Рішення

від 09.11.2016 по справі 915/1041/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 915/1041/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Торгівельний дім В«ДОНСНАБВ» , вул. Ю. Гагаріна, 24, смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, 62370 (код ЄДРПОУ 32612002)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АДМІРАЛ-АГРОВ» , вул. Садова, 1, кімната 206, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 36201568)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 11 від 01.02.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1 від 11.06.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Торгівельний дім В«ДОНСНАБВ» з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АДМІРАЛ-АГРОВ» про:

- стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу № 1004/14-Н-Имп від 10.04.2014 року у розмірі 127 466, 19 грн., що еквівалентно 4 906, 32 дол. США згідно з комерційним курсом, на дату, яка переду даті подання позовної заяви (21.09.2016 року 1 дол. США=25,98 грн.);

- стягнення пені у розмірі 119 268, 30 грн., штрафу у розмірі 224 104, 84 грн., 3 % річних у розмірі 9 336, 31 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.09.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 18.10.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.10.2016 року розгляд справи відкладено на 09.11.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.10.2016 року задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та розгляд справи в режимі відеоконференції призначено на 09.11.2016 року.

В судовому засіданні 09.11.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

10.04.2014 року між ОСОБА_4 «Торгівельний дім В«ДОНСНАБ» (продавець) та ОСОБА_4 «АДМІРАЛ-АГРО» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1004/14-Н-Имп, згідно з умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити Дискову борону CASE IH RMX-370.

Проте, відповідачем порушено умови договору купівлі-продажу, не сплачено грошові кошти в строк та в розмірі, встановлені договором.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо оплати товару у строк, передбачений умовами договору, позивачем відповідачу нараховано пеню, штраф та 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 526, 530, 531, 599, 610, 611, 625, 627-629, 631 ЦК України, ст. 173, 174, 193, 231 ГК України та умовами договору, ст. 1, 15 ГПК України та умовами договору.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (арк. 41-42). В заперечення позовних вимог зазначив наступне.

Посилаючись на приписи ст. 223, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 253, 256, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 261, ч. 3 ст. 267 ЦК України та норми договору, зазначив, що відповідачем повністю сплачено суму, яка зазначена в договорі купівлі-продажу. Крім того, відповідач зазначає, що строк позовної давності щодо нарахування та стягнення неустойки (пені та штрафу) за прострочення сплати обов'язкового платежу закінчився.

Позивачем нараховані штрафи за 10 днів прострочки, 30 днів, 45 днів та 90 днів окремо по кожному строку, що не відповідає умовам договору та є чотириразовим нарахуванням на одну суму заборгованості.

Посилаючись на приписи ст. 549 ЦК України та ст. 61 Конституції України стверджує, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань свідчить про недотримання положень ст. 61 Конституції України.

Просив суд застосувати строк позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

10.04.2014 року між ОСОБА_4 «Торгівельний дім В«ДОНСНАБ» (продавець) та ОСОБА_4 «АДМІРАЛ-АГРО» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1004/14-Н-Имп, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець покупає дискову борону CASE IH RMX-370 (США) (далі - товар) в кількості та комплектності, вказаних в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору) (арк. 14-16).

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору купівлі-продажу суду не подано.

Таким чином, на підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, кількість, комплектування та ціна товару, вказані в специфікації, формується продавцем на підставі письмової заявки покупця до цього договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість товару складає: 653 625 (шістсот п'ятдесят три тисячі шістсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ - 20 %, що на дату, яка передує даті підписання цього договору складає 52 500 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) доларів США 00 центів, із співвідношення 1 долар США = 12,4500 грн. відповідно до комерційного курсу*.

*Для цілей цього договору під комерційним курсом розуміється курс продажу долару США (котирувань з продажу), опублікований на сайті www.index.minfin.com.ua (www.currency.in.ua) станом на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) на останню дату, що передує даті відповідного платежу.

У випадку зміни комерційного курсу долару США до української гривні на момент здійснення покупцем оплати, загальна вартість товару в гривні підлягає зміні, вартість товару в валюті залишається незмінною . При цьому, згодою на збільшення вартості товару є підписання покупцем цього договору, додаткової згоди не потрібно. У випаду відмови покупця від оплати загальної вартості товару з врахуванням збільшення, продавець має право не передавати товар до повної оплати його вартості.

Відповідно до п. 3.2.1-3.2.2 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату по цьому договору в наступному порядку:

- суму в українській гривні, еквівалентну сумі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу*, оплатити в строк до 29 серпня 2014 року включно ;

- суму в українській гривні, еквівалентну сумі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу*, оплатити в строк до 20 грудня 2014 року включно .

Відповідно до п. 3.5 Договору оплата по договору здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в безготівковій формі або шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця готівкою через касу (для покупців - фізичних осіб). Датою оплати по цьому договору вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.3 Договору право власності на товар, що купується, переходить до покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі та видаткової накладної, при умові добросовісного виконання покупцем п.п. 3.2.1, п.п. 3.2.2 цього договору, тобто 100 % оплати за товар.

Відповідно до п. 3.4 Договору за умови підписання сторонами цього договору, продавець в строк до 11 квітня 2014 року передає товар покупцю. Передача товару здійснюється тільки при підписання та завіренні печатками сторін Акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.2 Договору продавець здійснює відпуск товару покупцю за Актом приймання-передачі.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору відповідачем складено заявку від 10.04.2014 року на замовлення наступної сільськогосподарської техніки: дискова борона RMX-370 вартістю 653 625, 00 грн. з ПДВ (арк. 17).

До договору сторонами складено, підписано та скріплено печатками сторін Специфікацію від 10.04.2014 року (арк. 18).

На виконання умов договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_4 «Торгівельний дім «ДОНСНАБ» (продавець) передав, а відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» (покупець) прийняв наступну техніку: дискову борону CASE IH RMX-370, заводський номер YCD059586, про що між сторонами складено, підписано та скріплено печатками сторін Акт приймання-передачі від 10.04.2014 року (арк. 19). Як зазначено в Акті товар знаходиться в належному товарному вигляді та технічно справному стані, недоліків чи дефектів товару, який передається по акту, не виявлено.

В свою чергу відповідачем ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» проведено оплату за товар в розмірі 717 627, 28 грн., а саме:

- 06.11.2014 року відповідачем проведено оплату в розмірі 67 627, 28 грн.;

- 10.11.2014 року відповідачем проведено оплату в розмірі 650 000 грн.

Факт проведення оплати в розмірі 717 627, 28 грн. підтверджується карткою рахунком 361 за липень 2014 року - серпень 2016 року (арк. 20) та не заперечується сторонами.

Позивач звернувся до суду про стягнення основного боргу, який не в повному обсязі сплачено відповідачем, посилаючись на зміну ціни договору, передбаченої умовами договору, виходячи зі зміни курсу долара США. Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що сума основного боргу сплачена ним в повному обсязі.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В спірному випадку умовами договору купівлі-продажу сторони передбачили як встановлення ціни договору та її зміну, так і проведення розрахунків за договором в національній валюті України - гривні. Як вбачається з матеріалів справи платежі за договором також здійснювались покупцем в гривні.

Крім того, в постанові від 07.10.2014 року по справі № 3-133гс-14 Верховний Суд України зазначив, що положення чинного законодавства (зокрема, ст. 524, 533 ЦК України) хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

Як вказано вище, умовами п. 3.1 договору сторони погодили, що у випадку зміни комерційного курсу долару США до української гривні на момент здійснення покупцем оплати, загальна вартість товару в гривні підлягає зміні, вартість товару в валюті залишається незмінною . При цьому, згодою на збільшення вартості товару є підписання покупцем цього договору, додаткової згоди не потрібно.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» (покупець) в силу умов п. 3.2.1-3.2.2 Договору зобов'язаний був здійснити оплату по цьому договору в наступному порядку:

- суму в українській гривні, еквівалентну сумі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу*, оплатити в строк до 29 серпня 2014 року включно ;

- суму в українській гривні, еквівалентну сумі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу*, оплатити в строк до 20 грудня 2014 року включно .

Відповідачем ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» проведено оплату за товар в розмірі 717 627, 28 грн., а саме:

- 06.11.2014 року відповідачем проведено оплату в розмірі 67 627, 28 грн., що в еквіваленті складає 4 830 доларів США 52 цента згідно з комерційним курсом* (арк. 74);

- 10.11.2014 року відповідачем проведено оплату в розмірі 650 000 грн., що в еквіваленті складає 42 763 доларів США 16 центів згідно з комерційним курсом* (арк. 75).

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість товару в іноземній валюті, яка є незмінною та погоджена сторонами становить 52 500 доларів США 00 центів.

Таким чином, відповідачем проведено оплату за товар не в повному обсязі, а саме: в розмірі 717 627, 28 грн., що в еквіваленті складає 47 593 доларів США 68 цента згідно з комерційним курсом*.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 127 466, 19 грн., що еквівалентна 4 906 доларів США 32 цента згідно з комерційним курсом* (арк. 76), визначеним п. 3.1 договору купівлі-продажу.

Судом перевірено та встановлено, що комерційний курс долара США на міжбанківському ринку на відповідну дату при здійсненні розрахунків позивачем застосовано правильно відповідно до умов договору, що підтверджується офіційно опублікованою інформацією з сайту сайті www.index.minfin.com.ua (www.currency.in.ua) (копії витягів наявні в справі) (арк. 74-76).

Щодо посилань відповідача на договір застави майнових прав № 338232-Д33 від 10.11.2014 року, в якому вартість дискової борони визначена в сумі 653 625 грн., то слід зазначити, що даний договір не регулює правовідносини між сторонами у справі, оскільки договір застави укладено між ОСОБА_4 "АДМИРАЛ-АГРО" та ПАТ "Про КредитБанк" (арк.44-48).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу № 1004/14-Н-Имп від 10.04.2014 року у розмірі 127 466, 19 грн., що еквівалентно 4 906, 32 дол. США згідно з комерційним курсом, на дату, яка переду даті подання позовної заяви (21.09.2016 року 1 дол. США=25,98 грн.). В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9 336, 31 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 9 336, 31 грн. за період з 29.08.2014 року по 22.09.2016 року (арк. 10).

В судовому засіданні 09.11.2016 року представник позивача усно зазначив, що нарахування здійснено, починаючи з 30.08.2014 року.

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, викладений в позовній заяві, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено період нарахування, помилково враховано в розрахунок прострочення дні оплати, а також неправильно визначено комерційний курс.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 року № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» (покупець) в силу умов п. 3.2.1-3.2.2 Договору зобов'язаний був здійснити оплату по цьому договору в наступному порядку:

- суму в українській гривні, еквівалентну сумі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу*, оплатити в строк до 29 серпня 2014 року включно ;

- суму в українській гривні, еквівалентну сумі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу*, оплатити в строк до 20 грудня 2014 року включно .

Комерційний курс* станом на 28.08.2014 року становив 1 долар США = 13, 95 грн. (арк. 77).

Комерційний курс* станом на 19.12.2014 року становив 1 долар США = 16, 26 грн. (арк. 78).

Отже, до 29.08.2014 року включно відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» зобов'язаний був сплатити суму основного боргу в розмірі 366 187, 50 грн. (26 250 доларів США х 13, 95), а з 30.08.2014 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

До 20.12.2014 року включно відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» зобов'язаний був сплатити суму основного боргу в розмірі 426 825, 00 грн. (26 250 доларів США х 16, 26), а з 21.12.2014 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Судом за допомогою Бази «Законодавство» здійснено перерахунок розміру 3 % річних, виходячи з суми простроченого платежу за кожний день прострочення з урахуванням здійснених відповідачем оплат та встановлено, що за прострочку виконання грошового зобов'язання з оплати за товар за період з 30.08.2014 року по 22.09.2016 року розмір 3 % річних становить 6 118, 16 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 79).

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 6 118, 16 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 3 218, 15 грн. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені та штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1 Договору за згодою сторін, цим договором встановлено стягнення тільки неустойки (штрафу, пені інших штрафних санкцій) без права на відшкодування збитків.

Відповідно до п. 6.2 Договору сплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання цього договору, якщо в ході виникнення конфліктних ситуацій не було досягнуто, письмової згоди про інше.

Відповідно до п. 6.4 Договору сторони на підставі ст.ст. 546, 549, 627 Цивільного кодексі України, ст.ст. 199, 231 Господарського кодексу України досягли згоди, що покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті кожного етапу платежу (п.п. 3.2.1, п.п. 3.2.2) цього договору, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, вказаної відповідно в п.п. 3.2.1, п.п. 3.2.2 цього договору , за кожен день затримки, а у випадку якщо прострочення в оплаті складає більше 10 (десяти) календарних днів, покупець додатково до пені сплачує продавцю штраф в розмірі 10 % від кожної простроченої суми грошового зобов'язання, за прострочення більше 30 (тридцяти) календарних днів - в розмірі 15 % від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочення більше 45 (сорока п'яти) календарних днів - в розмірі 20 % від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочення більше 90 (дев'яносто) календарних днів - в розмірі 27 % від кожної суми простроченої заборгованості.

Сторони домовились, що нарахування неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань, передбачені цим договором, закінчується через дванадцять місяців з дня прострочення виконання зобов'язань.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 119 268, 30 грн. за період з 29.08.2014 року по 22.09.2016 року (арк. 7-9).

В судовому засіданні 09.11.2016 року представник позивача усно зазначив, що нарахування здійснено, починаючи з 30.08.2014 року.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено період нарахування, заркема, не враховано можливість нарахування пені протягом 12 місяців (п. 6.4 договору), помилково враховано в розрахунок прострочення дні оплати, а також неправильно визначено комерційний курс.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 року № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» (покупець) в силу умов п. 3.2.1-3.2.2 Договору зобов'язаний був здійснити оплату по цьому договору в наступному порядку:

- суму в українській гривні, еквівалентну сумі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу*, оплатити в строк до 29 серпня 2014 року включно ;

- суму в українській гривні, еквівалентну сумі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу*, оплатити в строк до 20 грудня 2014 року включно .

Комерційний курс* станом на 28.08.2014 року становив 1 долар США = 13, 95 грн. (арк. 77).

Комерційний курс* станом на 19.12.2014 року становив 1 долар США = 16, 26 грн. (арк. 78).

Отже, до 29.08.2014 року включно відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» зобов'язаний був сплатити суму основного боргу в розмірі 366 187, 50 грн. (26 250 доларів США х 13, 95), а з 30.08.2014 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

До 20.12.2014 року включно відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» зобов'язаний був сплатити суму основного боргу в розмірі 426 825, 00 грн. (26 250 доларів США х 16, 26), а з 21.12.2014 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Судом за допомогою Бази «Законодавство» здійснено перерахунок розміру пені, виходячи з суми простроченого платежу за кожний день прострочення з урахуванням здійснених відповідачем оплат та встановлено, що за прострочку виконання грошового зобов'язання з оплати за товар за період з 30.08.2014 року по 29.08.2015 року (п. 6.4 договору) розмір пені становить 44 842, 60 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 79).

Враховуючи вищевикладене, пеня в розмірі 44 842, 60 грн. є обґрунтованою та підставною. В решті пеня в сумі 74 425, 70 грн. є безпідставною. В частині пені в сумі 74 425, 70 грн. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 224 104, 84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тобто, розрахунок штрафу здійснюється у твердій сумі. Позивачем при розрахунку постійно змінювалась сума, на яку нараховувався штраф, що суперечить самій природі штрафу.

Відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» (покупець) в силу умов п. 3.2.1-3.2.2 Договору зобов'язаний був здійснити оплату по цьому договору в наступному порядку:

- суму в українській гривні, еквівалентну сумі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу*, оплатити в строк до 29 серпня 2014 року включно ;

- суму в українській гривні, еквівалентну сумі 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів, перераховану продавцем по комерційному курсу*, оплатити в строк до 20 грудня 2014 року включно .

Комерційний курс* станом на 28.08.2014 року становив 1 долар США = 13, 95 грн. (арк. 77).

Комерційний курс* станом на 19.12.2014 року становив 1 долар США = 16, 26 грн. (арк. 78).

Отже, до 29.08.2014 року включно відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» зобов'язаний був сплатити суму основного боргу в розмірі 366 187, 50 грн. (26 250 доларів США х 13, 95), а з 30.08.2014 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

До 20.12.2014 року включно відповідач ОСОБА_4 «Адмирал-Агро» зобов'язаний був сплатити суму основного боргу в розмірі 426 825, 00 грн. (26 250 доларів США х 16, 26), а з 21.12.2014 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Здійснивши перерахунок розміру штрафу, судом встановлено наступне.

- станом на 09.09.2014 року (прострочка більше 10 днів) - штраф становить 36 618, 75 грн. (10 % від суми прострочки);

- станом на 29.09.2014 року (прострочка більше 30 днів) - штраф становить 53 928, 13 грн. (15 % від суми прострочки);

- станом на 14.10.2014 року (прострочка більше 45 днів) - штраф становить 73 237, 50 грн. (20 % від суми прострочки).

06.11.2014 року та 10.11.2014 року відповідачем проведено оплату за товар (проведено в повному обсязі оплату по першому платежу та частково по другому). Заборгованість по другому платежу, починаючи з 21.12.2014 року становила 75 385, 22 грн., виходячи з якої судом здійснено розрахунок штрафу.

- станом на 31.12.2014 року (прострочка більше 10 днів) - штраф становить 7 538, 52 грн. (10 % від суми прострочки);

- станом на 20.01.2015 року (прострочка більше 30 днів) - штраф становить 11 307, 78 грн. (15 % від суми прострочки);

- станом на 05.02.2015 року (прострочка більше 45 днів) - штраф становить 15 077, 04 грн. (20 % від суми прострочки).

Таким чином, загальна сума штрафу становить 197 707, 72 грн. В решті штрафу в сумі 26 397, 12 грн. судом відмолено у зв'язку з безпідставністю.

Як вказано вище, відповідачем до вимог про стягнення неустойки заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В спірному випадку відповідно до п. 6.4 договору пеня може бути нарахована за прострочку виконання грошового зобов'язання з оплати за товар за період з 30.08.2014 року по 29.08.2015 року. Штраф нараховано в 2014 році, в січні-лютому 2015 року. Таким чином, позивач міг звернутись до суду з вимогою про стягнення пені та штрафу протягом року з дня нарахування. Позивач звернувся до суду із даним позовом 27.09.2016 року, про що свідчить штамп канцелярії господарського суду. Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності в частині стягнення пені та штрафу.

В частині позову про стягнення пені в сумі 44 842, 60 грн. та штрафу в сумі 197 707, 72 грн. судом відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо посилань відповідача на неправомірність одночасного стягнення пені та штрафу, то слід зазначити наступне.

Так, статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Причому у цивільних правовідносинах законодавець визначив, що штраф може бути встановлений за будь-яке порушення зобов'язання, а пеня - тільки за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання.

Нормами статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому слід зазначити подвійну правову природу цих штрафних санкцій, які одночасно є мірами відповідальності, і способами забезпечення виконання господарських зобов'язань, а пеня і штраф можуть бути стягнуті і за прострочку негрошових зобов'язань.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму ВГСУ В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 року № 14 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Тому практика застосування цих норм Верховним Судом України у складі палати з розгляду господарських справ з 2012 року не змінювалась в частині висновку про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення саме господарського зобов'язання. Зокрема, в постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. по справі №3-88гс11, яка прийнята всім складом суду, в тому числі і судовою палатою з розгляду господарських справ, визначено наступне: В«Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказана правова позиція викладена також в інших постановах Верховного Суду України (постанова від 27.04.2012 року по справі №06/5026/1052/2011, постанови від 9 квітня 2012 року № 3-88гс11 та від 27 квітня 2012 року № 3-24гс12).

В даній справі договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати за товар. Тлумачення господарського зобов'язання містять норми статі 173 Господарського кодексу України, до складу якого входить і грошове зобов'язання за договором.

В постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року по справі № 3-24гс12 також визначено про правомірність одночасного стягнення і штрафу, і пені за прострочку оплати наданих послуг, але тільки у випадку порушення господарського зобов'язання. Так, відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Відтак, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України. А можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АДМІРАЛ-АГРОВ» , вул. Садова, 1, кімната 206, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 36201568) на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ В«ДОНСНАБВ» , вул. Ю. Гагаріна, 24, смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, 62370 (п/р 2600401303029 у АТ «БМ Банк», МФО 280913, код ЄДРПОУ 32612002, свідоцтво ПДВ № 27818730, ІПН 326120020115):

- 127 466, 19 грн. (сто двадцять сім тисяч чотириста шістдесят шість грн. 19 коп.), що еквівалентно 4 906, 32 дол. США (чотири тисячі дев'ятсот шість доларів США 32 цента) згідно з комерційним курсом*, на дату, яка передує даті подання позовної заяви (21.09.2016 року 1 дол. США=25,98 грн.) - суми основного боргу за договором купівлі-продажу № 1004/14-Н-Имп від 10.04.2014 року;

- 6 118, 16 грн. (шість тисяч сто вісімнадцять грн. 16 коп.) - 3 % річних за договором купівлі-продажу № 1004/14-Н-Имп від 10.04.2014 року;

- 2 003, 77 грн. (дві тисячі три грн. 77 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення:

- 3 218, 15 грн. (три тисячі двісті вісімнадцять грн. 15 коп.) - 3 % річних;

- 119 268, 30 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят вісім грн. 30 коп.) - пені;

- 224 104, 84 грн. (двісті двадцять чотири тисячі сто чотири грн. 84 коп.) - штрафу.

Судовий збір в розмірі 5 198, 86 грн. (п'ять тисяч сто дев'яносто вісім грн. 86 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 10.11.2016 року.

Суддя Е.М. Олейняш