Рішення

від 13.10.2016 по справі 910/11143/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа №910/11143/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА СІТІ П-К-Д"

про стягнення 1 751 590,59 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 09/1328 від 19.07.2016;

Від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА СІТІ П-К-Д" про стягнення коштів у розмірі 1 869 784,22 грн. з яких 1 533 333,74 грн. - основна заборгованість, 204 780,06 грн. - пеня, 14 254,08 грн. - 3 % річних, 117 416,34 грн. - інфляційні втрати, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 28 046,76,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №450448 від 01.10.2015 р. в частині своєчасної оплати за поставлену теплову енергію у гарячій воді, внаслідок чого у останнього утворився борг, за наявності якого позивачем нараховані відповідачу пеня, відсотки річних та інфляційні втрати у зазначених вище розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11143/16 та призначено до розгляду на 20.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 розгляд справи відкладено на 17.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 за спільним клопотанням сторін продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 31.08.2016.

31.08.2016 у судовому засідання судом оголошено перерву на 28.09.2016.

28.09.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 розгляд справи призначено на 13.10.2016.

У судові засідання 20.07.2016, 31.08.2016 та 13.10.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Копія ухвали суду від 17.06.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: поштовий індекс 02160, м. Київ, вул. Фанерна, 4, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час проведення судового засідання 20.07.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання» та адресату не вручена.

У судові засідання 17.08.2016 та 31.08.2016 з'явились уповноважені представники сторін.

У судове засідання 13.10.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Копія ухвали суду від 03.10.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02160, м. Київ, вул. Фанерна, 4, на час проведення судового засідання 13.10.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103039603660, в якому зазначено, що станом на 13.10.2016 вказане поштове відправлення повернуто за зворотною адресою «за закінченням встановленого терміну зберігання» 10.10.2016 та адресату не вручено.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 20.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли наступні документи:

- два примірники клопотань про долучення документів до матеріалів справи № 09-юп/700 від 30.06.2016 та № 09/юр/ від 20.07.2016 які судом задоволені, документи долучені судом до матеріалів справи;

- пояснення № 09-ю/703 від 01.07.2016 про відсутність додаткових угод до спірного договору, окрім наявних в матеріалах справи. Пояснення долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.08.2016 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи №09юр/883 від 16.08.2016 та заяву про зменшення розміру позовних вимог № 09юр/884 від 16.08.2016, відповідно до якої у зв'язку з частковим погашенням боргу в сумі 63 000,00 грн. позивач зменшує позовні вимоги в частині основного боргу та просить суд стягнути на свою користь основний борг у розмірі 1 470 333,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 117 416,34 грн., 3 % річних у розмірі 14 254,08 грн., пеню у розмірі 204 780,06 грн. та судовий збір, які судом долучені до матеріалів справи.

За результатами розгляду в судовому засіданні 17.08.2016 заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог №09юр/884 від 16.08.2016 судом ухвалою від 17.08.2016 у справі №910/11143/16 прийнято вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 470 333,74 грн. до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Також у судовому засіданні 17.08.2016 представниками сторін подано спільне клопотання про продовження процесуальних строків розгляду спору на п'ятнадцять днів б/н від 17.08.2016, яке судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 31.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення по справі № 09юр/895 від 29.08.2016, які судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.08.2016 представник відповідача подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з підготовкою документів для укладення сторонами мирової угоди б/н від 31.08.2016, яке судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2016 проти відкладення розгляду справи не заперечував.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 13.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 09юп/1151 від 11.10.2016 та заява про зменшення розміру позовних вимог № 09юп/1153 від 11.10.2016, які судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.10.2016 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог № 09юп/1157 від 12.10.2016, в якій останній просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1 470 333,74 грн., пеню в сумі 201 719,78 грн., інфляційні нарахування в сумі 65 282,99 грн., 3 % річних у розмірі 14 254,08 грн. та повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 1 772, 90 грн., яка судом долучена до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Розглянувши позовні матеріали та подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог №09юп/1157 від 12.10.2016 судом розцінено останню як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині пені та втрат від інфляції.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та втрат від інфляції до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

В зв'язку з прийняттям до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог № 09юп/1157 від 12.10.2016, подана позивачем до початку судового засідання 13.10.2016 заява № 09юп/1153 від 11.10.2016 заява про зменшення розміру позовних вимог судом залишена без розгляду.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 18.05.2016 р. суду не надано.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судове засідання 13.10.2016 суд не повідомлено.

Заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 13.10.2016 від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи 13.10.16 р., а також те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Окрім того суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2016 підтримав позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (енергопостачальна організація за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 П-К-Д» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено Договір № 450448 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір), предметом якого є вироблення, систематичне постачання та передавання у власність покупця теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - товар або теплоносій) у період з 01.10.2015 р. по 15.04.2016 р. у кількості 5531,994 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 2,636 Гкал/год, в т.ч. на потреби: опалення 2,636 Гкал/год (п.1.1 Договору).

Розділами 2 - 9 Договору сторони узгодили умови і порядок поставки, обов'язки та права енергопостачальної організації та покупця, облік теплової енергії, розрахунки за теплову енергію та відповідальність сторін тощо.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей Договір укладений на термін з 01.10.2015 р. по 15.04.2016 р. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

За умовами п.10.4 Договору дія даного договору може бути припинена за спільною письмовою згодою сторін та при умові відсутності заборгованості.

Вказаний Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками покупця та енергопостачальної організації.

Окрім того сторонами узгоджені та підписані додатки №№ 1 - 5 до Договору, які є його невід'ємною частиною, а саме схема абонентської теплотраси, яка знаходиться на балансі покупця, обсяг поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на опалювальний сезон 2015-2016рр., тарифи на теплову енергію, анкетні дані покупця тощо.

Також сторонами була укладена Додаткова угода до Договору № 450448 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.15 р. щодо уточнення статусу платника податку на прибуток на загальних підставах покупця та енергопостачальної організації.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання параграфу § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Окрім того, суд зазначає, що відносини між сторонами регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України В«Про теплопостачанняВ» від 02.06.2005 р., Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р. (далі - Правила).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про теплопостачанняВ» теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За частиною 5 статті 19 наведеного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 4 статті 19 та статтею 24 Закону України В«Про теплопостачанняВ» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами, відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

При цьому пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору поставка товару здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності, визначену у Додатку №1 до Договору. Подача теплової енергії покупцю та заповнення систем теплоспоживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією.

Облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та ПАТ «Київенерго» у відповідності до тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії» (п.5.1 Договору).

Відповідно до Додатку № 3а до Договору (Довідка «Дані по будинках (спорудах) ТОВ «ОСОБА_2 П-К-Д»), копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що опалення і гаряче водопостачання будинку за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, секц. 1, 2, 3, 4 (№№ особового рахунку 450448, 450449, 450450, 450451, 450473) здійснюється від теплових мереж Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція».

За приписами ст. 1 Закону України В«Про теплопостачанняВ» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 20 Закону України В«Про теплопостачанняВ» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської держадміністрації, а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1 Гкал). Тарифи можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціна паливо тощо), також в інших випадках, передбачених діючими законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюю розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного Договору (п. 6.1 Договору).

У відповідності до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.

Пунктом 29 Правил передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

За умовами п. 2.7 Договору подача теплової енергії за договором здійснюється виключно після звернення покупця, на підставі наряду на включення, та за умови здійснення передоплати за теплову енергію на момент її подачі, визначеної енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження за цим Договором по кожному параметру теплоносія за період не менше 30 календарних днів.

Зокрема, в матеріалах справи містяться копії нарядів №43096 від 26.10.15 р., 43095 від 26.10.15 р, № 43097 від 26.10.15 р., № 43094 від 26.10.15 р., № 45460 від 12.02.16 р., на включення об'єктів за адресою: вул. Харківське шосе, 19, в зв'язку з початком опалювального сезону, а також нарядів від 01.04.16 р. № 46143, № 46144, № 46145, № 46146, № 46147 про відключення об'єктів за вказаною адресою в зв'язку із закінченням опалювального сезону.

Відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженням (рішенням) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що підтверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн../1 Гкал.). Тарифи можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціна на паливо, тощо), а також в інших випадках, передбачених діючими законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного Договору (п.6.1 Договору).

Згідно Додатку № 4 до Договору тарифи на теплову енергію у вигляді гарячої води для споживачів теплової енергії станом на 01.10.15 р. за 1 Гігакалорію складають без урахування ПДВ опалення, гаряче водопостачання - 498,33 грн./Гкал

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що покупець сплачує енергопостачальній організації: за кожну прийняту Гкал теплової енергії; за теплові втрати (з витоком, з поверхні трубопроводів), передбачені чинним законодавством, п.5.2 договору, на ділянці і в системі покупця, які розраховуються з урахуванням наявної проектної документації; за заповнення мережною водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання; за забруднення зворотньої мережної води.

Відповідно до п. 6.4 Договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 6.5 Договору покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактури на сплату теплової енергії з урахування недоплати або переплати за попередні періоди. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання-передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

Окрім того, як погоджено сторонами в п. 6.8 Договору в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець зобов'язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за звітним) письмово повідомити про це енергопостачальну організацію та протягом цього ж строку направити свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова покупця сплатити виставлений рахунок енергопостачальної організації вважатиметься безпідставною.

Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця (п. 6.6 Договору).

Загальна сума договору складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 строку дії Договору та складає 3 308 132,41 грн. (п. 6.9 Договору).

Згідно п. 5.9 Договору облік поставленої теплової енергії виконується покупцем за розрахунковий період. Звіт пр. прийнято теплову енергію подається в енергопостачальну організацію згідно з графіком здачі звітних відомостей.

При цьому за умовами п. 5.10 розрахунок поставленої теплової енергії виконується як при відсутності приладів обліку згідно п.5.3 Договору: у випадку ненадання (або несвоєчасного надання) звіту у відділ обліку та збуту теплової енергії енергопостачальної організації; ненадання (або несвоєчасного надання) звіту у відділ обліку та збуту теплової енергії енергопостачальної організації при первинному включенні з дати, зафіксованої в наряді про включення; за період ремонту; за період останньої перевірки.

Як зазначено позивачем в письмових поясненнях, відповідачем надавались відомості обліку спожитої теплової енергії за грудень 2015 - березень 2016 р. (24.11.15 р. - 22.03.16р.), відповідно до яких здійснювались нарахування позивачем за п.5.9 Договору, за період з 22.03.16 по 01.04.16 р. розрахунок здійснювався позивачем згідно п.5.10 Договору.

Судом встановлено за матеріалам справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що на виконання умов вищезазначеного Договору та додатків до нього за період з 01.12.2015 р. по 01.05.2016 р. позивачем здійснено постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 2 868 698,14 грн., обсяг якої підтверджується наданими позивачем копіями особистих карток (табуляграм) та відомостями обліку за Договором, актів приймання - передавання товарної продукції та актів звіряння спожитої теплової енергії за спірний період.

Як вбачається із матеріалів справи, заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем теплової енергії за спірний період з боку відповідача до суду не надходило, докази пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, докази опротестування даних, зазначених в облікових картках (табуляграмах) та розрахункових документах за період з 01.12.15 р. по 01.05.16 р., а також будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ «Євро-Реконструкція» умов Договору з боку відповідача відсутні.

При цьому, враховуючи положення п. 6.5 Договору щодо визначеного сторонами порядку отримання табуляграм фактичного споживання теплової енергії за попередній період рахунків - фактур та актів приймання продукції, можливість посилання на відсутність (неодержання) вказаних документів як на підставу невиконання зобов'язань зі своєчасної та повної оплати теплової енергії, в обсязі, який фактично був спожитий у спірний період, у відповідача відсутня.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію без будь - яких зауважень.

Разом з тим, як встановлено судом згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, покупцем поставлену на підставі спірного Договору в спірний період теплову енергію в повному обсязі оплачено не було.

Згідно п. 6.7 Договору при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію покупець обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується покупцем.

При цьому як визначено умовами п. 6.7.1 Договору у разі невиконання покупцем умови, визначених в п. 6.7 Договору, грошові кошти, що отримані згідно платіжного доручення, де не вказані рік та місяць, за який здійснюється платіж, зараховуються енергопостачальною організацією як сплата за теплову енергію, оплата вартості якої прострочена споживачем найдовше (оплата за минулі періоди).

Так, як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідачем за спірний період було перераховано в оплату спожитої за Договором теплової енергії у гарячій воді 1 398 364,40 грн., з яких 159 579,16 грн. переплати станом на 01.12.15 р. та 1 238 785,24 грн. сплати згідно платіжних доручень із посиланням при значенні платежів на спірний Договір № 450448 від 01.10.15 р., що підтверджується наданими позивачем виписками банку по рахунку ТОВ «Євро-Реконструкція» за відповідний період. Отже залишок неоплаченої теплової енергії, спожитої відповідачем за період з 01.12.15 р. по 01.05.16 р., становить 1 470 333,74 грн.

Заперечень щодо порядку та розміру здійснених позивачем згідно п. 6.7.1 Договору зарахувань в рахунок оплати спожитої за Договором теплової енергії у вигляді гарячої води від відповідача до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо оплати у встановлений термін спожитого обсягу теплової енергії в сумі 25 560,86 грн., всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним Договору № 450448 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.10.2015 р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах спірного Договору на час його підписання та під час виконання з боку відповідача відсутні.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА СІТІ П-К-Д» заборгованості за поставлену теплову енергію підлягає задоволенню у заявленому розмірі 1 470 333,74 грн.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 611 та 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» .

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у разі не сплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна компанія нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми богу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожен день до моменту його погашення.

При цьому суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в пункті 2.5 Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» (далі - Постанова № 14) щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положеннями п. 9.2 Договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення платежу до моменту погашення визначено інша (більша) тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями ст. 232 Господарського кодексу України та Постановою №14, а тому нарахування пені за Договором повинно здійснюватись у визначеному Договором порядку за весь період здійсненого позивачем нарахування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.15 р. у справі № 3-53гс15.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води, визначеного умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 201 719,78 грн. за період з 01.01.16 р. по 31.05.16 р., проценти річних в сумі 14 254,08 грн. за період з 26.12.15 р. по 31.05.16 р. та 65 282,99 грн. інфляційних нарахувань за період 26.12.15 р. по 31.05.16 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою системи В«ЛІГАВ» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір пені та процентів річних, перерахований судом в межах визначеного позивачем періоду з урахуванням здійснених відповідачем оплат, становить 194 714,24 грн. пені та 13 643,81 грн. річних, а отже є меншим, ніж заявлено у позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та процентів річних за несвоєчасну оплату спожитої за Договором теплової енергії за Договором підлягають частковому задоволенню в сумі 194 714,24 грн. пені та 13 643,81 грн. процентів річних.

Розмір втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до умов Договору та положень законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 65 590,33 грн. втрат від інфляції, що є більшим, ніж нараховано та заявлено позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині втрат від інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції за несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії у вигляді гарячої води підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 65 282,99 грн. втрат від інфляції.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. №6 В«Про судове рішенняВ» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА СІТІ П-К-Д» (вул. Фанерна, 4, м. Київ, 02160, код 38576798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» (вул. П. Мирного, 28, оф. 20, м. Київ, 04050, код 37739041) 1 470 333,74 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 194 714,24 грн. пені, 13643,81 грн. процентів річних, 65 282,99 грн. інфляційних нарахувань та 26 159,62 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 10 листопада 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення.

Суддя А.М.Селівон