Постанова

від 09.11.2016 по справі 904/2661/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 904/2661/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д. за участі представників: позивача: відповідача: третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вовк Н.А. не з'явився не з'явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року у справі№ 904/2661/15 за позовомжитлово - будівельного кооперативу № 181 "Металург - 2" доДніпропетровської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання за житлово - будівельним кооперативом № 181 "Металург - 2" права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення № 79, загальною площею 261, 8 кв.м в цокольному поверсі будинку № 29 за адресою: вул. О. Гончара в м. Дніпропетровську.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 (головуючий - Петренко Н.Е., судді - Суховаров А.В., Загинайко Т.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (головуючий - Пархоменко Н.В., судді - Коваль Л.А., Чередко А.Є.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано в порядку набувальної давності за ЖБК № 181 "Металург-2" право власності на нежитлове приміщення № 79 загальною площею 261,8 м 2 в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016, залишивши в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 10.02.1965 рішенням № 96 § 5 виконкомом Жовтневої райради депутатів трудящих "Про затвердження житлово-будівельного кооперативу при металургійному інституті" затверджено, зокрема, ЖБК № 88 "Металург" та надано дозвіл на будівництво житлового будинку на 70 квартир.

30.05.1968 виконкомом Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення № 348 "Про виділення ділянки землі УКБу міськвиконкому по вул. Кірова № 27-33 для будівництва 70-квартирного будинку ЖБК № 88 "Металург", яким для будівництва 70-квартирного житлового будинку ЖБК № 88 "Металург" в 1968 році виділено УКБу міськвиконкому ділянку землі за рахунок повного відчуження садиб особистого користування по вул. Кірова № 27-33, частини ділянки пл. 100 м 2 по вул. Кірова № 27.

07.12.1971 виконкомом Дніпропетровської міськради депутатів трудящих прийнято рішення № 734 "Про поділ ЖБК № 88 "Металург" на 3 самостійних кооперативи та часткову зміну рішення № 404 від 16/VІ-70 р." за яким було задоволено прохання ЖБК № 88 "Металург" та розділено його на три самостійні кооперативи. Зокрема, ЖБК, будинок якого здано в експлуатацію в 1970 році по вул. Кірова 29, присвоєно номер 181 "Металург-2".

Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що статут ЖБК № 181 "Металург-2" підлягає реєстрації в міському житловому управлінні.

Вказаний Статут ЖБК № 181 "Металург-2" було зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства; а реєстрація позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України підтверджується довідкою серії АА № 798917.

На виконання рішень органів державної влади Української РСР, Управлінням капітального будівництва виконкому Дніпропетровської міськради депутатів трудящих за рахунок грошових коштів членів ЖБК № 181 "Металург-2" було зведено 5-ти поверховий житловий будинок на 78 квартир корисною площею 3 512,98 м 2 та житловою площею 2 381,25 м 2 , що підтверджується актом державного приймання будівлі (споруди) житловий будинок ЖБК "Металург" по вул. Кірова, який було затверджено рішенням виконкому Дніпропетровської міськради депутатів трудящих № 425 § 19 від 30.06.1970.

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради XXIV скликання № 14/6 від 22.01.2003 вулиця Кірова у Жовтневому районі перейменована у вулицю Гончара, що підтверджується листом міського комунального підприємства "Земград" Дніпропетровської міської ради № 57 від 19.01.2004. Адресою житлового будинку збудованого для членів ЖБК № 181 "Металург-2" є: м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 29.

Також, в зазначеному житловому будинку є і нежитлові приміщення, зокрема, приміщення № 79 в цокольному поверсі загальною площею 261,8 кв.м; це нежитлове приміщення мало призначення для культ-просвітницької роботи та в як "червоний куток".

У відповідь на запит позивача, Управління капітального будівництва Дніпропетровської міської ради листом за № 3/899 від 14.04.2008 повідомило про неможливість підтвердити, що будівництво будинку № 29 по вул. Олеся Гончара (вул. Кірова, 29) було здійснено за рахунок власних коштів кооперативу, адже документи про фінансування об'єкта не збереглися.

Як встановлено судами, ані житловий будинок № 29 за адресою: вул. Олеся Гончара, ані нежитлове приміщення площею 261,8 кв.м. в даному будинку не зареєстровані відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно з довідки від 25.03.2015 залишкова вартість нежитлового приміщення № 79 площею 261,8 кв.м. в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську складає 102 426,63 грн.

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій цокольного поверху в осях 1-2 житлового будинку (літ. А-5) за адресою: вул. О. Гончара (вул. Кірова) в Жовтневому районі м. Дніпропетровська всі інженерні комунікації, що підведені до цокольного поверху знаходяться в робочому стані. Цокольний поверх є невід'ємною частиною житлового будинку.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ЖБК № 181 "Металург-2" не є власником нежитлового приміщення № 79, загальною площею 261,8 м 2 в цокольному поверсі будинку № 29 за адресою: вул. О. Гончара в м. Дніпропетровську, однак добросовісно, безперервно та відкрито володіє цим приміщенням більш ніж 10 років, прийшов до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем право власності на спірне приміщення на підставі ст. 344 ЦК України.

Проте, погодитись з такими висновками апеляційного суду неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормами ЦК підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватися різними способами, які поділяють на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Згідно з нормами ЦК до первинного способу набуття права власності належать, зокрема, набуття права власності за набувальною давністю на окремі об'єкти (ст. 344 ЦК).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004, а п. 8 цих положень встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.

Особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд правильно виходив з того, що позивачем (який вважає себе власником нерухомого майна) відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено наявності необхідних умов для визнання за ним права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а тому місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано відмовив у позові.

Враховуючи викладене, постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обґрунтованою, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 2 458,24 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору при подачі касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року у справі за № 904/2661/15 скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року.

Стягнути з житлово - будівельного кооперативу № 181 "Металург - 2" (49005, вул. О. Гончара, 29, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 23644042) на користь Дніпропетровської міської ради (49000, просп. Карла Маркса, 75, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 26510514) відшкодування судового збору у розмірі 2 458,24 грн за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова