Постанова

від 28.04.2007 по справі ас-42/757-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-42/757-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

адміністративна                                                      Головуючий по 1-й інстанції  

справа №АС-42/757-06                                           суддя Яризько В.О.

                                                                                  Доповідач по 2-й інстанції

                                                                                  суддя  Кравець Т.В.

“24” квітня 2007 р.                                                                             м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Кравець Т,В,, суддів Істоміної О.А.,  Шутенко І.А.

при секретарі Кобзєвій Л.О.

за участю представників:

позивача –Михайлюкова В.В.

відповідача –Абашнік І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного закладу  “Основ*янська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південному вокзалі” м. Харків (вх. №834Х/2-5)     

на постанову господарського суду  Харківської області від  06.02.2007р.   по справі № АС-42/757-06

за позовом Державного закладу  “Основ*янська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південному вокзалі” м. Харків

до  Державної інспекції з контролю за цінами у Харківської області, м. Харкова

про визнання недійсним рішення, -  

встановила:

Позивач, Державний заклад “Основ*янська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південному вокзалі” м. Харків, звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення відповідача від 22.09.2006 року № 61 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 33958,05 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 06.02.2007 року по справі №АС-42/757-06 у задоволенні адміністративного позову відмовлено, з посиланням на необґрунтованість позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування постанови господарського суду Харківської області від 06.02.2007 року, позивач посилається на те, що при наданні платних послуг обґрунтовано нараховано ПДВ у розмірі 20%, просить прийняти нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу посилається на правомірність прийнятого Державною інспекцією з контролю за цінами у Харківської області, м. Харкова рішення № 61 та просить залишити постанову господарського суду Харківської області без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено перевірку позивача щодо правильності застосування державної дисципліни цін, за період з 01.09.2005р. по 14.09.2006 року.

В акті перевірки вказано, що в порушення постанови КМУ від 27.08.03р. №1351, позивач з вересня 2005р. по травень 2006 р., при наданні платних послуг нараховувала понад затверджені тарифи непередбачений податок на додану вартість у розмірі 20%, який перераховувала до бюджету. А податок на додану вартість, який включений в затверджені тарифи, залишився в доході Основ*янської СЕС, за рахунок чого Основ*янська СЕС отримала необґрунтовану виручку.

Таким чином, відповідач посилається на те, що нарахування плати за надані послуги в цей період здійснювалося з подвійним нарахуванням ПДВ. Загальна сума необґрунтованої виручки, встановлена перевіркою за період з 02.09.05р. по 31.05.06р. склала 11319,35 грн.

На підставі статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», відповідачем прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 22.09.2006 року № 61, яким позивачу нараховані економічні санкції у вигляді суми порушення -  11319,35 грн., та 22638,70 грн. штрафу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку стосовно неправомірності позовних вимог, з посиланням на те, що у затверджених постановами КМУ від 27.08.2003 року № 1351 та від 11.05.2006 року № 662 тарифах, включений податок на додану вартість, тому позивач не мав права нараховувати понад вартості послуг 20 % ПДВ.

Проте з таким висновком не погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

По-перше, з наведених вище постанов КМУ від 27.08.2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»та від 11.05.2006 року № 662 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України  від 15 жовтня 2002 р. N 1544 і від 27 серпня 2003 р. N 1351»вбачається, що тарифи наведені без урахування ПДВ. Так, у постанову КМУ № 662, якою були внесені зміни до постанови КМУ №1351, у переліку тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги,  що виконуються і   надаються   за   плату   установами   та  закладами  державної санітарно-епідеміологічної служби, у графі «Ціна»чітко вказано, що ціна передбачена без урахування ПДВ.

Враховуючи, що ціна, яка вказана у постанові №1351, на послуги по дератизації та дезинсекції приміщень, які надавались позивачем, не змінилась постановою КМУ №662 та осталась 1,48 гривень за кв. метр приміщення, з урахуванням коефіцієнтів, можна зробити висновок, що у  2005-2006 роках, до внесення змін до постанови № 1351, ціна за послуги, які надавались позивачем по вищевказаним роботам була передбачена без урахування ПДВ, тому позивачем обґрунтовано нараховане 20 % ПДВ до ціни послуг.

По-друге, на підставі Закону України «Про ПДВ»,  позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість у ДПІ Червонозаводського району та має свідоцтво платника ПДВ №29887507НБ307494 від 08.12.2004 року. Предметом даного спору є нарахування податку на додану вартість на платні послуги. Позивач є бюджетною установою, яка керується в своїй діяльності вимогами Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»№ 4004 від 24.02.94 року. Відповідно до статті 35 зазначеного закону, фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється за рахунок державного бюджету.

Згідно статті 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” на Кабінет Міністрів України покладені повноваження по забезпеченню здійснення в республіці  державної політики цін. Відповідно Постановою Кабінету Міністрів України   від 13.12.2000р. №1819 “Питання Державної інспекції з контролю за цінами” затверджене Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. За цим Положенням Держінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України. Згідно пункту 4 цього Положення, Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції, здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Таким чином, до компетенції відповідача не входить здійснювати контроль за повнотою та правильністю нарахування ПДВ.

Згідно Закону України „Про Державну податкову службу в Україні", Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України „Про систему оподаткування"  обов'язком Державної податкової служби в Україні є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильності обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а  також неподаткових доходів, установлених законом.

Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів   (обов'язкових   платежів),   нарахування   і   сплати   пені   та   штрафних   санкцій,   що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Контролюючими органами в розумінні підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону  є податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. До компетенції контролюючих органів відноситься право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

По-третє, оскільки порядок та розміри сплати позивачем ПДВ при наданні санітарно-епідеміологічних послуг є питанням оподаткування, необхідно враховувати роз'яснення податкового законодавства. Відповідно до листа –роз'яснення ДПА України від 15.09.2003 року № 8101/5/15-2416 Міністерству охорони здоров*я «Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003 року», в якому зазначено, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами, закладами  державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені вищезазначеною постановою КМУ, передбачені без урахування податку на додану вартість і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати податок на додану вартість у відповідно до Закону України «Про ПДВ».

Крім того, Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки від 03.12.2001 року № 298/519 містить вичерпний перелік порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції. Зазначених порушень позивач не здійснив.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо правомірності рішення відповідача про застосування економічних санкцій № 61, не відповідає вимогам чинного законодавства, та не містить правових підстав вважати його правильним.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови місцевого господарського суду, яка прийнята всупереч нормам чинного законодавства та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вони обґрунтовані та доведені позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 3 ст. 198, ст. 200, п. 4 ст. 202, ст. ст. ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно,

постановила:

Апеляційну скаргу Державного закладу «Основ*янська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південному вокзалі», м. Харків задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області  від 6 лютого 2007 року по справі № АС-42/757-06 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити. Визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Харківської області від 22.09.2006 року № 61 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін».

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного закладу  «Основ*янська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південному вокзалі»м. Харків  (вул. Сохора, 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 25465059, п/р № 35226002000306, УДК в Харківській області, МФО 851011) 5,10 грн. за подачу позову та апеляційної скарги.

Дана постанова набирає чинності з моменту її проголошення.

Адміністративну справу №АС-42/757-06  направити до господарського суду Харківської  області.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

        Головуючий суддя                                                                     Кравець Т.В.

                                 Судді                                                                    Істоміна О.А.

                                                                                                              Шутенко І.А.