Рішення

від 26.10.2016 по справі 910/17052/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016Справа №910/17052/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Укрінпро"

до Державного підприємства "Український художньо-спортивний ансамбль "Балет на льоду"

про стягнення заборгованості у розмірі 113 700, 00 грн, пені у розмірі 28 863, 92 грн, суми інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 10 608, 99 грн, трьох процентів річних у сумі 3 972, 72 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва надій шли позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Укрінпро" (далі - позивач) до Державного підприємства "Український художньо-спортивний ансамбль "Балет на льоду" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 113 700,00 грн, пені у розмірі 28 863,92 грн, суми інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 10 608,99 грн, трьох процентів річних у сумі 3 972,72 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2016 було порушено провадження у справі № 910/17052/16, розгляд справи призначено на 05.10.2016.

30.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 19.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/17052/16.

05.10.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 19.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/17052/16 позивач виконав.

Представник відповідача 05.10.2016 у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 19.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/17052/16 відповідач не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2016 розгляд справи було відкладено на 26.10.2016.

У судове засідання 26.10.2016 представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.10.2016 не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2012 року між Приватним акціонерним товариством «Укрінпро» (далі - позивач, кредитор) та Державним підприємством «Український художньо-спортивний ансамбль «Балет на льоду» (далі - відповідач, позичальник) було укладено Договір № 27/12/ф про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги (далі - Договір №27/12/ф від 12.04.2012), відповідно до умов якого кредитор надає, а позичальник отримує безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 15 000,00 грн (п. 1.1 Договору №27/12/ф від 12.04.2012), яку позичальник зобов'язаний не пізніше 12.04.2015 повернути кредитору шляхом перерахування 15 000,00 грн на поточний рахунок кредитора (п. 2.2.2 Договору №27/12/ф від 12.04.2012).

15 травня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 35/12/ф про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги (далі - Договір № 35/12/ф від 15.05.2012), відповідно до умов якого кредитор надає, а позичальник отримує безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 15 000,00 грн (п. 1.1 Договору № 35/12/ф від 15.05.2012), яку позичальник зобов'язаний не пізніше 15.05.2015 повернути кредитору шляхом перерахування 15 000,00 грн на поточний рахунок кредитора (п. 2.2.2 Договору №27/12/ф від 12.04.2012).

26 червня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 51/12/ф про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги (далі - Договір № 51/12/ф від 26.06.2012), відповідно до умов якого кредитор надає, а позичальник отримує безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 42 300,00 грн (п. 1.1 Договору № 51/12/ф від 26.06.2012), яку позичальник зобов'язаний не пізніше 26.06.2015 повернути кредитору шляхом перерахування 42 300,00 грн на поточний рахунок кредитора (п. 2.2.2 Договору № 51/12/ф від 26.06.2012).

20 липня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 60/12/ф про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги (далі - Договір № 60/12/ф від 20.07.2012), відповідно до умов якого кредитор надає, а позичальник отримує безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 6 200,00 грн (п. 1.1 Договору № 60/12/ф від 20.07.2012), яку позичальник зобов'язаний не пізніше 20.07.2015 повернути кредитору шляхом перерахування 6 200,00 грн на поточний рахунок кредитора (п. 2.2.2 Договору № 60/12/ф від 20.07.2012).

31 липня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 66/12/ф про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги (далі - Договір № 66/12/ф від 31.07.2012), відповідно до умов якого кредитор надає, а позичальник отримує безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 8 000,00 грн (п. 1.1 Договору № 66/12/ф від 31.07.2012), яку позичальник зобов'язаний не пізніше 31.07.2015 повернути кредитору шляхом перерахування 8 000,00 грн на поточний рахунок кредитора (п. 2.2.2 Договору № 66/12/ф від 31.07.2012).

16 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 73/12/ф про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги (далі - Договір № 73/12/ф від 16.08.2012), відповідно до умов якого кредитор надає, а позичальник отримує безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 2 800,00 грн (п. 1.1 Договору № 73/12/ф від 16.08.2012), яку позичальник зобов'язаний не пізніше 16.08.2015 повернути кредитору шляхом перерахування 2 800,00 грн на поточний рахунок кредитора (п. 2.2.2 Договору № 73/12/ф від 16.08.2012).

30 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 81/12/ф про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги (далі - Договір № 81/12/ф від 30.08.2012), відповідно до умов якого кредитор надає, а позичальник отримує безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 1 000,00 грн (п. 1.1 Договору № 81/12/ф від 30.08.2012), яку позичальник зобов'язаний не пізніше 30.08.2015 повернути кредитору шляхом перерахування 1 000,00 грн на поточний рахунок кредитора (п. 2.2.2 Договору № 81/12/ф від 30.08.2012).

25 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 85/12/ф про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги (далі - Договір № 85/12/ф від 25.09.2012), відповідно до умов якого кредитор надає, а позичальник отримує безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 23 400,00 грн (п. 1.1 Договору № 85/12/ф від 25.09.2012), яку позичальник зобов'язаний не пізніше 25.09.2015 повернути кредитору шляхом перерахування 23 400,00 грн на поточний рахунок кредитора (п. 2.2.2 Договору № 85/12/ф від 25.09.2012).

Позивач зазначає суду про те, що свої зобов'язання за вищезазначеними Договорами виконав належним чином, в свою чергу, відповідачем не було повернуто позивачу перераховану поворотну фінансову допомогу в строки, встановлені вищезазначеними Договорами, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 113 700,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем були виконані свої зобов'язання перед відповідачем за всіма договорами про надання фінансової допомоги, що підтверджується наступним.

12.04.2012 позивачем було перераховано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 15 000,00 грн на його рахунок, відповідно до умов Договору №27/12/ф від 12.04.2012, що підтверджується наявною у матеріалах копією банківської виписки по особовому рахунку позивача.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по його особовому рахунку є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33, 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

15.05.2012 позивачем було перераховано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 15 000,00 грн на його рахунок, відповідно до умов Договору № 35/12/ф від 15.05.2012, що підтверджується наявною у матеріалах копією платіжного доручення № 8307 від 15.05.2012.

26.06.2012 позивачем було перераховано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 42 300,00 грн на його рахунок, відповідно до умов Договору № 51/12/ф від 26.06.2012, що підтверджується наявною у матеріалах копією платіжного доручення № 8431 від 26.06.2012.

20.07.2012 позивачем було перераховано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 6 200,00 грн на його рахунок, відповідно до умов Договору № 60/12/ф від 20.07.2012, що підтверджується наявною у матеріалах копією платіжного доручення № 8530 від 20.07.2012.

31.07.2012 позивачем було перераховано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 8 000,00 грн на його рахунок, відповідно до умов Договору № 66/12/ф від 31.07.2012, що підтверджується наявною у матеріалах копією платіжного доручення № 8573 від 31.07.2012.

16.08.2012 позивачем було перераховано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 2 800,00 грн на його рахунок, відповідно до умов Договору № 73/12/ф від 16.08.2012, що підтверджується наявною у матеріалах копією платіжного доручення № 8621 від 16.08.2012.

30.08.2012 позивачем було перераховано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 1 000,00 грн на його рахунок, відповідно до умов Договору № 81/12/ф від 30.08.2012, що підтверджується наявною у матеріалах копією платіжного доручення № 8652 від 30.08.2012.

25.09.2012 позивачем було перераховано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 23 400,00 грн на його рахунок, відповідно до умов Договору № 85/12/ф від 25.09.2012, що підтверджується наявною у матеріалах копією платіжного доручення № 8758 від 25.09.2012.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. ч 1-5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 було затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 та 2.7 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, надані позивачем на підтвердження факту виконання свої зобов'язань за Договорами про надання фінансової допомоги платіжні доручення є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Відповідачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження здійснення ним повернення грошових коштів позивачу, як це передбачено умовами Договорів про надання фінансової допомоги.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по неповернутій фінансовій допомозі в загальному розмірі 113 700,00 грн є належним чином доведеними та обґрунтованими.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 28 863,92 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 608,99 грн. та 3% 3 972,72 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.2 Договорів про надання фінансової допомоги у випадку порушення позичальником зобов'язань, визначених п. 2.2.2 цим Договорів, позичальник виплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасно повернутої фінансової допомоги, за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що позивачем будо вірно визначений розмір вказаного показника, а тому, враховуючи наявність факту порушення відповідачем умов Договорів про надання фінансової допомоги, позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача пені в сумі 28 863,92 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наявність факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру інфляційних втрат, в свою чергу, 3% річних розраховані вірно.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають, за скорегованим розрахунком суду, інфляційні втрати в сумі 10 236,06 грн та 3% річних в розмірі 3 972,72 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 113 700, 00 грн, пені у розмірі 28 863, 92 грн, суми інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 10 608, 99 грн, трьох процентів річних у сумі 3 972, 72 грн підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Український художньо-спортивний ансамбль "Балет на льоду" (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 17; ідентифікаційний код: 02928456) на користь Приватного акціонерного товариства "Укрінпро" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4-Б, приміщення 33; ідентифікаційний код: 32389148) заборгованість в розмірі 113 700 (сто тринадцять тисяч сімсот) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 236 (десять тисяч двісті тридцять шість) грн 06 коп., 3% річних в розмірі 3 972 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн 72 коп. та пеню в розмірі 28 863 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят три) грн 92 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Український художньо-спортивний ансамбль "Балет на льоду" (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 17; ідентифікаційний код: 02928456) на користь Приватного акціонерного товариства "Укрінпро" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4-Б, приміщення 33; ідентифікаційний код:32389148) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 351 (дві тисячі триста п'ятдесят одна) грн 59 коп.

Повне рішення складено 09.11.2016.

Суддя О.В. Нечай