Ухвала

від 12.10.2016 по справі 756/10802/15-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

12 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П., Гуменюка В.І., Романюка Я.М., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Айва», товариство з обмеженою відповідальністю «Металспецбуд», товариство з обмеженою відповідальністю «Грандсервісбуд», товариство з обмеженою відповідальністю «Новий облік», товариство з обмеженою відповідальністю «Холдінг «Укрграніт», товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний квартал», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд», товариство з обмеженою відповідальністю «Яхт-клуб «Столиця», товариство з обмеженою відповідальністю «Аклімат», про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 7 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію у розмірі 273 067 грн 46 коп. - половини вартості майна, внесеного ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ «Айва», ТОВ «Металоспецбуд», ТОВ «Грандсервісбуд», ТОВ «Новий облік», ТОВ «Холдінг «Укрграніт», ТОВ «Столичний Квартал», ТОВ «Компанія «Столиця-Буд», ТОВ «Яхт-Клуб «Столиця», ТОВ «Аклімат». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень, зокрема статей 61, 65 Сімейного кодексу України.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року, 13 лютого та 11 грудня 2013 року, 16 грудня 2015 року та 30 травня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_5, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_5 та будучи учасником господарських товариств вніс до їх статутного капіталу кошти в сумі 546 128 грн 92 коп., які є спільною сумісною власністю подружжя, а тому при поділі майна подружжя остання має право на Ѕ цих коштів.

Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого та 11 грудня 2013 року, 16 грудня 2015 року не можуть бути прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року, на яку посилається заявник як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, постановлена у справі з іншим предметом та підставами позову - про визнання правочину недійсним.

Разом з тим у справі, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року, в якій надана заявником як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов протилежних висновків за аналогічних обставин, зазначивши, що вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права - статей 61, 65 Сімейного кодексу України.

Однак, Верховний Суд України вже неодноразово вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених заявником норм права у подібних правовідносинах та висловлював свою правову позицію, зокрема в постанові Верховного Суду України від 3 червня 2015 року (справа № 6-38цс15), міститься висновок про те, що, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Цьому правовому висновку відповідають судові рішення, про перегляд яких подано заяву.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у вищезазначеній справі.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Айва», товариство з обмеженою відповідальністю «Металспецбуд», товариство з обмеженою відповідальністю «Грандсервісбуд», товариство з обмеженою відповідальністю «Новий облік», товариство з обмеженою відповідальністю «Холдінг «Укрграніт», товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний квартал», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд», товариство з обмеженою відповідальністю «Яхт-клуб «Столиця», товариство з обмеженою відповідальністю «Аклімат», про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає

Судді: Н.П. Лященко В.І. Гуменюк Я.М. Романюк