Рішення

від 09.11.2016 по справі 910/17045/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016Справа №910/17045/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лохвицький комбікормовий завод»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Армко»

Про стягнення 29 030,35 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 1509 від 15.09.16.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лохвицький комбікормовий завод» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Армко» (далі - відповідач) про стягнення 29 030,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання, щодо поставки товару та не повернув перераховану позивачем передоплату за товар в розмірі 29 030,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.16. порушено провадження у справі № 910/17045/16 та призначено її до розгляду на 13.10.16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено 09.11.16.

25.10.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач визначив правову природу пред'явленої до стягнення суми грошових коштів в розмірі 29 030,35 грн., не як збитки, а як стягнення попередньої оплати за товар в порядку ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Отже суд приймає заяву позивача про зміну предмету позову.

В судовому засіданні 09.11.16. позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 09.11.16. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Зважаючи на викладене вище та на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/17045/16.

В судовому засіданні 09.11.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.16. між позивачем (далі - Покупець) та відповідачем (далі - Постачальник) був укладений Договір поставки № АК0314 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах Договору металопрокат (далі - Товар), сортамент, кількість та ціна якого вказані в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, оформлених як додатки до Договору, які є його невід'ємними частинами.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.16., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Кількість кожної партії Товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях до Договору. З моменту прийняття та оплати Покупцем рахунку-фактури партія Товару вважається узгодженою між сторонами (п. 2.2 Договору).

Відповідач виставив позивачу: рахунок-фактуру № СФ-0000682 від 12.03.16. на суму 22 280,35 грн. та рахунок-фактуру № СФ-0000673 від 10.03.16. на суму 6 750,00 грн., в яких визначено кількість та ціну партії Товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна на Товар встановлюється за домовленістю між Постачальником та Покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на Товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат.

Згідно з п. 3.2 Договору загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що розрахунок по даному Договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.

Оплата всієї вартості Товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у Специфікаціях до даного Договору поставки. У разі одержання від Покупця передплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), Постачальник має обов'язки з поставки Товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду Покупця із характеристиками Товару, вказаними Постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком (п. 3.4 Договору).

Платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 14.03.16. позивачем було здійснено 100% передоплату Товару за Договором на підставі рахунку-фактури № СФ-0000682 від 12.03.16. на суму 22 280,35 грн. з відповідним призначенням платежу.

Платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 05.04.16. позивачем було здійснено 100% передоплату Товару за Договором на підставі рахунку-фактури № СФ-0000673 від 10.03.16. на суму 6 750,00 грн. з відповідним призначенням платежу.

За приписами п. 4.1 Договору поставка Товару здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 р., з урахуванням особливостей, встановлених Договором.

Строк поставки Товару - протягом 10 робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій Товару узгоджуються Сторонами у Специфікаціях до Договору (п. 4.2 Договору).

Отже, відповідач повинен був поставити Товар на суму 22 280,35 грн. до 26.03.16. включно та на суму 6 750,00 грн. до 19.04.16. включно.

Проте, відповідач, не здійснив поставку Товару на суму 29 030,35 грн.

За твердженням позивача, відповідач поставки оплаченого товару в повному обсязі на суму 29 030,35 грн. не здійснив, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду з вимогами повернути передплату за непоставлений товар.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції в даній справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором товару у визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 232 від 08.04.16., якою останній звернувся до відповідача повернути сплачені грошові кошти в розмірі 29 030,35 грн. за непоставлений за Договором Товар.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним продукції на загальну суму 29 030,35 грн. згідно з умовами укладеного між ними Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки Товару, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 29 030,35 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Армко» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12-Ж; ідентифікаційний код 39463044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лохвицький комбікормовий завод» (37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Заводське, вул. П.Мирного, 6; ідентифікаційний код 05385306) 29 030 (двадцять дев'ять тисяч тридцять) грн. 35 коп. - основного боргу, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.16.

Суддя Т.М. Ващенко