Рішення

від 01.11.2016 по справі 910/15045/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016Справа №910/15045/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ДІАЛОГІСТІК УКРАЇНА» простягнення 84 131,52 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 (дов. №1 від 15.09.2016 р.); від відповідача:ОСОБА_2 (керівник);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» (надалі - ТОВ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАЛОГІСТІК УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «ДІАЛОГІСТІК УКРАЇНА») про стягнення 123 204,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №01/06/15 від 01.06.2015 р. позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні, а відповідач натомість взятого на себе грошового зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 111 880,00 грн. Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору №01/06/15 від 01.06.2015 р. позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 006,52 грн. та 30% річних у розмірі 5 318,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2016 р. порушено провадження у справі №910/15042/16 та призначено її до розгляду на 08.09.2016 р.

08.09.2016 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 17.08.2016 р. через загальний відділ суду подано витребувані документи.

В судовому засіданні 08.09.2016 р., судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2016 р. за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 01.11.2016 р.

Представник позивача в судове засідання 01.11.2016 р. з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 84 131,52 грн. з якої 72 807,00 грн. основна заборгованість, 6 006,52 грн. пеня та 5 318,00 грн. 30% річних.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2016 р. з'явився, надав усні пояснення по справі.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р., «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 84 131,52 грн.

В судовому засіданні 01.11.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2015 р. між ТОВ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» (перевізник) та ТОВ «ДІАЛОГІСТІК УКРАЇНА» (замовник) укладено Договір №01/06/15 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (надалі - «Договір»).

Предметом даного договору є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником і перевізником при плануванні, здійсненні і оплаті транспортних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору замовником для здійснення конкретних перевезень подаються перевізникові факсом або по електронній пошті заявки на перевезення вантажів.

У заявці повідомляється:

- дата і точна адреса завантаження/розвантаження;

- відомості про вантаж; вага брутто, об'єм;

- необхідний пересувний склад;

- сума ставки (фрахту) за здійснення перевезення;

- митниці перетину кордону, експедиторські фірми по обробці вантажів на митних переходах; конкретні телефони відповідального за виконання заявки;

- вартість вантажу;

- додаткові інструкції.

Заявка підписується уповноваженою особою заявника. Заявка на перевезення вантажів є невід'ємною частиною даного договору. При розбіжностях умов заявки і договору, пріоритет мають умови договору (п.п. 2.4, 2.5 Договору).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що по закінченні перевезення перевізник надає замовнику оригінал рахунку, товарно-транспорну накладну з відмітками одержувачів вантажу, акт виконаних робіт і, у випадку необхідності, податкову накладну.

Оплата рахунків здійснюється протягом 15 календарних днів з дня розвантаження транспортного засобу, якщо інший термін оплати не обумовлений у заявці. При перерахуванні сум фрахту, оплату комісійних банку здійснює замовник (п. 5.2 Договору).

Згідно із п. 5.3 Договору розрахунки за даним договором здійснюються відповідно до чинного законодавства України в національній валюті України - гривні в безготівковій формі шляхом переказу відповідних грошових коштів. У випадку, коли сторонами у заявці встановлено вартість послуг в іноземній валюті, розрахунки здійснюються шляхом формування гривневого еквіваленту вартості на підставі курсу купівлі іноземної валюти (Євро, долар США) на момент відкриття торгів на міжбанку в день розвантаження.

Відповідно до п. 9.1, договір набирає чинності з дня його підписання, і діє до 31.12.2015 р. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не сповістить іншу сторону у письмовій формі про розірвання даного договору, то термін його дії автоматично продовжуватиметься на один календарний рік (п. 9.3 Договору).

В матеріалах справи містяться заявки №1604012 від 08.04.2016 р. та №1604020 від 15.04.2016 р. на транспортування вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Італія-Україна.

Відповідно до заявки №1604012 від 08.04.2016 р. вартість перевезення становить 2 055 Євро (2 000 Євро вартість перевезення та 55 Євро вартість оформлення експортних декларацій), а відповідно до заявки №1604020 від 15.04.2016 р. вартість перевезення склала 1 850 Євро.

Вказаними заявками визначено, що оплата вартості транспортних послуг здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів протягом 20 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Крім того, в матеріалах справи наявні засвідчені копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №65433 та №62532 з яких вбачається те, що вантаж було доставлено.

28.04.2016 р. позивач направив на адресу ТОВ «ДІАЛОГІСТІК УКРАЇНА», вказану в Договорі №01/06/15 від 01.06.2015 р. (01011, м. Київ, Печерський узвіз, 18 кв. 72) рахунок на оплату №А0000024880 від 26.04.2016 р. на суму 52 807,00 грн.

06.05.2016 р. позивач направив на адресу ТОВ «ДІАЛОГІСТІК УКРАЇНА», вказану в Договорі №01/06/15 від 01.06.2015 р. (01011, м. Київ, Печерський узвіз, 18 кв. 72) рахунок на оплату №А0000024980 від 25.04.2016 р. на суму 59 073,00 грн.

Вищевказані рахунки отримані представником відповідача 04.05.2016 р. та 10.05.2016 р. відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Як встановлено судом, 19.09.2016 р., 20.09.2016 р., 05.10.2016 р. та 12.10.2016 р. відповідач перерахував на рахунок ТОВ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» грошові кошти на загальну суму 39 073,00 грн. у якості оплати рахунку №А0000024980 від 25.04.2016 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати послуг ТОВ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» з перевезення вантажу за Договором №01/06/15 від 01.06.2015 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 72 807,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов Договору №01/06/15 від 01.06.2015 р. строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг перевезення є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за Договором №01/06/15 від 01.06.2015 р. не надав, обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 72 807,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 006,52 грн., а також 30% річних у розмірі 5 318,00 грн., що розраховані за період з 02.06.2016 р. по 01.08.2016 р. на суму заборгованості у розмірі 52 807,00 грн. та за період з 08.06.2016 р. по 01.08.2016 р. на суму заборгованості у розмірі 59 073,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 Договору визначено, що за прострочення в оплаті рахунків замовник, виплачує перевізникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті вартості наданих позивачем транспортних послуг, нарахованої за загальний період з 02.06.2016 р. по 01.08.2016 р. на суму заборгованості у розмірі 52 807,00 грн. та за період з 08.06.2016 р. по 01.08.2016 р. на суму заборгованості у розмірі 59 073,00 грн., проте суд здійснивши перерахунок пені встановив, що позивачем не було враховано того, що у період з 29.07.2016 р. по 01.08.2016 р. розмір облікової ставки НБУ становив 15.5000%, а розмір подвійної облікової ставки НБУ в день - 0.085%.

З урахуванням викладеного, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за перерахунком суду складає 5 982,07 грн. В іншій частині - 24,45 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть погодити інший розмір процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за прострочення в оплаті рахунків замовник, виплачує перевізникові 30% річних від простроченої суми.

Тобто, сторонами погоджено інший розмір процентів, які сплачує відповідач у випадку прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення процентів у розмірі 30% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «ДІАЛОГІСТІК УКРАЇНА» на користь ТОВ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» заборгованості у розмірі 72 807,00 грн., пені у розмірі 5 982,07 грн. та 30% річних у розмірі 5 318,00 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 24,45 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАЛОГІСТІК УКРАЇНА» (01011, м. Київ, Печерський узвіз, 18 кв. 72; ідентифікаційний код 39332386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» (33027, м. Рівне, вул. Київська, 64-А; ідентифікаційний код 03567150) основну заборгованість у розмірі 72 807 (сімдесят дві тисячі вісімсот сім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 5 982 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 07 коп., 30% річних у розмірі 5 318 (п'ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 60 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 03.11.2016 р.

Суддя В.О. Демидов