Рішення

від 07.11.2016 по справі 913/1059/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 листопада 2016 року Справа № 913/1059/16

Провадження № 5/913/1059/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління , м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Фреш Ф'ючеВ» , м. Луганськ

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача, - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Марс БеверіджизВ» , м. Луганськ

про стягнення 68009 грн. 28 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Віннікова С.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поруки від 30.04.2013 № 176/32, який був укладений в забезпечення зобов'язань за договором кредитної лінії № 176 від 30.04.2013 в сумі 68009 грн. 28 коп., у тому числі: прострочений борг за кредитом з 01.04.2016 по 21.09.2016 в сумі 53400 грн. 00 коп., прострочені відсотки за кредитом з 06.04.2016 по 21.09.2016 в сумі 14560 грн. 95 коп., 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 38 грн. 51 коп., 3% річних за прострочення сплати відсотків за кредитом з 06.04.2016 по 21.09.2016 в сумі 9 грн. 82 коп.

Сторони та третя особа правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористалися.

Разом з тим, від позивача електронною поштою надійшла заява від 04.11.2016 № 46-15/2073, в якій він підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглянути справу без участі його повноваженого представника, яке судом задоволено.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, учасники судового процесу не заявили клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами) передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило; явка сторін не була визначена судом обов'язковою; нез'явлення відповідача у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством В«Державний ощадний банк України, як кредитором, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Марс Беверіджиз», як позичальником, 30.04.2013 був укладений кредитний договір № 176 (далі за текстом - договір).

Предметом цього договору є правовідносини, за якими банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в сумі 940800 грн. 00 коп., сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кредит надається окремими частинами з остаточним терміном повернення не пізніше 29.04.2016.

В пункті 2.3 договору сторони погодили графік погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 21% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Згідно із п. 2.7.3 договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 05.06.2013.

До договору підписано додаткову угоду № 1 від 18.07.2013, якою з 01.07.2013 встановлено процентну ставку в розмірі 19,8 % річних.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику, що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами (а.с. 83-98).

Як вбачається з виписки з особового рахунку, третя особа свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконав частково.

В забезпечення зобов'язань третьої особи за договором про надання кредитної лінії від 30.04.2013 № 176 банком було укладено договір поруки від 30.04.2013 № 176/32 з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фреш Ф'юче».

Відповідно до умов вказаного договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях третьої, що випливають з договору про надання кредитної лінії № 176 від 30.04.2013 зі всіма змінами та доповненнями до нього (розділ «Терміни та їх тлумачення» договору поруки).

Згідно із п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором.

Згідно із п. 4.1 договорів поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором.

В порушення умов кредитного договору та договору поруки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту у встановлені строки.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог до першого відповідача, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою кредитний договір № 176 від 30.04.2013 є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)(п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Факт видачі третій особі кредиту підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 4 3 , 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач та третя особа доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надали.

За приписами ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом , так і від будь-кого з них окремо.

Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється за спливом строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У даному випадку договір поруки містить строк дії поруки - порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором (п. 4.1 договору поруки).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

З договору поруки вбачається невстановлення строку, після якого порука припиняється, а умови договору (п. 4.1) про дію договору до припинення забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором не є встановленим строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі (постанови Верховного Суду України від 21.05.2012 № 6-48цс11, № 6-68цс11, від 23.05.2012 № 6-3цс12, від 18.07.2012 № 6-78цс12).

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. (постанова Верховного Суду України від 17.09.2014 № 9-6цс14-1).

В цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем).

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку (постанова Верховного Суду України від 23.12.2014 № 6-436цс15, від 20.04.2016 № 6-2662цс15).

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України . Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Позивачем заявлено до стягнення періодичні платежі, які повинні були бути сплачені по 31.03.2016 та 29.04.2016.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом 26.09.2016 (про що свідчить відмітка на позовній заяві), тобто в межами 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення кредитної заборгованості та заборгованості за процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме з першого відповідача слід стягнути 53400 грн. 00 коп. простроченого боргу та 14560 грн. 95 коп. прострочених відсотків по кредиту за період з 06.04.2016 по 21.09.2016.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 38 грн. 51 коп. 3% річних за прострочення сплати кредиту з 01.04.2016 по 21.09.2016 та 9 грн. 82 коп. 3% річних за прострочення сплати відсотків з 06.04.2016 по 21.09.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, перевіривши розрахунки позивача та враховуючи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 В«Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами і доповненнями), суд дійшов до висновку про задоволення вказаних вимог повністю, а саме 38 грн. 51 коп. 3% річних за прострочення сплати кредиту з 01.04.2016 по 21.09.2016 та 9 грн. 82 коп. 3% річних за прострочення сплати відсотків.

Таким чином, позов до відповідача підлягає задоволенню повністю. З відповідача слід стягнути борг за кредитом в сумі 53400 грн. 00 коп., відсотки за кредитом в сумі 14560 грн. 95 коп., 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 38 грн. 51 коп. та 3% річних за прострочення сплати відсотків за кредитом в сумі 9 грн. 82 коп.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Фреш Ф'ючеВ» про стягнення 68009 грн. 28 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Фреш Ф'юче В» , 91020, м. Луганськ, вул. Лутугінська, б. 127 «Г», код 35937250, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Гвардійський, б. 40 В«АВ» , код 09304612, прострочений борг за кредитом в сумі 53400 грн. 00 коп., відсотки за кредитом в сумі 14560 грн. 95 коп., 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 38 грн. 51 коп. та 3% річних за прострочення сплати відсотків за кредитом в сумі 9 грн. 82 коп., судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 09.11.2016.

Суддя С.В.Вінніков

Надр. 4 прим.

1 - до справи

2 - позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Енергетиків, 36

3 - відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, а/с 135

4 - третій особі рекомендованим листом з повідомленням за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, а/с 135