Рішення від 28.10.2016 по справі 910/16932/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2016Справа №910/16932/16

За позовом Приватного підприємства «Укрбудтехнагляд»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Приватного підприємства «Укрбудтехнагляд» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - відповідач) про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2016 було порушено провадження у справі № 910/16932/16, розгляд справи призначено на 12.10.2016.

11.10.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

12.10.2016 представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов.

У судове засідання 12.10.2016 представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 12.10.2016 судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 26.10.2016.

21.10.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано письмові заперечення на відзив відповідача.

У судове засідання 26.10.2016 представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 26.10.2016 судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 28.10.2016.

28.10.2016 у судове засідання представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення конкурсних торгів 23.01.2013 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - замовник, відповідач) в особі головного інженера філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» та Приватним підприємством «Укрбудтехнагляд» (далі - підрядник, позивач) було укладено Договір «Технічне переоснащення ГРС на газопроводі до Зугрес-2 (для забезпечення вимог ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5-2009)» № НОМЕР_1 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього Договору роботи по об'єкту «Технічне переоснащення ГРС на газопроводі до Зугрес-2 (для забезпечення вимог ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5-2009)» (далі - роботи) в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору передбачені Договором роботи підрядник виконує із матеріалів, а також обладнання поставку якого, як і початок робіт за цим Договором, підрядник здійснює після отримання від замовника відповідного письмового дозволу на початок виконання робіт. Підрядник в рамках виконання Договору зобов'язаний поставити обладнання згідно із специфікацією (Додаток № 3).

Згідно з п. 2.1 Договору договірна ціна визначається за результатами процедури закупівлі на основі кошторису і складає 28 476 976,80 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 4 746 162,80 грн, з якої:

- вартість робіт та матеріалів складає 5 368 417,20 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 894 736,20 грн;

- вартість обладнання, з урахуванням додаткових витрат, складає 23 108 559,60 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 3 851 426,60 грн.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що замовник здійснює платежі за поставлене обладнання (або еквівалент) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника по факту поставки протягом одного місяця з дати оформлення відповідних документів.

Підрядник поставляє обладнання за номенклатурою, у кількості, передбаченій у Додатку № 3 до Договору. Його поставку підрядник здійснює власним транспортом та за свій рахунок на склад Макіївського ЛВУМГ УМГ «Донбастрансгаз» за адресою: вул. Антропова, 5а, м. Макіївка, Донецької області. Обладнання, що поставляє підрядник в рамках цього Договору, передається замовнику відповідно до первинних документів (накладних, товарно-транспортних накладних тощо) у повній справності і комплектності. Приймання обладнання замовником здійснюється за кількістю та якістю відповідно до чинного законодавства (пункти 5.2, 5.3 Договору).

31.12.2013 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою було внесено зміни, зокрема, до п. 10.1 Договору, яким визначається строк його дії та викладено Додаток № 4 у новій редакції.

Позивач зазначає суду про те, що на виконання умов Договору ним було поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 4 945 920,00 грн, проте відповідачем, в порушення умов Договору, не було оплачено поставлене обладнання, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 945 920,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи суду про те, що невиконання ним своїх зобов'язань по оплаті коштів за поставлений товар відбулось не з його вини, а через відсутність фінансування. Крім того, відповідач вказує на ту обставину, що діяльність філії «УМГ «Донбастрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», від імені якої було укладено Договір, була паралізована через початок проведення на території Донецької та Луганської областей Антитерористичної операції.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищезазначене, доводи відповідача щодо того, що борг виник не з його вини є безпідставними з точки зору приписів чинного законодавства України.

Щодо відсутності можливості виконання зобов'язання відповідача через проведення на території Луганської та Донецької областей Антитерористичної операції, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

В матеріалах справи наявний Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5934 від 24.02.2016, яким Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актів тероризму на території м. Зугрес Донецької області щодо зобов'язання позивача на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього Договору роботи по об'єкту «Технічне переоснащення ГРС на газопроводі до Зугрес-2 (для забезпечення вимог ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5-2009)» в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації в строк, який зазначений у Додатку № 4 за Договором.

В свою чергу, відповідачем не було надано суду жодного підтвердження настання форс-мажорних обставин та їх засвічення відповідним органом на виконання зобов'язань відповідача по оплаті поставленого позивачем товару. Також відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження об'єктивної неможливості виконання ним свого грошового зобов'язання за Договором, а саме оплати поставленого обладнання.

Крім того, відповідач зазначає про те, що наказом ПАТ «Укртрансгаз» від 04.12.2015 було ліквідовано філію «УМГ «Донбастрансгаз», що на його думку виключає наявність факту його вини у неналежному виконанні зобов'язань щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Частинами 1 та 3 ст. 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

З огляду на вищенаведене, ліквідація філії, якою було укладено Договір від імені відповідача, не впливає на порядок виконання зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши умови Договору, суд встановив, що він містить елементи договору підряду та договору поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивачем було долучено до позовної заяви належним чином засвідчені копії видаткових накладних № 2 від 12.02.2014 на суму 2 003 520,00 грн та № 3 від 13.02.2014 на суму 2 942 400,00 грн, підписані обома сторонами, які підтверджують факт поставки позивачем товару відповідачу.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження здійснення ним оплати за поставлене позивачем обладнання, як це передбачено п. 3.6 Договору.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 4 945 920,00 грн є належним чином доведеними та обґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем було вірно визначено їх розмір.

З огляду на вищенаведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 369 927,72 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 363 225,60 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних в загальному розмірі 8 679 073,32 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Приватного підприємства "Укрбудтехнагляд" (07444, Київська обл., Броварський район, село Світильня, вул. Корольова, будинок 4; ідентифікаційний код: 36797186) заборгованість в розмірі 4 945 920 (чотири мільйони дев'ятсот сорок п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 363 225 (три мільйони триста шістдесят три тисячі двісті двадцять п'ять) грн 60 коп., 3% річних в розмірі 369 927 (триста шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн 72 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 130 186 (сто тридцять тисяч сто вісімдесят шість) грн 10 коп.

Повне рішення складено 09.11.2016.

Суддя О.В. Нечай