Рішення

від 28.09.2016 по справі 910/15367/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016Справа №910/15367/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ постачання»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 27.09.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 18.05.2016 року.

В судовому засіданні 28 вересня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ постачання» (позивач) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення 327 789,00 грн. основного боргу, 19 264,52 грн. пені, 27 478,19 грн. інфляційних втрат та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за Договором поставки № Л/НХ-152848/НЮ від 30.11.2015 року та Договором поставки № Л/НХ-152890/НЮ від 30.11.2015 року.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому вказав про погашення заборгованості перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/15367/16. Розгляд справи призначено на 28.09.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2015 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки № Л/НХ-152848/НЮ (надалі - Договір-1), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору-1), а покупець прийняти і оплатити такий товар.

30.11.2015 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки № Л/НХ-152890/НЮ (далі - Договір-2, разом з Договором-1 - Договори), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору-2), а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 3.1. Договорів ціна товару визначається договорами і приймається сторонами в національній валюті України гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікаціях. Ціна за одиницю товару визначається у Специфікаціях.

Сума цього договору на момент його підписання становить 327 789,00 грн. (п. 3.2. Договору-1).

Згідно з п. 3.2. Договору-2 сума договору на момент його підписання становить 449 992,32 грн.

Відповідно до специфікації до Договору-1 загальна вартість поставки складає 327 789,00 грн.

Згідно зі специфікацією до Договору-2 загальна вартість поставки складає 449 992,32 грн.

Поставка товару проводиться протягом 10 днів та 15 днів після письмової заявки покупця - п. 5.2. Договору-1 та п. 5.2. Договору-2 відповідно.

Пунктом 4.1. Договору-1 сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару (рахунок) протягом 90 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наявності належним чином оформлених та підписаних сторонами документів, зазначених в п. 5.5. договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору-2 розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару (рахунок) протягом 90 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наявності належним чином оформлених та підписаних сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі товару.

В разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.5. Договорів).

Відповідач звернувся до позивача із заявками, у яких просив поставити товар, який сторони обумовили Договорами.

На виконання умов Договорів позивачем здійснено поставку товару на суму 327 789,00 грн. (за Договором-1) та на суму 449 992,32 грн. (за Договором-2), що підтверджується відповідними видатковими накладними.

26.08.2016 року відповідачем погашено заборгованість за Договором-1, що підтверджено сторонами в судовому засіданні.

31.03.2016 року відповідачем на виконання умов Договору-2 сплачено 275 000,00 грн., 25.07.2016 року останнім погашено заборгованість у повному обсязі за вказаним зобов'язанням.

Позивач стверджує, що через порушення відповідачем умов Договору поставки № Л/НХ-152848/НЮ від 30.11.2015 року та Договору поставки № Л/НХ-152890/НЮ від 30.11.2015 року щодо здійснення оплати товару, у останнього виникло зобов'язання сплатити 327 789,00 грн. основного боргу, 19 264,52 грн. пені, 27 478,19 грн. інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач вказує у відзиві, що заборгованість у розмірі 327 789,00 грн. була погашена 26.08.2016 року.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач провів оплату наявної заборгованості у розмірі 327 789,00 грн., що також підтверджено сторонами.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, провадження у справі про стягнення з відповідача 327 789,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо 27 478,19 грн. інфляційних втрат та 3% річних, суд повідомляє наступне.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання з оплати товару за Договором поставки № Л/НХ-152848/НЮ від 30.11.2015 року в розмірі 327 789,00 грн. та оплати товару за Договором поставки № Л/НХ-152890/НЮ від 30.11.2015 року в розмірі 449 992,32 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні втрати, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням).

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 року у справі №37/345 та від 28.02.2011 року у справі №37/340.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд, з урахуванням умов Договорів, фактичних обставин справи, показників рівня інфляції, які за заявлений позивачем період (квітень-серпень 2016 року) є від'ємними, дійшов висновку про неправильність суми заявленої до стягнення останнім, за розрахунком суду позивачу не завдано інфляційних втрат внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, з урахуванням умов Договорів, фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 4 472,35 грн.

Щодо стягнення 19 264,52 грн. пені, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, з урахуванням п. 7.5. Договорів, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 19 264,52 грн.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ постачання» 327 789,00 грн. основного боргу - припинити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ постачання» (01135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 39467316), грошові кошти: 4 472,35 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят дві гривні 35 копійок) 3% річних, 19 264,52 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 52 копійки) пені та 5 272,90 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят дві гривні 90 копійок) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.11.2016 року.

Суддя Ю.В. Цюкало