Ухвала

від 02.11.2016 по справі 376/1670/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

02 листопада 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

ФаловськоїІ.М., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шапіївка» до ОСОБА_3, треті особи: Реєстраційна служба Сквирського районного управління юстиції в Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Пай», про визнання договору оренди землі недійсним та застосування наслідків його недійсності, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шапіївка» на рішення апеляційного суду Київської області від 20 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шапіївка» (далі - ТОВ «Агрофірма «Шапіївка») звернулося до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 17 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,7749 га, яка належить останньому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 лютого 2006 року, та розташована на території Шапіївської міської ради Сквирського району Київської області.

Вказаний договір було укладено терміном на 10 років та зареєстровано Сквирським районним відділом Київської обласної філії Центру державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 грудня 2009 року за № 04099540088.

Звертало увагу на те, що свої зобов'язання за вказаним договором оренди товариство виконувало належним чином, однак 20 квітня 2015 року ОСОБА_3 направив на його адресу проект угоди про розірвання вказаного договору, проте, ще до отримання відповіді, 22 квітня 2015 року уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Пай» (далі - ТОВ «Агро-Пай»).

Враховуючи викладене, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Пай» 22 квітня 2015 року, скасувати його державну реєстрацію та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 22 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Пай», зареєстрований 22 травня 2015 року у Реєстраційній службі Сквирського районного управління юстиції Київської області, скасовано його державну реєстрацію.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 17 листопада 2009 року між ТОВ «Агрофірма «Шапіївка» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,7749 га, яка належить останньому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 лютого 2006 року, та розташована на території Шапіївської міської ради Сквирського району Київської області.

Вищезазначений договір було укладено сторонами терміном на 10 років та зареєстровано Сквирським районним відділом Київської обласної філії Центру державного земельного кадастру, про в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 грудня 2009 року за № 04099540088.

Також встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Шапіївка» виконувало взяті на себе зобов'язання та умови вищевказаного договору.

20 квітня 2015 року ОСОБА_3 направив на адресу ТОВ «Агрофірма «Шапіївка» проект угоди про розірвання вказаного договору, і до отримання відповіді, 22 квітня 2015 року уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ «Агро-Пай».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належна ОСОБА_3 земельна ділянка площею 2,7749 га, яка перебувала у строковому платному користуванні ТОВ «Агрофірма «Шапіївка» на підставі договору оренди земельної ділянки, який не був визнаний недійсним, не був розірваний та припинений, не могла бути передана ним у строкове платне користування на підставі договору оренди іншому орендарю ТОВ «Агро-Пай», а отже наявні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним та скасування його державної реєстрації, оскілки такий договір порушує права позивача.

Скасовуючи рішення районного суду про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що визнаючи оспорюваний договір недійсним, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що цей договір укладено 22 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Пай», в той час як останнє до участі у справі залучено в якості третьої особи.

Крім того, ухвалюючи рішення про зобов'язання реєстраційну службу Сквирського районного управління юстиції у Київській області скасувати державну реєстрацію оспорюваного договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції не врахував, що реєстраційна служба приймає учать у справі у якості третьої особи, та не вирішив питання про залучення її у якості співвідповідача.

Таким чином, оскільки на стадії апеляційного розгляду, відповідно до ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо залучення іншої особи співвідповідачем у справі, вказані недоліки не можуть бути усунуті при розгляді справи апеляційним судом, у зв'язку із чим колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування рішення районного суду, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

За вимогами ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України визначено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

З рішення районного суду вбачається, що представники позивача в судове засідання не з'явилися, звернулися до суду із заявою, в якій просили ухвалити рішення за їхньої відсутності, позов підтримують. Відповідач, треті особи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Представник третьої особи - Реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції, звернулася до суду із заявою про розгляд справи у відсутності представника, рішення покладає на розсуд суду.

Суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув, не встановив фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, не визначившись із суб'єктним складом осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що апеляційний суд в силу своїх повноважень, передбачених цивільно-процесуальним законодавством, позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача на стадії апеляційного провадження, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі касаційної скарги і переглянути рішення суду першої інстанції, оскільки недотримання норм ЦПК України допущено саме судом першої інстанції.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, а тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шапіївка» задовольнити частково.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 20 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: М.К. Гримич

О.В. Кафідова

І.М. Фаловська

М.Є. Червинська