Рішення

від 07.11.2016 по справі 913/984/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 листопада 2016 року Справа № 913/984/16

Провадження № 5/913/984/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробнича комерційна фірма В«ЕлектропромремонтВ» , м. Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства В«ЛисичанськвугілляВ» , м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 340919 грн. 46 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Віннікова С.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 26.02.2016 № 06-366в сумі 330440 грн. 40 коп., 3% річних в сумі 1629 грн. 60 коп. та пені в сумі 8849 грн. 46 коп.

Сторони правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористалися. витребувані судом документи не надали, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання б/д б/н про відкладення розгляду справи для узгодження між сторонами умов мирової угоди.

Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки відкладення розгляду справи є неможливим через закінчення встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку вирішення даного спору.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін у справі на те, що вони мають право звернутися до суду із заявою про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, учасники судового процесу не заявили клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами) передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило; явка сторін не була визначена судом обов'язковою; нез'явлення відповідача у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Дослідивши матеріали справи, подані позивачем документи, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-комерційна фірма «ЕлектропромремонтВ» (постачальник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» (покупець, відповідач) 26.02.2016 був укладений договір на підставі конкурсних торгів, проведених 05.02.2016 № 06-366, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити паливно-мастильні матеріали (п.1.1-1.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату на умовах відстрочка платежу 15 календарних днів з дати здачі електродвигуна після ремонту.

Позивач передав відповідача електродвигун відповідно до акту приймання-передачі електрообладнання з ремонту від 03.06.2016 № 16047 (а.с. 16).

Зокрема, виконання робіт з ремонту електрообладнання підтверджується актом № 16047 приймання виконаних робіт за червень 2016 року на суму 330440 грн. 40 коп., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с. 17-22).

Відповідач грошові зобов'язання зі сплати за одержану продукцію не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з таких підстав.

В силу ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем обов'язків на суму 330440 грн. 40 коп. та факт невиконання відповідачем зобов'язань у повному обсязі.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що вимога щодо стягнення основного боргу в сумі 330440 грн. 40 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно п. 6.3 договору за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент невиконання обов'язків за кожен прострочений день від суми недійсної оплати.

Позивачем здійснено розрахунок пені за період з 19.06.2016 по 17.08.2016 на суму 8849 грн. 46 коп.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов до висновку щодо обґрунтованою сумою пені за період з 19.06.2016 по 17.08.2016 є 8825 грн. 28 коп.

Тому, позовна вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково та з відповідача слід стягнути пеню в сумі 8825 грн. 28 коп. за визначений позивачем період.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1629 грн. 60 коп. за період з 19.06.2016 по 17.08.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 1625 грн. 11 коп. за період з 19.06.2016 по 17.08.2016.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути борг в сумі 330440 грн. 40 коп., пеню в сумі 8825 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 1625 грн. 11 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5113 грн. 36 коп., згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом оправи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в випадку за наявності наступних підстав:

- якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами;

- відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Для того, щоб витрати відповідача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуруВ» , адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, відповідачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1717 на ім'я ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - ОСОБА_2 підтверджуються договором про надання юридичної допомоги від 25.03.2016.

Проте, із вказаного договору не вбачається, що його адвокатські послуги надані стосовно відповідача у справі - ПАТ «Лисичанськвугілля».

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів оплати позивачем послуг адвоката.

Таким чином, позивачу слід відмовити в задоволенні вимоги про відшкодування витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 48, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробнича комерційна фірма В«ЕлектропромремонтВ» до ОСОБА_1 акціонерного товариства В«ЛисичанськвугілляВ» про стягнення 340919 грн. 46 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства В«ЛисичанськвугілляВ» , м. Лисичанськ Луганської області, вул. Малиновського, б. 1, код 26410630, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробнича комерційна фірма В«ЕлектропромремонтВ» , м. Дніпро, вул. Краснозаводська, б. 14, код 25021316, заборгованість в сумі 330440 грн. 40 коп., пеню в сумі 8825 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 1625 грн. 11 коп., судовий збір у сумі 5113 грн. 36 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2016.

Суддя С.В.Вінніков

Надр. 3 прим.

1 - до справи

2-позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 14

3 - відповідача рекомендованим листом з повідомленням за адресою 93100, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Малиновського, 1