Рішення

від 02.11.2016 по справі 357/10168/16-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10168/16-ц

2/357/3919/16

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Ліщинська О. С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква, в залі суду № 5 справу за позовом ОСОБА_1 до Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що І15.06.2015 року помер його батько ОСОБА_2, після смерті якого позивач прийняв спадщину у визначеному законом порядку, але нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,5364 га, яка розташована на території Матюшівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із-за відсутності оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку в зв'язку з його втратою. Позивач просив суд встановити факт належності покійному ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,5364 га, розташованої на території Матюшівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та визнати за позивачем право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після померлого 15.06.2015 року ОСОБА_2

Представник позивача в судовому засіданні уточнила позовні вимоги та просила визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 2,5364 га (кадастровий номер 3220483500:03:006:0058) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матюшівської сільської ради.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надіслано листа, в якому Матюшівська сільська рада Білоцерківського району просить провести розгляд даної справи без участі їх представника, позов визнає.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що 15.06.2015 року помер ОСОБА_2 - батько позивача, що стверджується матеріалами справи /а.с.6,7/ .

З матеріалів справи, також, вбачається, що померлий залишив заповіт, посвідчений виконкомом Труківської сільської ради 08.01.2015 року на ім'я ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_2 було заведено спадкову справу № 419/2015 на підставі заяви позивача про прийняття спадщини після смерті батька від 26.02.2016 року, що слідує з копії спадкової справи.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, як вказано вище, позивач як спадкоємець за заповітом прийняв спадщину після смерті батька у встановлений строк шляхом подання відповідної заяви.

Згідно матеріалів спадкової справи, дружина спадкодавця ОСОБА_2 в.Г.згідно положень ст.1273 ЦК України відмовилася від прийняття спадщини на користь сина ОСОБА_1, подавши про це заяву до нотаріальної контори 09.11.2015 року.

Встановлено, що 26.02.2016 року на ім'я позивача державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_3 оформлено свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, який помер 15.06.2015 року, яке складається: з житлового будинку з відповідними господарськими спорудами та будівлями в с. Трушки Білоцерківського району по вул. Нечуя Левицького 61; з земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Трушках по вул. Н.Левицького 61; з земельної ділянки площею 0,2978га в с. Трушках по вул. Н.Левицького 61 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; з грошових вкладів, що стверджується копіями цих свідоцтв в матеріалах наданої суду спадкової справи.

Але постановою державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори було прийнято постанову 26.02.2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,5364 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки на земельну ділянку заявником не подано оригінал документу, що посвідчує право власності спадкодавця.

Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження.

За ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 на його ім'я було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,5364 га, яка розташована на території Матюшівської сільської ради Білоцерківського району передана у приватну власність на підставі розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації від 10.10.2007р. №638, цільове призначення- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стверджується копією державного акту серії ЯЖ№328530, акт зареєстровано 15.04.2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011098600867, що слідує з копії цього державного акту /а.с.19/.

Як пояснив в суді позивач, оригінал державного акту відсутній, серед документів спадкодавця його не виявлено та 20.05.2016 року позивач надав оголошення в ЗМІ з приводу втрати оригіналу державного акту серії ЯЖ№328530 на право влансоті на земельну ділянку.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст..126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч.2 цієї статті.

А за ч.2 ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки; свідоцтвом про право на спадщину.

Як встановлено судом, на ім'я спадкодавця було оформлено державний акт на право власності на вказану вище земельну ділянку, цей акт пройшов державну реєстрацію, тобто, спадкодавець набув права власності на вказану земельну ділянку відповідно до вимог чинного на той час законодавства, але в зв'язку з відсутністю оригінала цього акту у спадкоємця він не має можливості оформити спадщину на земельну ділянку.

Згідно ст.202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Законом України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року /зі змінами/, який діє з 01.01.2013 року, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

А згідно ч.3 цієї статті, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, щодо спірної земельної ділянки внесено відомості до Державного реєстру земель і земельній ділянці присвоєно відповідний кадастровий номер - 3220483500:03:006:0058, що стверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с.11-13/.

З 01.01.2013 року з моменту введення в дію Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» змінено порядок оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Як передбачено в ст.15 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовстановлюючим документом на земельну ділянку є не державний акт, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Тобто, позивач позбавлений на даний час можливості оформити дублікат державного акту на право власності на земельну ділянку.

Також згідно приписів вказаного вище Закону, для одержання свідоцтва спадкоємець має надати до органу Державної реєстраційної служби відповідні документи, які підтверджують його права на земельну ділянку, а в даному випадку позивач таких документів надати не може, оскільки дублікат державного акту він не одержить, а у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку йому відмовлено нотаріусом.

А тому суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,5364 га з кадастровим номером 3220483500:03:006:0058 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Матюшівської сільської ради, право власності спадкодавця на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 328530 від 15.04.2010 року, оригінал якого відсутній.

За клопотанням позивача судовий збір залишити за позивачем

Керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1225 ЦК України, ст.ст.125,126, 202 ЗК України,Законом України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року /зі змінами/, Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.10,60,79,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сіслькогосподарського виробництва, площею 2,5364 га, з кадастровим номером 3220483500:03:006:0058 , що розташована на території Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області , яка належала ОСОБА_2, померлому 15.06.2015 року.

Судові витрати залишит за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_4