Рішення

від 09.11.2016 по справі 515/1757/16-ц

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1757/16-ц

Провадження № 2/515/3108/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря Коренчук О.Е.

представника позивача - адвоката ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області циві- льну справу за позовом ОСОБА_3 до Дивізійської сільської ради Татарбу- нарського району Одеської області

про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2016 року ОСОБА_1, представляючи інтереси ОСОБА_3, пред’явив вказаний позов, посилаючись на наступні обставини.

05.09.2015 р. померла мати позивача - ОСОБА_4, після смерті якої залишилось спадкове майно: земельна ділянка площею 4,45 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподар- ського виробництва та розташована на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського ра- йону Одеської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА № 292360, та земельна частка (пай) розміром 5,00 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифі- кату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0146281. При зверненні до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини пропуску строку прийняття спадщини. Вважає, що позивач фактично прийняла спад- щину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, що під- тверджується довідками Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області. Тому просив визнати за ОСОБА_3 право власності на зазначене майно.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник Дивізійської сільської ради Татарбунарського району у судове засідання не з’яви- вся, сільський голова надав заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, не заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Із копій паспорту серії КЕ № 610084 та свідоцтва про народження серії ІІ-ЖД № 434083 (а.с. 4-5), видно, що позивач - ОСОБА_3 народилася 20.05.1962 р. в с.Дивізія Татарбунар- ського району Одеської області, її батьками зазначені: ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Копією свідоцтва про шлюб серії І-ЖД № 254684 (а.с.6) підтверджується, що після реєстрації шлюбу 13.07.1985 р. позивачу присвоєно прізвище В«МінаковаВ» .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 428881 (а.с.7), мати позивача - ОСОБА_4 померла 05.09.2015 р. в с.Базар’янка Татарбунарського району Одеської області.

Копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0146281, виданого 21.12. 1996 р., із змінами внесеними 14.06.2002 р. (а.с.8), підтверджується, що право на земельну частку (пай) розміром 5,0 в умовних кадастрових гектарах передано ОСОБА_4

Вартість земельної частки (паю) площею 5,00 умовних кадастрових гектар станом на 01.01.2016 р. становить 220247,81 грн. (а.с.11).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 292360 (а.с. 9), власником земельної ділянки площею 4,45 га, розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогоспо- дарського виробництва, зазначена ОСОБА_4 Нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки складає 220247,81 грн., що вбачається із повідомлення відділу Держгеокадастру у Татар- бунарському районі Одеської області від 23.09.2016 р. (а.с.12).

Нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_6 з причини пропуску строку для прийняття спадщини. (а.с.10).

Довідкою Дивізійської сільської ради № 1739 від 10.10.2016 р. (а.с.13) підтверджується, що ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2(Першотравнева), 159, згідно запису в по господарській книзі сільської ради № 10, особовий рахунок 0632-3, але з вересня 1997 року вона виїхала в с.Базар’янка Татарбунарського району Одеської області та на день своєї смерті, яка настала 05.09.2015 р., проживала біля своєї дочки ОСОБА_3

Як вбачається з довідки Базар’янської сільської ради Татарбунарського району № 850 від 11. 10.2016 р. (а.с.14), ОСОБА_7 дійсно проживала, але не була зареєстрована, з вересня 1997 року по день своєї смерті (05.09.2015 р.) в АДРЕСА_1.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як передбачено ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право при- йняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадко- давця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодав- цем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збе- реженням її цільового призначення, що визначено ч.1 ст.1225 ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є дочкою померлої ОСОБА_7, а отже, спадкоємцем за законом в порядку першої черги, крім того, остання проживала біля своєї дочки, вела з нею сумісне господарство АДРЕСА_2 по день смерті, що настала 05.09.2015 р.

Отже, за позивачем може бути визнано право власності на земельну ділянку площею 4,45 га, щро належала спадкодавиці згідно Державного акта на право власності на землю серії ЯА № 2923 60.

Що стосується земельної частки розміром 5,0 в умовних кадастрових гектарах, то на неї за по- зивачем не може бути визнано право власності, оскільки право власності за життя на зазначену частку спадкодавиця не отримала, після неї залишилося лише право на згадану частку (пай). І за позивачем має бути визнано саме право на згадану частку (пай). Ось чому позовні вимоги під- лягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216, 1217, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.58-60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Дивізійської сільської ради Татарбунарсь- кого району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити част- ково.

Визнати за ОСОБА_3, яка народилася 20.05.1962 р. в с.Дивізія Та- тарбунарського району Одеської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на

земельну ділянку площею 4,45 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 2923 60, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією 31.03.2005 р. на ім’я ОСОБА_7, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної вланості на землю за № 010553500022, кадастровий номер земельної ділянки:5125081600:01:001:1317.

Визнати за ОСОБА_3, яка народилася 20.05.1962 р. в с.Дивізія Та- тарбунарського району Одеської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право на земельну частку (пай) розміром 5,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землях колишнього КСП «Україна», згідно сертифікату на право на земельну ча- стку(пай) серії ОД № 0146281, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 21.12.1996 р., зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земе- льну частку (пай) від 04.02.1997 р. за № 112.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідан- ні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Тимошенко