Рішення

від 13.10.2016 по справі 910/11854/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа №910/11854/16

За позовом Малого приватного підприємства "АНІГЕР"

до ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк "ЄВРОБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2

про зобов'язання вчинити дії та розірвання договору

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність б/н від 04.01.2016;

Від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство "АНІГЕР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк "ЄВРОБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 1 621 713,72 грн., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 24325,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами ОСОБА_4 банківського рахунку та його розрахункове обслуговування № 2600.1.06326.0001/ЄВРО КБ від 23.05.2012 в частині виконання переказу в сумі 1 621 713,73 грн. згідно платіжного доручення позивача № 5 від 14.06.16р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/11854/16 та призначено до розгляду на 21.07.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 та 18.08.2016 розгляд справи відкладався на 18.08.2016 та 01.09.2016 відповідно.

01.09.2016 у судовому засіданні судом оголошено перерву на 27.09.2016.

27.09.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 розгляд справи призначено на 13.10.2016.

У судове засідання 21.07.2016 з'явились уповноважені представники сторін.

У судове засідання 18.08.2016 з'явився уповноважений представник відповідача.

Уповноважений представник позивача у судове засідання 18.08.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 18.06.16 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: №0103039598780.

У судове засідання 01.09.2016 з'явились уповноважені представники сторін.

У судове засідання 13.10.2016 з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.

Копія ухвали суду від 03.10.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, Бульвар Т. Шевченка, буд. 35, на час проведення судового засідання 13.10.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103039604314, в якому зазначено, що станом на 13.10.2016 вказане поштове відправлення вручено адресату за довіреністю 05.10.2016.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 21.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 14.07.2016, в якій останній просить стягнути з відповідача борг в сумі 1 621 713,72 грн., який виник внаслідок невиконання банком платіжного доручення, розірвати Договір банківського рахунку №2600.1.06326.0001/ЄВРО КБ від 23.05.2012 та стягнути борг у розмірі 30 000,00 грн., внесених позивачем за ОСОБА_4 про надання банківської гарантії № Г-51/2016/UAH від 25.03.16 р. Заява долучена судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.07.2016 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 21.07.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.08.2016 представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 18.08.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 01.09.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог б/н від 30.08.2016, в якій останній просить зобов'язати відповідача перерахувати на свою користь грошові кошти у розмірі 1 621 713,72 грн. та у розмірі 30 000,00 грн., всього 1 651 713,72 грн., а також розірвати Договір про відкриття банківського рахунку №2600.1.06326.0001/ЄВРО КБ від 23.05.2012, укладений між сторонами.

Заява про зміну позовних вимог б/н від 30.08.2016 судом долучена до матеріалів справи.

Окрім того, до початку судового засідання 01.09.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01-243/1999 від 28.07.2016, в якому останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що на підставі рішення Правління Національного Банку України від 17.06.2016 №73-рш "Про віднесення ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" до категорії неплатоспроможних" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2016 №1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", з урахуванням Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.07.2016 №1183 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на два місяці з 17.06.2016 по 16.08.2016, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" призначено ОСОБА_2.

Таким чином, на думку відповідача, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банк за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, в зв'язку з чим вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення (перерахувати грошові кошти) задоволенню не підлягають. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 01.09.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н б/д, в яких останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись при цьому на той факт, що на підставі рішення Національного Банку України від 16.08.2016 № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.08.2016 № 1523 «Про запровадження процедури ліквідації у ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018 включно. Отже, ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» не має права здійснювати банківські операції та надавати послуги, в т.ч. відкривати/закривати банківські рахунки. Пояснення судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.09.2016 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 01.09.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 13.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 01-24316904 від 11.10.2016 та додаткові письмові пояснення по справі б/н від 22.09.2016, які судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.10.2016 представник позивача подав клопотання б/н від 13.10.2016 про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду і в якій може бути об'єднано кілька вимог (ст. 58 Господарського процесуального кодексу України). Під позовною вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог.

Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України (лист Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

У відповідності до п. 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

При цьому якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).

За результатами дослідження в судовому засіданні 13.10.2016 змісту позовної заяви та поданої позивачем до початку судового засідання 01.09.2016 заяву про зміну позовних вимог, судом розцінено останню як заяву про пред'явлення додаткових вимог в частині розірвання укладеного між сторонами ОСОБА_4 № 2600.1.06326.0001/ЄВРО КБ про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування від 23.05.12 р. та в частині зобов'язання відповідача перерахувати депозитні грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. згідно ОСОБА_4 № Г-51/2016/UAN про надання банківської гарантії від 25.03.16 р.

При цьому оскільки додаткові вимоги позивача про розірвання спірного ОСОБА_4 та первісні позовні вимоги пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, враховуючи, що пред'явлення додаткових позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, а саме відповідачу було надано можливість надання заперечень щодо зміни позовних вимог та наведенні доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про зміну позовних вимог (пред'явлення додаткових вимог) до розгляду в частині розірвання укладеного між сторонами ОСОБА_4 і спір вирішується з її урахуванням.

Проте з аналізу поданих позивачем доказів суд дійшов висновку, що фактичне об'єднання позивачем вимог до відповідача, які виникли з різних договірних зобов'язань, зокрема, в частині зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти в сумі 30 000,00 грн., перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, в зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення зазначеної заяви позивача у вказаній частині, отже вказана заява позивача про зміну позовних вимог (пред'явлення додаткових вимог) б/н від 30.08.16р. у відповідній частині судом до розгляду не приймається.

В зв'язку з частковим прийняттям до розгляду заяви позивача б/н від 30.08.2016 про зміну предмету позову (пред'явлення додаткових вимог) подана позивачем до початку судового засідання 21.07.2016 заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 14.07.2016 залишена судом без розгляду.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 13.10.2016 сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судовому засіданні, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знайшов підстав для відкладення розгляду справи та відмовив в задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Окрім того суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 13.10.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 23 травня 2012 року між ОСОБА_4 приватним підприємством "АНІГЕР" (позивач у справі, клієнт за договором) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк "ЄВРОБАНК" (відповідач у справі, банк за договором) укладений Договір про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування №2600.1.06326.0001/ЄВРО КБ (далі - Договір), відповідно до умов якого клієнт приймає пропозицію банку про укладення ОСОБА_4 щодо відкриття банківського рахунку та його розрахункового обслуговування (в т.ч. з використанням програмно - технічного комплексу «Клієнт-Банк «EUROBANK 24/7», викладену в Правилах та Умовах відкриття банківського рахунку та його розрахункового обслуговування (далі - Правила).

Також позивачем надано Правила відкриття банківського рахунку юридичній особі/фізичній особі-підприємцю та його розрахункового обслуговування (Додаток №2 до наказу №295-ОД від 27.09.2011), відповідно до яких банк укладає договір і відкриває рахунок клієнту у порядку та за умови надання заяви про відкриття рахунку та інших необхідних документів, передбачених Інструкцією "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, іншими нормативно-правовими актами України та внутрішніми положеннями Банку.

Згідно п. 2 ОСОБА_4 банк відкриває клієнту поточний рахунок №26001063260001 в національній та в іноземній валютах (далі - рахунок або рахунки) та надає можливість у порядку та на умовах, визначених договорі та Правилах отримувати визначені послуги щодо своїх рахунків та здійснювати в порядку і на умовах, передбачених цим договором та Правилами операції за своїми рахунками, з урахуванням обмежень, передбачених договором, Правилами та чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 ОСОБА_4 сторони погодили, що для обслуговування рахунку (рахунків) за допомогою комплексу клієнт має надати банку заяву на обслуговування рахунку (рахунків) за допомогою комплексу згідно Додатку №1 до договору.

Згідно п. 3 ОСОБА_4 сторони дійшли згоди про те що правила та умови викладені в Правилах є невід'ємною частиною договору після його підписання. Правила не підлягають окремому підписанню сторонами і набувають чинності для сторін однозначно із підписанням договору. Правила можуть бути скасовані або до них банком можуть бути внесені зміни, про що банк повідомляє клієнта в порядку, визначеному Правилами.

Розділами 2 - 6 Правил визначені прав ата зобов'язання сторін, оплата послуг, форс - мажор, порядок зміни умов договору тощо.

За умовами п. 7 ОСОБА_4 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до дня закриття рахунку з урахуванням умов, передбачених Правилами.

В свою чергу, згідно п. 7.1 Правил договір укладається на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання уповноваженим представником банку та клієнтом і діє до моменту закриття рахунку.

Вказаний Договір підписано представниками банку та клієнта та засвідчено печатками сторін.

Крім цього, 29 травня 2012 року між ОСОБА_4 приватним підприємством "АНІГЕР" (позивач у справі, клієнт за договором) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ЄВРОБАНК" (відповідач у справі, банк за договором) укладено Додаткову угоду до ОСОБА_4, відповідно до якої сторони домовились встановити індивідуальні тарифи на розрахунково-касове обслуговування за договором, а саме за такими послугами (операціями): видача готівки з поточних рахунків в національній валюті - 08 %, без ПДВ; переказ коштів у національній валюті на території України з поточних рахунків юридичних осіб (без використання систем "Клієнт-Банк", "Клієнт-Банк "EUROBANK 24/7") на користь інших юридичних осіб - 2,5 грн., без ПДВ, за один документ; відсутність подвійного тарифу для переказу коштів у національній валюті на території України з поточних рахунків юридичних осіб (без використання систем "Клієнт-Банк", "Клієнт-Банк "EUROBANK 24/7") на користь юридичних осіб в післяопераційний час.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм глави 72 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст. 1071 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

За приписами ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказ.

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 22 від 21.01.2004 р. Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

За умовами п. 2.1.6 Правил клієнт має право надати до банку належним чином оформлене розпорядження на списання коштів, на підставі якого банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта.

Підпунктами 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 Правил передбачений обов'язок банку обслуговувати клієнта щодня в операційний та після операційний час, крім неробочих і святкових днів; своєчасно виконувати в межах залишку коштів на рахунку платіжні доручення та касові документи клієнта, отримані протягом операційного часу, у день отримання таких документів.

Згідно п. 2.4.4 Правил банк зобов'язаний здійснювати зарахування готівкових коштів в національній і іноземній валютах на рахунок клієнта та видачу готівкових коштів в національній і іноземній валютах з рахунку клієнта протягом часу встановленого внутрішньобанківськими документами.

При цьому вказаному обов'язку банку кореспондує передбачене п.п. 2.1.2 Правил право клієнта вимагати від банку своєчасного і повного здійснення розрахунків та надання інших послуг, передбачених ОСОБА_4.

Судом за матеріалами справи встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що відповідно до умов ОСОБА_4 приватним підприємством "АНІГЕР" по рахунку № 2600106326001, відкритому банком позивачеві на виконання умов вказаного ОСОБА_4, було направлено на виконання ПАТ Комерційний банк "ЄВРОБАНК" платіжне доручення № 5 на суму 1 621 713,73 грн. із призначенням платежу «оплата за модернізацію ПА Півдня України Дог. № 150615 від 15.06.15 р.», відповідно до якого підлягали перерахуванню грошові кошти з вказаного рахунку позивача на рахунок отримувача ТОВ «НВП «Анігер» (код 37930865) в ПАТ «Райффайзен банк аваль» м. Київ.

Як вбачається з вказаного платіжного доручення, копія якого надана позивачем, розрахунковий документ було прийнято Публічним акціонерним товариством "КБ "ЄВРОБАНК" до виконання 14 червня 2016 року, що підтверджується відповідною відміткою - реєстраційним штампом відповідача, на платіжному дорученні.

Заперечень щодо факту направлення позивачем ОСОБА_1 акціонерному товариству "КБ "ЄВРОБАНК" вищезазначеного платіжного доручення та отримання його останнім суду не надано.

Отже, факт надання позивачем платіжного документу відповідачу для здійснення за ним розрахункової операції належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст. 1072 Цивільного кодексу України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 22 від 21.01.2004р. Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

У відповідності до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено з матеріалів справи та відповідачем не надано заперечень, що станом на момент звернення до банку із вищезазначеним платіжним дорученням на рахунку Малого приватного підприємства "АНІГЕР" було достатньо грошових коштів для їх перерахування визначеному клієнтом отримувачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку по рахунку позивача № 2600106326001 за 14.06.2016.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні") .

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, оскільки, як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні перерахування грошових коштів в сумі 1 621 713,72 грн. згідно платіжного доручення позивача № 5 від 14.06.16 р. відповідачем здійснене не було, позивач звернувся до банку листом № 436 від 17.06.2016 з вимогою надати роз'яснення щодо непроведення платежу згідно платіжного доручення № 5 від 14.06.16 р. на суму 1 621 713,72 грн.

Факт отримання відповідачем вказаного листа підтверджується відміткою ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" про реєстрацію вхідної кореспонденції вх.№2552-БТ від 17.06.2016 на примірнику листа, копія якого надана позивачем.

Проте вказаний лист була залишений відповідачем без відповіді, платіжне доручення виконано не було.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо перерахування грошових коштів згідно наданого платіжного доручення в сумі 1 621 713,72 грн. у встановлений строк, всупереч умовам ОСОБА_4 про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування №2600.1.06326.0001/ЄВРО КБ від 23.05.2012 р. відповідач не виконав, в результаті чого у ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі за наведеним ОСОБА_4, з вимогою щодо зобов'язання відповідача вчинити дії з виконання розрахунково-касових операцій згідно якого позивач звернувся до суду.

Окрім того, в поданій до початку судового засідання 01.09.2016 р. заяві про зміну позовних вимог (пред'явлення додаткових вимог), прийнятій судом до розгляду в судовому засіданні 13.10.2016, посилаючись на приписи ст. 1075 Цивільного кодексу України, згідно якої договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час; залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами, враховуючи вищевикладені обставини позивач звернувся до відповідача з позовними вимогами про розірвання укладеного між сторонами ОСОБА_4 про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування №2600.1.06326.0001/ЄВРО КБ від 23.05.2012 р.

Згідно зі ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним вказаного ОСОБА_4 про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування №2600.1.06326.0001/ЄВРО КБ від 23.05.2012 р. та додаткової угоди до нього або їх окремих положень сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного ОСОБА_4 на час його підписання та під час виконання з боку сторін відсутні.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Як передбачено п.2.3.1 Правил у разі надання клієнтом розрахункових документів з порушенням вимог чинного законодавства України або неподання клієнтом документів (також подання в неповному обсязі), обов'язкових для здійснення певних операцій, банк має право мотивовано,з посиланням на підстави, передбачені чинним законодавством України та нормативно - правовими актами НБУ, повернути надані документи клієнту і відмовити йому у здійснені операції.

Окрім того, відповідно до п. 2.3.6 Правил банк має право в односторонньому порядку припинити обслуговування клієнта, попередивши його про це у письмовій формі із зазначенням конкретної дати припинення обслуговування, у випадку невиконання або несвоєчасного виконання клієнтом будь-якого із його зобов'язань, що випливають з умов договору та Правил та/або порушення вимог чинного законодавства України.

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення Правління Національного Банку України від 17.06.2016 №73-рш "Про віднесення ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" до категорії неплатоспроможних" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2016 №1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", з урахуванням Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.07.2016 №1183 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК", у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію строком на два місяці з 17.06.2016 по 16.07.2016 включно, та продовжено її строк по 16.08.2016 включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" призначено ОСОБА_2, який діє на підставі рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2016 №1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та від 07.07.2016 №1183 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК".

Окрім цього, на підставі рішення Національного Банку України від 16.08.2016 № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства «Комерційний банк «ЄВРОБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.08.2016 № 1523 «Про запровадження процедури ліквідації ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК», окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, ОСОБА_2 строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018 включно.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.08.2016 № 1523 «Про запровадження процедури ліквідації ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 330 від 16.08.2016 запроваджено процедуру ліквідації ПАТ» КБ «ЄВРОБАНК» строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018 включно.

Зазначена інформація також відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) та Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).

За таких обставин, станом на момент звернення позивача з позовом до суду у банку була запроваджена тимчасова адміністрація, а на час вирішення спору по суті у банку відповідача відкликано ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації.

Суд зазначає, що спеціальним законом, яким регулюється діяльність банківських установ в Україні є Закон України "Про банки і банківську діяльність".

Також спеціальним Законом України, що визначає процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким врегульована процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

Тому у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовані, зокрема, наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, у відповідності до ч.1 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, в тому числі, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

При цьому, згідно з п.1 ч.6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Відповідно до ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Частиною 1 статті 210 Господарського кодексу України визначено, що кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 510 цього Кодексу сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк (Боржник), зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта (Кредитора) про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодекс України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритого у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача, є майновим зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України у справі № 910/12766/14 від 27.05.15 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що основним видом господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання.

За правилом ч.1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень ОСОБА_4 та приписів чинного законодавства судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання з розрахунково-касового обслуговування, в тому числі щодо виконання платіжного доручення № 5 від 14.06.16 р. на загальну суму 1 621 713,72 грн.

Однак, у зв'язку з введенням у банку відповідача тимчасової адміністрації останній не виконав свої зобов'язання щодо виконання розпорядження позивача та не здійснив перерахування коштів за наданим позивачем платіжним дорученням.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги щодо виконання відповідачем зобов'язань за вищевказаним ОСОБА_4, а саме щодо виконання платіжних доручень, є саме вимогою кредитора банку, що на останнього, в свою чергу, поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому не можуть бути задоволені в зв'язку із запровадженням у ПАТ В«Комерційний Банк "Хрещатик" тимчасової адміністрації

Аналогічна правова позиція суду викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 08.10.14 р. у справі № 910/7221/14 та від 16.09.14 р. у справі №910/7157/14 та постановах Верховного Суду України від 25.03.2015р.у справі № 3-24гс15 та від 22.04.2015р. у справі № 363гс15.

При цьому встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження та положення щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при тимчасовій адміністрації є імперативним і застосовуються навіть за умови подання платіжних документів до введення тимчасової адміністрації.

Окрім того, суд звертає увагу, що метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (ч. 2 ст.1 Закону).

Виходячи зі суті та змісту Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що останній направлений саме на забезпечення збереження активів та коштів у внутрішній системі банку після визнання його неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації.

Вказаним законом вводиться обмеження (частковий мораторій) щодо розпорядження грошовими коштами банку, за винятком витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності (оренда нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони) (ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Вказані заходи запроваджуються, з поміж іншого, задля відновлення платоспроможності банку шляхом продажу його інвестору або ліквідації, згідно плану врегулювання, та задоволення вимог вкладників та кредиторів у визначеній черговості (ст. 39, 52 вказаного Закону).

Отже, з аналізу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що останній спрямований на обмеження звичайної операційної діяльності банку, а виконання розпорядчих документів (платіжних доручень) клієнтів за договорами, що не пов'язані із забезпеченням його господарської діяльності, не відповідає "правовій основі" даного законодавчого акту.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що вимоги Малого приватного підприємства "Анігер" до ПАТ В«КБ "Євробанк" про зобов'язання перерахувати грошові кошти по рахунку № 26001063260001 згідно з вказаним платіжним дорученням № 5 від 14.06.16 р. на загальну суму 1 621 713,72 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позивачем з посиланням на ст. 1075 Цивільного кодексу України позовних вимог про розірвання ОСОБА_4 про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування №2600.1.06326.0001/ЄВРО КБ від 23.05.2012 р. суд зазначає, що відповідно до п. 7.2 Правил банк має право розірвати Договір та закрити рахунок клієнта, зокрема, за згодою клієнта.

При цьому відповідно до п. 7.3 Правил клієнт, в свою чергу, має право розірвати Договір та закрити рахунок за умови надання до банку заяви про закриття рахунку. При цьому банк здійснює усі завершальні операції за рахунком та закриває його у відповідності до чинного законодавства України, а залишок коштів на рахунку (у випадку його наявності) перераховується на умовах, вказаних клієнтом в заяві на інший рахунок, або видається клієнту готівкою.

Згідно п.20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492 закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви.

Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки (за наявності) юридичної особи.

Пунктом 20.6 вказаної інструкції банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

Отже, за імперативними умовами ч.1 ст. 1075 Цивільного кодексу України клієнт банку має право в будь-який час ініціювати процедуру розірвання договору банківського рахунку, шляхом надсилання такої вимоги до обслуговуючого рахунок банку.

За приписами ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Правові наслідки розірвання договору визначені в частинах 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, згідно яких у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та умови ОСОБА_4, якими передбачено право клієнта в будь-який час подати заяву про закриття рахунку, що, в свою чергу, є підставою для розірвання договору банківського рахунку, право позивача на розірвання договору в будь-який час шляхом звернення до банку з відповідною заявою передбачено як положеннями чинного законодавства України так і умовами спірного ОСОБА_4.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про Банки і банківську діяльність" банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що операції з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, в тому числі перерахування коштів з поточного рахунку відповідача, який підлягає закриттю, належить до банківських послуг, які дозволяється надавати виключно банку.

Даною нормою також встановлено, що надання банківських послуг має право здійснювати банк на підставі банківської ліцензії.

Приписами ст. 17 Закону України "Про Банки і банківську діяльність", зокрема, визначено, що юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що банківська установа має право здійснювати банківську діяльність виключно на підставі ліцензії Національного банку України.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду даного спору Національним банком України у Банку відкликано банківську ліцензію ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» та розпочато процедуру ліквідації останнього, виконання спірних операцій із закриття банківського рахунку, а також перерахування грошових коштів на підставі спірного платіжного доручення на виконання умов ОСОБА_4 про відкриття банківського рахунку юридичної особи, які є частиною банківської діяльності відповідача, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії, Публічним акціонерним товариством «КБ «ЄВРОБАНК» також не виявляється можливим.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 27.11.14 р. у справі № 910/10344/14 та від 15.10.15 р. у справі № 922/4903/14.

Суд звертає увагу, що задоволення вимог кредиторів банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, може бути здійснено виключно у процедурі ліквідації банку та в порядку черговості, визначеної Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У випадку необґрунтованої відмови в акцептуванні вимоги позивача та включені її до реєстру вимог кредиторів, позивач на підставі частина 4 статті 49 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вправі буде звернутися до суду з відповідним позовом.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 В«Про судове рішенняВ» встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення складено та підписано 07 листопада 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення.

Суддя А.М.Селівон