Рішення

від 03.11.2016 по справі 910/18047/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016Справа №910/18047/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амбар" простягнення 22116,75 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 - представник від відповідачаОСОБА_2 - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №АП20160420-1 від 20.04.2016 в розмірі 21155,40 грн., 899,98 грн. пені та 3% річних у розмірі 61,37 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/18047/16, розгляд справи призначено на 20.10.2016.

В судовому засіданні 20.10.2016 оголошено перерву до 03.11.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 03.11.2016 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій повідомив суд про повну оплату відповідачем, після порушення провадження у справі, суми основного боргу у розмірі 21155,40 грн., у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 899,98 грн. пені та 3% річних у розмірі 61,37 грн.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву позивача, як заяву про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання з'явився, повідомив суд про повну оплату суми основного боргу та просив, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, відмовити позивачу в частині вимог про стягнення 3% річних та пені.

Крім цього, судом розглянуто подану позивачем 06.10.2016 заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту п.1 постанови №16 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено суду наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, позивачем не представлено належних доказів вчинення відповідачем жодних дій, направлених на відчуження ним свого майна.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбар" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №АП20160420-1 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, асортимент, найменування, кількість та ціна якого погоджуються сторонами у виставлених рахунках-фактурах, які після укладання стають невід'ємною частиною цього договору (п.1.1), покупець зобов'язується прийняти поставку товару та оплатити вартість товару на умовах та у порядку, встановленому цим договором (п.1.2), поставка товарів здійснюється зі складу постачальника за видатково-прибутковими накладними, в яких зазначається найменування, кількість, ціна та загальна вартість партії товарів (п.2.2), датою поставки (купівлі-продажу) товару є дата, вказана у видатковій накладній (п.2.4), договірна вартість за договором складає суму вартості всіх поставлених під час строку дії цього договору партій товару (п.4.1), ціна за одиницю товару та загальна вартість товару кожної партії є договірною і вказується у рахунках - фактурах, виставлених для оплати (п.4.2), платежі здійснюються покупцем у наступному порядку: сплачується покупцем в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника, на протязі 7 календарних днів з моменту поставки товару покупцю (п.4.4), за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання (п.5.4).

На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 67415,48 грн. за видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи за період з 28.04.2016 по 05.09.2016.

Відповідач за отриманий товар розрахувався в повному обсязі 19.10.2016.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 899,98 грн. та 3% річних у розмірі 61,37 грн. за період 30.07.2016 по 26.09.2016.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.4.4 договору сторонами погоджено, що платежі здійснюються покупцем у наступному порядку: сплачується покупцем в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника, на протязі 7 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого позивачем у період з 28.04.2016 по 05.09.2016 товару належним чином не виконав, в повному обсязі оплатив товар із запізненням, після порушення провадження у справі №910/18047/16, а саме: відповідачем було сплачено 05.10.2016 - 2000,00 грн., 17.10.2016 - 2000,00 грн., 06.10.2016 - 1000,00 грн. та 19.10.2016 - 16155,48 грн., а всього на суму 21155,48 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару не спростовано, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних та пені є законними та обґрунтованими.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за поставлений позивачем товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що останній проводить нарахування 3% річних за період з 30.07.2016 по 26.09.2016 із зазначенням періоду початку прострочення відповідача та закінчення такого нарахування з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 61,37 грн. за розрахунком позивача, який перевірений судом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.4 договору сторонами погоджено, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Отже, оскільки судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, вимоги позивача про стягнення пені визнаються обґрунтованими.

За розрахунком суду, за період, який визначено позивачем у розрахунку до позовної заяви та з яким суд погоджується, з урахуванням дати виникнення заборгованості та часткових оплат відповідача належний до сплати відповідачем розмір пені складає 628,34 грн.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар" (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, будинок 38 літера А, ідентифікаційний код 31240382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт" (02094, місто Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, оф. 12, ідентифікаційний код 40295018) 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 34 коп. пені, 3% річних у розмірі 61 (шістдесят одна) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 1361 (одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 08 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2016

Суддя Ю.М.Смирнова