договору .

Згідно додатку до договору майнового лізингу №805141 вартість трактора Беларус МТЗ-892 становить 270 000 (двісті сімдесят тисяч) гривень (а.с.19).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить від п'яти до ста двадцяти робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця першого лізингового платежу, платежу за передачу предмета лізингу та витрат за послуги реєстрації у відповідних органах державної реєстрації транспортних засобів.

Відповідно до п.8.2.1 договору та Додатку № 2 до нього перший лізинговий платіж складається із: 1) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору, що становить 20% вартості предмета лізингу - 54 000 грн.; 2) авансу ціни предмета лізингу, що визначений в розмірі 50% вартості предмета лізингу - 135000 грн., щомісячний платіж - 11 250,00 грн.; 3) платіж у вигляді винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача, що визначається в розмірі 3% вартості предмета лізингу та складає 8 100 гривень.

21 липня 2016 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок ТОВ "Піреус Авто" вартість фінансування по договору № 805141 в розмірі 54 000 гривень, що підтверджується квитанцією № 9356639 (а.с.23).

Відносини, що виникли між ОСОБА_1та ТОВ "Піреус Авто", регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, договір поставки.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строкі за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч.1,3 ст. 806 ЦК України).

Так, чинним законодавством України визначено поняття фінансового лізингу, який згідно із ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" є видом цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. Разом з тим, між ОСОБА_1 та ТОВ "ОСОБА_3 укладено договір майнового лізингу, визначення якого як виду чи форми лізингу чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання договору (чи його умов) недійсним.

У відповідності до ч.5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.п. 2-4 ч.3 ст. 18 Закону).

Як вбачається із змісту укладеного 21 липня 2016 року договору майнового лізингу № 805141, у ньому містяться неоднозначні, незрозумілі та явно несправедливі положення, зокрема, надано можливість лізингодавцю не повертати лізингоодержувачу сплачені ним кошти як вартість фінансування та стягнути із останнього штраф за дострокове розірвання договору в розмірі 20% від сплаченої суми авансового платежу у випадку розірвання договору за ініціативою лізингоодержувача в разі неможливості придбання предмета лізингу лізингодавцем або відмови продавця здійснювати продаж або поставку предмета лізингу (п.п. 4.4.4, 12.11 договору); звужені права лізингоодержувача як споживача та одночасно значно розширені права лізингодавця (розділ 4).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

У відповідності до ч.1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язаннямщодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, в договорі відсутні положення про надання такого права лізингоодержувачу, то п. 3.6 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності, тощо предмета лізингу суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Відповідно до ч.1,6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Окрім того, згідно із п.4 ч.1 ст.34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг затверджено Указом Президента України від 23 листопада 2011 року 1070/2011.

Відповідно до п 3, 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг основними завданнями Нацкомфінпослуг є :5) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг. Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань:12) видає фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідні дозволи, а також ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг;

Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається із інформаційного листа №6501/16-9 від 10 серпня 2016 року, наданого Національною комісією на адвокатський запит від 8 серпня 2016 року, ТОВ "Піреус Авто" не внесене до Державного реєстру фінансових установ та не отримувало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, що свідчить про відсутність у відповідача ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб (а.с.24-26).

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно із ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 та у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Договір майнового лізингу № 805141 від 21 липня 2016 року, укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та лізинговою компанією ТОВ "Піреус Авто", нотаріально посвідчено не було. Отже його слід вважати нікчемним.

Виходячи із положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи викладені обставини суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Піреус Авто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача та стягнення коштів в сумі 54 000 (п’ятдесят чотири тисячі) гривень підлягає задоволенню в повному об’ємі.

Згідно ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10 , 60 , 212, 224-226 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Піреус Авто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача та стягнення коштів в сумі 54 000 (п’ятдесят чотири тисячі) гривень - задовольнити.

Визнати договір № 805114 майнового лізингу від 21 липня 2016 року , укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Піреус АвтоВ» та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Піреус Авто" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 36288330) на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 54 000 (п’ятдесят чотири тисячі) гривень.

Стягнути ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Піреус Авто" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 36288330) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одну) гривну 20 коп..

Роз’яснити відповідачу, що у відповідності до ст.228 ЦПК України він має право протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, подати до Миколаївського районного суду Одеської області заяву про перегляд заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення має відповідати вимогам ст. 229 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Миколаївський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: