Постанова

від 09.11.2016 по справі 918/433/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа № 918/433/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 в режимі відеоконференції

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.07.16 р. у справі № 918/433/16

за позовом ОСОБА_2 акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС"

про стягнення штрафу в сумі 140 580,00 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.07.2016 р. у справі №918/433/16 (суддя Романюк Р.В.) позов ОСОБА_2 акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС" про стягнення штрафу в сумі 140 580,00 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС" на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" 70 290 грн. 00 коп. та 2 108 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 20.07.2016р. у справі №918/433/16 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 20.07.2016 р. у справі №918/433/16 за позовною заявою ОСОБА_2 акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС" про стягнення штрафу в сумі 140 580,00 грн. скасувати в частині зменшення штрафу на 70 290,00 грн. та прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача штраф у повному обсязі.

Зокрема в апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував п.3 ст.83 ГПК України, ст.551 Цивільного кодексу України, ст..233 ГК України.

Крім того, чинним законодавством про залізничний транспорт не передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій за договором перевезення вантажів, тому клопотання відповідача про зменшення штрафу є необґрунтованим. Відтак, суд першої інстанції приймаючи рішення не врахував дані обставини, в зв'язку з чим приймаючи рішення порушив норми матеріального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 р. у справі №918/433/16 колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 р. у справі №918/433/16, виправлено описку у резолютивній частині ухвали суду від 12.09.2016 р., згідно якої розгляд скарги призначено на 09 листопада 2016 року о 15:00 год. та задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні у справі №918/433/16 в режимі відеоконференції.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Юрчука М.І. у період з 07 листопада 2016 р. по 11 листопада 2016 р., враховуючи двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду згідно норм ГПК України, який закінчується 14.11.2016р. (з урахуванням вихідних днів), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/433/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №918/433/16 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 р. прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.07.16 р. у справі №918/433/16 колегією суддів: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" ПАТ "Українська залізниця" підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 20.07.16 р. у справі № 918/433/16 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник відповідача у судове засідання не прибув хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2015 року згідно залізничної накладної №39729496 відповідач відвантажив із станції ОСОБА_5 залізниці вагони з щіпкою № 55722813, № 54043914, № 61621637, № 55468482, загальною масою вантажу - 101 000 кг, який був відправлений Залізницею на станцію призначення Запоріжжя - ОСОБА_3 залізниця вантажоодержувачеві - ПАТ "Запорізький завод феросплавів".

22 грудня 2015 року на станції Запоріжжя - ОСОБА_3 залізниці у вищезазначених вагонах, відповідно до акту загальної форми № 22616, зі змісту якого вбачається, що при візуальному огляді виявлено вантаж нижче бортів 30-40 см, вантаж не накрито брезентом, вагони бездверні, люки закриті, слідів течі вантажу немає, слідує контрольне зважування.

23 грудня 2015 р. на станції Запоріжжя - ОСОБА_3 залізниці у вищезазначених вагонах, при контрольному переважуванні на справних вагах ст. Запоріжжя - Ліве №87, держповірка 30.01.2015 р., було виявлено невідповідність маси вантажу масі, зазначеній у накладній №39729496, про що 23 грудня 2013 року були складені відповідні акти загальної форми № 16942, № 16943, № 16944 та № 16945.

Відповідно до вказаних актів загальної форми було встановлено наступне:

у вагоні № 55722813 виявлено нетто - 24 000 кг, тара 23 300 кг, фактично - брутто 48 350 кг, тара 23 300 кг, нетто 25 050 кг, що більше проти документа на 1050 кг;

у вагоні № 54043914 виявлено нетто - 27 000 кг, тара 23 800 кг, фактично - брутто 51 050 кг, тара 23 800 кг, нетто 27 250 кг, що більше проти документа на 250 кг;

у вагоні № 61621637 виявлено нетто - 24 000 кг, тара 23 300 кг, фактично - брутто 47 850 кг, тара 23 300 кг, нетто 24 550 кг, що більше проти документа на 550 кг;

у вагоні № 55468482 виявлено нетто - 26 000 кг, тара 23 400 кг, фактично - брутто 47 150 кг, тара 23 400 кг, нетто 23 750 кг, що менше проти документа на 2250 кг.

Вказані відомості також були зазначені Залізницею у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах.

За даними, що містяться в п. 34 накладної № 39729496 вартість перевезення складає 28 116,00 грн.

В комерційному відношенні завантаження у вагонах нижче рівня бортів на 30-40 см, розрівнена, без виїмок і заглиблень, вантаж брезентом не накрито, в документі накриття не зазначено. В технічному відношенні вагони справні, бездверні, люки закриті. Дана телеграма. Зав. вантажного двору по штатному розпису відсутній.

У зв'язку з виявленим фактом невідповідності маси вантажу переданого для перевезення, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 140 580 грн. 00 коп. по вагонам №55722813, №54043914, №61621637 та №55468482 (28 116,00 грн. х 5 = 140 580,00 грн.).

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, у тому числі залізничним транспортом, регулюються ст.ст. 908 - 928 ЦК України, ст.ст. 306 - 315 ГК України.

Згідно зі ст.908 ЦК України, ст.306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Відповідно до ст.908 ЦК України, ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено Законом України "Про залізничний транспорт".

Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України та інших актів законодавства України.

Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (ч.2 ст.8 Закону України "Про залізничний транспорт").

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі - Статут) визначено, що перевізні документи - накладна та інші залізничні документи на вантаж; накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом (ст. 23 Статуту).

Відповідно до п.1.2. Наказу Мінтрансу від 21.11.2000 року № 644 "Правила оформлення перевізних документів" (далі - Правила) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно п.1.1. Правил на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Мінтрансу від 20.08.2001 року № 542.

Пунктами 6.6.-6.7. Правил передбачено, що заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей: у графі 19 "Номер вагона" зазначаються загальна кількість вагонів у відправці та напис "Дивись відомість"; у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу, у графі 30 "Тарифні відмітки" - загальна сума платежів. Номери вагонів, їх рід, число осей, маса тари, вантажопідйомність, маса вантажу, пломби (запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП)), сума платежів для кожного вагона зазначаються у відомості вагонів (додаток 2), яка додається до накладної та є її невід'ємною частиною.

За Правилами оформлення перевізних документів маса вантажу, що перевозиться, заповнюється відправником, правильність внесених у накладну відомостей засвідчує своїм підписом відправник.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи залізничної накладної, перевезення вантажу здійснювалося чотирма вагонами, маса вантажу, визначена відправником, - сто одна тисяча.

У відомості вагонів зазначено таку інформацію: № вагону - 55722813, маса вантажу - 24 000, провізна плата - 7029; № вагону - 54043914, маса вантажу - 27 000, провізна плата - 7029,00; № вагону 61621637, маса вантажу 24 000, провізна плата - 7029,00; № вагону - 55468482, маса вантажу - 26 000, провізна плата - 7029

Тобто, загальна маса вантажу за чотирма вагонами становить 101 000 кг..

Статтею 37 Статуту передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ст.24 Статуту).

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі ст.24 Статуту залізниць і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

Враховуючи, що відомість вагонів є невід'ємною частиною накладної, відтак вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначеній у ній.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць, п.2 Наказу Мінтрансу від 28.05.2002 року № 334 "Правила складання актів (стаття 129 Статуту)" (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Як вже зазначалося вище, 22.12.2015 року позивачем складено акт загальної форми, за яким при візуальному огляді встановлено, що завантаження нижче бортів 30-40 см, вантаж не накритий. У документі значиться, що навантаження проведено написом, спосіб визначення ваги - на кромових вагах. Порушення ППВ р2 і 9 - вага вантажу насипом визначається на вагових вагах. Порушення ППВ р 15 п 1 - вантаж не накритий брезентом.

Крім того, 23.12.2015 року позивачем складено акти загальної форми та комерційний акт РА № 012234/2529, відповідно до яких встановлено невідповідність маси вантажу у кожному окремому вагоні: № вагону 55722813 значиться тара 23 300 кг нетто 24 000 кг, фактично брутто 48 350 кг, тара з документа 23 300 кг, нетто 25 050 кг, більше маси вказаної в документі на 1050 кг, № вагону 54043914 значиться тара 23 800 кг нетто 27 000 кг, фактично брутто 51 050 кг, тара з документа 23 800 кг, нетто 27 250 кг, більше маси вказаної в документі на 250 кг, № вагону 61621637 значиться тара 23 300 кг нетто 24 000 кг, фактично брутто 47 850 кг, тара з документа 23 300 кг, нетто 24 550 кг, більше маси вказаної в документі на 550 кг, № вагону 55468482 значиться тара 23 400 кг нетто 26 000 кг, фактично брутто 47 150 кг, тара з документа 23 400 кг, нетто 23750 кг, менше маси вказаної в документі на 2 250 кг.

Згідно п.3.18 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", стаття 23 Статуту надає право під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених п.6.1 Правил оформлення перевізних документів, оформлення однієї накладної на маршрут або групу вагонів, на зворотному боці якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу і кількість місць. Отже, у разі виявлення недостачі в окремому вагоні норму природної втрати та граничне розходження визначення маси нетто слід застосовувати саме щодо цього вагона, а не до загальної маси всього маршруту або групи вагонів. Якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.

Тобто, перевищення маси пов'язується із кожним вагоном, в якому такий вантаж перевозиться, а не із масою вантажу в цілому. Така позиція обумовлена встановленою вантажопідйомністю вагонів і, як наслідок, безпекою руху на залізничному транспорті, зношуваністю вагонів та залізничного полотна тощо.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п.2.6. Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п.27 Наказу Мінтрансу від 21.11.2000 року № 644 "Правила видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту)" (далі - Правила видачі вантажів), вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема 0,5%. Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2 %. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Як вбачається із матеріалів справи, різниця у масі вантажу у вагоні №55722813 складає 4,38 % по вагону, у вагоні №54043914 - 0,93% по вагону, у вагоні №61621637 складає 2,29 % по вагону, у вагоні №55468482 складає на 8,65 % менше ніж зазначено в накладній.

Отже, маса вантажу у трьох вагонах, перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Відповідно до ст.105 Статуту, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно п.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів та відповідальність за неправильність їх заповнення.

В застосуванні ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із ст.24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що маса вантажу, зазначена у вагонах відповідачем, не відповідає встановленій при переважуванні позивачем, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, тобто в розмірі 140 580 грн.

Щодо зменшення судом першої інстанції розміру штрафу на 50%, то колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

При вирішенні питання про стягнення штрафу суд має дати оцінку співмірності суми штрафу із вчиненим правопорушенням та його наслідками, а також встановити, чи таке правопорушення завдало збитків позивачу і змінило обсяг його прав. Оскільки питання про зменшення штрафу є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини, та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто аналізуючи фактичні обставини справи, слід встановити: по-перше, чи призводить застосування штрафу до порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності; по-друге, чи призводить застосування штрафу до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін; по-третє, чи завдано позивачеві шкоди (збитків).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Відтак, суд першої інстанцій повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України, врахував інтереси сторін, які заслуговують на увагу, та прийшов до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій на 50%.

З огляду на викладене та враховуючи перевищення суми штрафу, яка заявлена до стягнення, порівняно з вартістю перевезення; відсутність належних доказів, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших інтересів, що заслуговують на увагу, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій до 70 290 грн.

При цьому, слід зазначити, що хоча штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, передбачених ст.122 Статуту залізниць, однак таке стягнення здійснюється під контролем суду, як зазначалося, з врахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, тобто з врахування балансу інтересів сторін, а також з врахуванням того, що стягнення штрафу не може бути способом безпідставного збагачення залізниці.

Тому, з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" ПАТ "Українська залізниця" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.07.16 р. у справі № 918/433/16 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №918/433/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.