Постанова

від 31.08.2016 по справі 804/4693/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 р. Справа № 804/4693/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2016 року №0000082202.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушення норм податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з метою надання відповідачу можливості долучити до матеріалів справи додаткові докази в обґрунтування заперечень на позовну заяву. При цьому, відповідач правом на подання заперечень на позовну заяву не скористався.

Положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки розгляду адміністративної справи, а саме частина 1 вказаної статті передбачає, що справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними у справі документами та матеріалами.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 14 грудня 2015 року по 12 січня 2016 року посадовими особами Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 14.12.2015 року №495 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентамиз ТОВ «Енерго-Рембуд», ТОВ «Гріотто», ТОВ «Монтажуніверсал», ТОВ «Техіндустрия», ТОВ «Монолитід» у червні 2015року, ТОВ «Амелі Груп», ТОВ «Трейдмакс Груп», СПД ОСОБА_4, ПП «Тріалінвест», ТОВ «ГРО», ТОВ «Меблі-Мегатрейд», ТОВ «Техіндустрия» у липні 2015 року та відповідно формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 18.01.2016 року

№ 7/22.03/32098010, у висновках якого встановлено, що підприємством позивача допущено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Промспецбуд» занижено податок на додану вартість на загальну суму - 3 785 185,00 грн. у тому числі:

- у червні 2015 р. у розмірі ПДВ 2 016 424,11 грн.,а саме по ТОВ «Монолитід» на суму 1 772 561,63 грн., по ТОВ «Енерго-Рембуд» на суму 93 431,16 грн., по СПД ОСОБА_4 на суму 12 352,6 грн., по ТОВ «Гріотто» на суму 79 862,52 грн., по ТОВ «Монтажуніверсал» на суму 58216,2 грн.;

- у липні 2015 р. у розмірі ПДВ 1 768 761,24 грн.,а саме поТОВ «Амелі Груп» на суму 1 094 584,00 грн., поТОВ «Трейдмакс Груп» на суму 613 500,00 грн., по СПД ОСОБА_4 на суму 21 001,4 грн., по ПП «Тріалінвест» на суму 12 177,5 грн., по ТОВ «ГРО» на суму 10 540,00 грн., по ТОВ «Меблі-Мегатрейд» на суму 16 958,34 грн.

А також у акті перевірки підтверджено реальність здійснення господарських операцій у червні 2015р. на суму 22 049,66 грн., в тому числі по ТОВ «Техіндустрія» на суму ПДВ в розмірі 21 481,66 грн., з ТОВ «Монтажуніверсал» в частині надання послуг САК згідно договору підряду №18/11 від 01.05.2011 р. на суму ПДВ в розмірі 568,00 грн., у липні 2015 р. на суму 21 481,66 грн. з ТОВ «Техіндустрія».

20 січня 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Промспецбуд» з податку на додану вартість на суму 5 670 777,50 грн., з них 3 785 185,00 грн. - за основним платежем та 1 892 592,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХГУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до статті 42 Господарського Кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отриманню прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХГУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що згідно договорів підряду №329-03 від 02.02.2015 року, №1905-02 від 30.04.15 року у 2015 році ТОВ «Промспецбуд» було виконані роботи з поточного ремонту та технічного обслуговування обладнання публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат».

З матеріалів справи вбачається, що частково, для виконання зазначених видів робіт були залучено субпідрядні організації: ТОВ «Енерго-Рембуд» (код 39602074), ТОВ «Гриотто» (код 34544652), ТОВ «Монтажуніверсал» (код 32264089).

У червні 2015року товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Рембуд» були виконані роботи з поточного ремонту та технічного обслуговування обладнання публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» загальною кількістю трудовитрат 7598,5 людино-годин, що підтверджується оформленими генпідрядними актами виконаних робіт, які перевірені на фактичну відповідність та підписані відповідними фахівцями ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Згідно договору субпідряду № 03-15 від 05.03.2015р. відповідно до генпідрядних актів було оформлено субпідрядні акти виконаних робіт.

Поряд із цим, судом встановлено, що в червні 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю «Гриотто» було виконано роботи з поточного ремонту та технічного обслуговування обладнання ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» загальною кількістю трудовитрат 6 510 людино-годин, що підтверджується оформленими генпідрядними актами виконаних робіт, які перевірені на фактичну відповідність та підписані відповідними фахівцями ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» Згідно договору субпідряду № 02-15 від 05.03.2015р. відповідно до генпідрядних актів було оформлено субпідрядні акти виконаних робіт.

Також, у червні 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажуніверсал» були виконані роботи з поточного ремонту та технічного обслуговування обладнання ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» загальною кількістю трудовитрат 1416 людино-годин, а також будівельно-монтажні роботи на об'єкті ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» «Розширення відвалу №2» загальною кількістю трудовитрат 1645 людино-годин, що підтверджується оформленими генпідрядними актами виконаних робіт, які перевірені на фактичну відповідність та підписані відповідними фахівцями ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Згідно договору субпідряду № 04-15 від 05.03.2015р. та № 21-15 від 24.06.2015р. відповідно до генпідрядних актів було оформлено субпідрядні акти виконаних робіт.

В той же час, в червні 2015 року ТОВ «Монтажуніверсал» було надано ТОВ «Промспецбуд» послуги ЗАГ згідно договору № 18/11 від 01.05.2011 р. ЗАГ АДД-305У1 г/н НОМЕР_1 знаходиться на балансовому обліку ТОВ «Монтажуніверсал» та використовується як обладнання (без водія Виконавця) для виконання зварювальних робіт на об'єкті ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» «I, II черга реконструкції хвостового господарства цеха ТВШХ».

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничорудне обладнання» (код 37065503) згідно договору №09-14 від 10.10.2014р. здійснювало для ТОВ «Промспецбуд» послуги навантажувачем Ханомаг на об'єкті ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» «Будівництво огороджуючи споруджень хвостосховища цеха ТВШХ».

Поряд із цим, як пояснено представником позивача та вбачається з наданих до справи доказів,правовідносини оренди бетононасосу, катка, гільотини, риштування, опалубки передача майна проводилася зі складських приміщень ТОВ «Монолитід», їх перевезення було здійснено транспортними засобами ТОВ «Монолитід». Факт отримання даного майна підтверджується актами приймання-передачі. Надане майно використовувалось для проведення робіт по капітальному та поточного ремонту об'єктів ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Оформлення документів на перевезення, в'їзд/виїзд на території ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» було здійснено фахівцями ТОВ «Монолитід». Як пояснено представником позивача у судовому засідання, дані документи в ТОВ «Промспецбуд» не зберігається в зв'язку з відсутністю в їх потребі для проведення господарської діяльності.

Поряд із цим, щодо перевезення робітників за маршрутом: 95-й квартал - Інгулець з матеріалів справи вбачається, що дані послуги були надані транспортними засобами ТОВ «Монолитід» з екіпажем Виконавця згідно договору №34 від 29.05.2015р.

Щодо надання транспортних послуг самоскидами НО\УО, послуг механізмів(навантажувачів, бульдозерів, екскаваторів) представником позивача пояснено, що дані послуги були надані механізмами ТОВ «Монолитід» з екіпажем згідно п 1.1. договору №34 від 28.05.2015р. Дані механізми були задіяні для виконання робіт переробки, планування та перевезення ґрунту на об'єктах ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»: « 1, 2 черга реконструкції об'єктів хвостового господарства цеху ТВШХ». Факт отримання даних послуг підтверджуються оформленими рапортами роботи механізмів.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Амелі-Груп» в липні 2015р. щодо оренди бетононасосу, катка, гільотини, риштування, опалубки з матеріалів справи встановлено, що передача майна проводилася зі складських приміщень ТОВ «Амелі-Груп» їх перевезення було здійснено транспортними засобами ТОВ «Амелі-Груп». Факт отримання даного майна підтверджується актами приймання-передачі. Надане майно використовувалось для проведення робіт по капітальному та поточного ремонту об'єктів ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Оформлення документів на перевезення, в'їзд/виїзд на території ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» було здійснено фахівцями ТОВ «Амелі-Груп». Дані документи в ТОВ «Промспецбуд» не зберігаються в зв'язку з відсутністю в їх потребі для проведення господарської діяльності.

В той же час, щодо надання послуг механізмів (навантажувачів, бульдозерів, екскаваторів) представником позивача пояснено, що дані послуги були надані механізмами ТОВ «Амелі-Груп» з екіпажем згідно п 1.1. договору №16.5 від 16.06.2015р. Дані механізми були задіяні для виконання робіт переробки та планування грунту на об'єктах ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»; « 1,2 черга реконструкції об'єктів хвостового господарства цеху ТВШХ». Факт отримання даних послуг підтверджуються оформленими рапортами роботи механізмів.

Поряд із цим, по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдмакс Груп» в липні 2015р. щодо перевезення робітників за маршрутом: 95-й квартал - Інгулець вбачається, що дані послуги були надані транспортними засобами ТОВ «Трейдмакс Груп» з екіпажем Виконавця згідно договору №172 від 17.06.2015р.

Суд зазначає, що у ТОВ «Промспецбуд» не має обов'язку зберігати інформацію про водіїв, у зв'язку з відсутністю потреби для використання у господарській діяльності.

Щодо надання транспортних послуг самоскидами НОМО з матеріалів справи вбачається , що дані послуги були надані механізмами ТОВ «Трейдмакс Груп» з екіпажем згідно п 1.1. договору №181 від 18.06.2015р. Дані механізми були задіяні для виконання робіт переробки, планування та перевезення ґрунту на об'єктах ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» « 1, 2 черга реконструкції об'єктів хвостового господарства цеху ТВШХ». Факт отримання даних послуг підтверджуються оформленими рапортами роботи механізмів.

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_4 (код НОМЕР_2) у червні-липні 2015 року було виконано роботи з розчищення, видалення колючих кущів, благоустрою території цеха ТВШХ загальною кількістю трудовитрат у червні 1667 людино-годин та 1003 людино-годин у липні, що підтверджується оформленими генпідрядними актами виконаних робіт, які перевірені на фактичну відповідність та підписані відповідними фахівцями ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Згідно договору субпідряду № 06-15 від 25.03.2015р. відповідно до генпідрядних актів було оформлено субпідрядні акти виконаних робіт. Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_4 озеленення, облаштування ландшафту з метою захисту довкілля, підрізання декоративних дерев та живої огорожі, пересаджування великих дерев.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи первинних документів, згідно договору підряду №1928-02 від 23.04.2015 року у 2015 році було виконано роботи з капітального ремонту корпусу збагачення №2, секція №13 ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Для виготовлення зливних патрубків гідроциклону було використано трубу 219*8мм, постачальним якої було ПП «Тріалінвест» (Видаткова накладна № 290704 від 29.07.2015р.). Вказані конструкції з труби Ш219 мм виконано фахівцями СМУ-1 ТОВ «Промспецбуд» та були прийняті Замовником робіт, що підтверджується оформленими генпідрядними актами виконаних робіт, які перевірені на фактичну відповідність та підписані відповідними фахівцями ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (Акт №22912 від 26.10.2015р.).

Згідно договору підряду №1654-02 від 25.03.2014 року у 2015 році було виконано роботи на об'єкті: « 1, 2 черга реконструкціїоб'єктів хвостового господарства та оборотного водопостачання. Нарощування греблі хвостосховища ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Частково, для виконання зазначених видів робіт було залучено субпідрядну організацію ТОВ «Енерго-Рембуд». Згідно проектної документації для виготовлення випусків освітленої води використовувалась труба 325*12мм, постачальником якої було ПП «Тріаолінвест» (Видаткова накладна № 10701 від 01.07.2015г., ТТН №Р010701 від 01.07.2015р.). У подальшому, труба 325*12мм була передана ТОВ «Енерго-Рембуд» для виготовлення вказаних конструкцій згідно накладної №414 від 02.07.2015р.

Поряд із цим, згідно договору підряду №372 у 2015 році здійснювались роботи з поточного ремонту житлових приміщень, коридорів, холів спального корпусу №2 б/в «Бригантина» ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат». Згідно договірних зобов'язань, шафи для одягу 840-900*400*2400h у кількості 26 од., а також шафи для одягу 1600-1680*500*2400h у кількості 4 од. було встановлено у приміщеннях силами нашого підприємства. Вказані роботи було прийнято Замовником ПАТ ««Північний гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується оформленими генпідрядними актами виконаних робіт, які перевірені на фактичну відповідність та підписані відповідними фахівцями ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (Акт 11-0-1-1.4.5 ТР за червень 2015р., акт № 11-0-1-1.4.5 ТР на використані при ремонті матеріали). Постачальником шаф для одягу було ТОВ «Меблі-Мегатрейд» (Видаткова накладна № 37 від 29.07.2015р., ТТН №30 від 29.07.2015р.).

Також, стіл кутовий груша 1600*1400*750 з тумбою у кількості 1 од, тумба стаціонарна груша 400*550*750 у кількості 1 од., були придбані у ТОВ «Меблі-Мегатрейд» (Видаткова накладна № 40 від 30.07.2015р.) та встановлені у планово-економічному відділі ТОВ «Промспецбуд».

Факт постачання товару та надання контрагентами ТОВ «Промспецбуд» послуг підтверджується договорами, відповідними актами, податковими та видатковими накладними та іншими документами, які відповідають вимогам та нормам Податкового кодексу України і містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг та їх вартість, а також інші передбачені законодавством реквізити. Таким чином, усі необхідні первинні документи (складання яких є обов'язковим та встановлені нормами Податкового кодексу України) були надані Відповідачу під час проведення перевірки у повному обсязі, та описані Відповідачем в акті перевірки, однак при прийняті висновків з невідомих причин не враховані. А саме наявність зазначеної первинної документації є умовою для визнання права на податковий кредит з ПДВ платника податків.

Дослідивши первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що документи, які підтверджують перевірку знань з питань охорони та пожежної безпеки працівників підрядних та субпідрядних організацій, письмові дозволи, перепустки та інші документи, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт виконання робіт/отримання послуг, оскільки містять виключно інформацію стосовно визначених в них направлень. А перевірка таких документів взагалі не входить до компетенції податкових органів. Крім цього, зазначені документи є внутрішніми документами контрагентів, які він не зобов'язаний надавати покупцю навіть на його вимогу, про неодноразово зазначалось під час проведення перевірки, але до уваги не прийнято.

Щодо не надання позивачем сертифікатів якості контролюючому органу під час перевірки суд вважає за необхідне зазначати наступне.

Чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов'язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо придбаного товару. Обов'язковій сертифікації підлягає продукція, вказана в наказі Держспоживстандарту України №28 від 01.02.2005 р. Для продукції, не вказаної в переліку, існує схема добровільної сертифікації. Наявність сертифікату є показником признаної якості товару, підвищує його конкурентоспроможність і привабливість для кінцевого покупця. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Сертифікат якості стосується тільки якості поставленого товару та необхідні тільки для пред'явлення претензії щодо неякісного товару, у разі коли Покупець за договором виявляє невідповідність якості товару, який вказаний в специфікаціях (додатках) до договору. Сертифікат якості товару не може підтверджувати та фіксувати факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, а стосується виключно якості товару. Крім того, Податковим кодексом України не передбачено права платника податків на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виключно при обов'язковій наявності сертифікатів якості на товар.

Щодо зауважень контролюючого органу до товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд також не погоджується з позицією відповідача щодо встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави, з метою отримання матеріальних благ.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство.

Отже, посилання відповідача на відсутність у контрагентів основних фондів, кількості працівників, транспорту, тощо, як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Така правова позиція висловлена в ухвалі Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №822/5510/14 було відмовлено у допуску справи до перегляду Верховним судом України з підстав відсутності неоднакового застосування судом норм матеріального права.

При цьому Верховний суд в ухвалі від 01.07.2015 року зазначив: «У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10). Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача».

Така ж позиція вбачається і в постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, де Верховний суд України зазначив наступне: «На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту».

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Аналогічна позиція Європейського суду з прав людини викладена у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02), в якому зокрема зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, як Верховний суд України, так і Європейський суд з прав людини неодноразово звертали увагу на те, що у разі, якщо платник податків є добросовісним платником податків, жодним чином не причетний до можливих зловживань його контрагентів та належним чином виконує свої законодавчо визначені обов'язки із здійснення господарських операцій, їх документального оформлення та відображення в податковому та бухгалтерському обліку, то на такого платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки невиконання його контрагентами своїх податкових або інших зобов'язань.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд приходить висновку, що Податковим кодексом України передбачена індивідуальна відповідальність платників податків, тобто платник податків має відповідати виключно за допущені ним особисто порушення Податкового кодексу України. Платник податків не може нести відповідальність за діяння інших осіб (в тому числі його контрагентів), на податковий облік та звітність яких він не міг жодним чином впливати або контролювати їх діяльність. Відповідальність за порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають нести саме такі контрагенти, як особи, які допустили порушення у своїй діяльності.

Також суд зазначає, що згідно абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податку надавати документи тільки до перевірки або письмових заперечень на акт перевірки, він може подати їх безпосередньо до суду як доказ на підтвердження обґрунтування своєї позиції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів. Дослідивши первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень статті 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, виходячи з норм Податкового кодексу України та з урахуванням позиції вищих судових інстанцій можна дійти висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі висновки базуються виключно на недоліках (навіть не порушеннях) в роботі контрагентів позивача, на яких позивач не може жодним чином впливати та не може відповідати за правильність оформлення їх діяльності та відображення її в податковому обліку таких контрагентів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем при розгляді справи не було доведено правомірності оскаржуваних рішень.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір підлягає компенсації за користь бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 20.01.2016 року № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» з податку на додану вартість на суму 5 670 777,50 грн., з них 3 785 185,00 грн. - за основним платежем та 1 892 592,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» судові витрати у розмірі 85 166,66 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят шість гривень 66 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 02 вересня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1