Рішення

від 07.11.2016 по справі 920/918/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.2016 Справа № 920/918/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТ-АКТИВ",

м. Київ,

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

м. Суми,

про стягнення 23 637 грн. 57 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача (в режимі відеоконференції) - Лавриненко Р.С. (довіреність № 57 від 26.09.2016);

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23 637 грн. 57 коп., з яких: 20 280 грн. 00 коп. попередньої оплати за договором поставки № 11/02/16-1 від 11.02.2016, 3 357 грн. 57 коп. неустойки, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повернутим суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

11 лютого 2016 року між сторонами було укладено договір поставки № 11/02/16-1, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався виготовити, здійснити поставку та монтаж конструкцій відповідно до технічного завдання, затвердженого позивачем, а останній зобов'язався затвердити технічне завдання (додаток № 1 до договору), прийняти та оплатити роботу відповідача відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, базова сума даного договору складає 20 280 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 20% 3 380 грн. 00 коп. і включає в себе вартість виготовлення виробів, доставки і монтажу їх на об'єкті.

Згідно з п. 4.1 договору, позивач сплачує вартість робіт відповідача на умовах 100 % передоплати в розмірі 20 280 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 20% 3 380 грн. 00 коп. та в строк до 20.07.2016.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було перераховано відповідачу 20 280 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3387 від 17.02.2016.

Термін виконання предмету договору, при умові виконання позивачем п. 4.1 договору, становить: поставка матеріалів - 10 робочих днів, виготовлення - 10 робочих днів, монтаж конструкції - 1 робочий день (п. 3.1 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо виготовлення, поставки та монтажу конструкцій, на вимогу позивача суму попередньої оплати не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20 280 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Згідно з платіжним дорученням № 3387 від 17.02.2016 позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 20 280 грн. 00 коп. в якості передоплати за товар.

Разом з цим, докази виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо виготовлення, поставки та монтажу конструкцій в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані.

14.04.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 282 про повернення попередньої оплати в сумі 20 280 грн. 00 коп. у зв'язку з невиконанням останнім договірних зобов'язань, яка залишена відповідачем без відповіді.

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем 20 280 грн. 00 коп. попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте в порушення умов укладеного договору відповідач не виконав зобов'язань щодо виготовлення, поставки та монтажу конструкцій, грошові кошти в сумі 20 280 грн. 00 коп. не повернув.

З огляду на викладене, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 20 280 грн. 00 коп. попередньої оплати.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.3 договору визначено, що у випадку порушення термінів виконання робіт, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язання, від вартості невстановлених виробів, за кожний день затримки у постачанні.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві за порушення термінів виконання робіт нарахована неустойка в сумі 3 357 грн. 57 коп. за період з 19.03.2016 по 01.09.2016 виходячи з суми перерахованих коштів в розмірі 20 280 грн. 00 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Враховуючи, що 14.04.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернення перерахованих на виконання умов договору коштів (лист - вимога № 282 від 14.04.2016), правомірним є нарахування неустойки за період з 19.03.2016 по 13.04.2016, оскільки виходячи з положень ст. 693 Цивільного кодексу України, право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.

У зв'язку з вказаним, судом здійснено перерахунок неустойки, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру, за період з 19.03.2016 по 13.04.2016 виходячи з суми перерахованих коштів в розмірі 20 280 грн. 00 коп., згідно з яким розмір неустойки становить 633 грн. 89 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга", ТОВ "Ліга Закон", 2016 та долучений до матеріалів справи.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного виготовлення, поставки та монтажу конструкцій за договором, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 633 грн. 89 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 2 732 грн. 68 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1, рік народження - ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-АКТИВ» (вул. Катерини Білокур, буд. 1, оф. 23, м. Київ, 01014, код 36018997) 20 280 грн. 00 коп. попередньої оплати, 633 грн. 89 коп. неустойки, 1378 грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.11.2016.

Суддя Є.А. Жерьобкіна