Рішення

від 08.11.2016 по справі 924/998/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2016 р.Справа № 924/998/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Д - МІКС Україна", с. Хильчиці, Золочівський р-н., Львівська обл.

до приватного підприємства "Велес - Агро плюс", м. Кам'янець - Подільський, Хмельницька обл.

про стягнення 58 448, 84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача - не з'явився

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла через неналежне виконання договору № 08/05/16 в розмірі 58 448, 84 грн., з яких: 44 554, 15 грн. основний борг, 6 783, 59 грн. пеня, 629, 47 грн. 3% річних, 6 481, 63 грн. штраф.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору щодо строків здійснення розрахунків. Стягнення 3% річних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК. Нарахування штрафу і пені обумовлене наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи судом, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, вказаною у позові, яка за витягом з ЄДРЮОФОПГФ є юридичною адресою відповідача. Вказана кореспонденція повернута поштою, з відміткою - „За закінченням терміну зберіганняВ» .

Суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, оскільки повідомлення проведено за реєстраційною адресою. Належність повідомлення в такий спосіб підтверджується роз'ясненнями, наданими у п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, де вказано, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд, в силу ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Матеріалами справи встановлено.

4 травня 2016 року між сторонами укладено договір № 08/05/16, відповідно якого дилер (відповідач) зобов'язується приймати участь у мережі збуту продукції для годівлі сільськогосподарських тварин, надалі товар, в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень дилера.

Відпуск товару дилеру здійснюється компанією (позивачем) транспортом, наданим дилером, в асортименті, комплектності та кількості згідно попереднього замовлення. Асортимент, комплектність, найменування та кількість товару вказуються у видаткових накладних (п. 1.2.).

Відпуск компанією товару дилеру здійснюється на підставі видаткових накладних (п. 1.4.).

Датою отримання дилером товару вважається дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних (п. 1.5.).

Дилер зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі у відповідності до п. 1.6. договору здійснювати оплату затовар, наданий дилеру компанією для реалізації на договірній території (п. 3.2.13).

Оплата за товар здійснюється дилером за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок компанії не пізніше як за один день до отримання товару, замовленого згідно п. 1.3. договору (п. 6.1.).

У разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань дилером він сплачує штраф у розмірі 3 відсотків від суми простроченого платежу. Та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 9.2.).

Договір вступає в законну силу з дня його підписання сторонами і діє до 4 травня 2017 року (п. 13.1).

Додатковим договором сторони внесли зміни у п. 6.1. основного договору, та виклали його у такій редакції: Оплата за товар здійснюється дилером на умовах відтер мінування платежів за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок компанії протягом 14 календарних днів з дати переходу права власності на товар від компанії до дилера. При цьому, загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 80 000 грн.

Основний договір та додатковий підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Надання товару позивачем та прийняття його відповідачем на суму 233 553, 48 грн. підтверджується видатковими накладними: від 31 травня 2016 року № ДУ - 6001078 на суму 57 499, 33 грн., від 8 червня 2016 року № ДУ-6001175 на суму 74 268, 80 грн., від 24 червня 2016 року № 64 на суму 15 617, 53 грн., від 30 червня 2016 року № ДУ 6013005 на суму 45 922, 27 грн., від 15 липня 2016 року № ДУ 6001407 на суму 40 245, 55 грн.

Накладні засвідчені сторонами, у графі „Від постачальника міститься підпис представника позивача та його печатка. У графі „ОтримавВ» - підпис представника відповідача та його печатка.

Часткова оплата поставленого товару відповідачем підтверджується виписками банку: від 31.05.16 на суму 17 499, 33 грн., від 02.06.16 на суму 6 500 грн., від 03.06.16 на суму 10 000 грн., від 07.06.16 на суму 11 200 грн., від 17.06.16 на суму 5 000 грн., від 21.06.16 на суму 22 000 грн., від 24.06.16 на суму 10 000 грн., від 29.06.16 на суму 9 800 грн., від 04.07.16 на суму 15 000 грн., від 08.07.16 на суму 10 000 грн., , від 22.07.16 на суму 10 000 грн., від 28.07.16 на суму 20 000 грн., від 12.08.16 на суму 4 000 грн., від 16.08.16 на суму 18 000 грн., від 14.09.16 на суму 15 000 грн., від 21.09.16 на суму 5 000 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали дилерський договір, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

В силу договору позивач зобов'язується відпускати відповідачу товар, а відповідач зобов'язаний оплатити його (п. 3.2.13).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 233 553, 48 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 31 травня 2016 року № ДУ - 6001078 на суму 57 499, 33 грн., від 8 червня 2016 року № ДУ-6001175 на суму 74 268, 80 грн., від 24 червня 2016 року № 64 на суму 15 617, 53 грн., від 30 червня 2016 року № ДУ 6013005 на суму 45 922, 27 грн., від 15 липня 2016 року № ДУ 6001407 на суму 40 245, 55 грн.

Прийняття товару відповідачем підтверджується підписом (скріпленим печаткою) останнього в накладних.

Обов'язок оплати товарів, відповідно до договору, виникає у відповідача: за поставкою, здійсненою до 24 червня 2016 року не пізніше, як за один день до отримання товару; за поставкою, здійсненою після 24 червня 2016 року - протягом 14 днів, з дати переходу права власності на товар до відповідача (за додатковим договором від 24 червня 2016 року сторони змінили порядок розрахунків).

Таким чином, станом на 30 липня 2016 року, враховуючи дати поставок, товар мав бути оплачений у повному обсязі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи оплата проведена частково на суму 188 999, 33 грн., що підтверджується виписками банку: від 31.05.16 на суму 17 499, 33 грн., від 02.06.16 на суму 6 500 грн., від 03.06.16 на суму 10 000 грн., від 07.06.16 на суму 11 200 грн., від 17.06.16 на суму 5 000 грн., від 21.06.16 на суму 22 000 грн., від 24.06.16 на суму 10 000 грн., від 29.06.16 на суму 9 800 грн., від 04.07.16 на суму 15 000 грн., від 08.07.16 на суму 10 000 грн., , від 22.07.16 на суму 10 000 грн., від 28.07.16 на суму 20 000 грн., від 12.08.16 на суму 4 000 грн., від 16.08.16 на суму 18 000 грн., від 14.09.16 на суму 15 000 грн., від 21.09.16 на суму 5 000 грн.

Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати пропущено (докази оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить (233 553, 48 грн. - загальна вартість товарів мінус 188 999, 33 грн. часткової оплати) 44 554, 15 грн.

За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується розрахунком, здійснено за періоди, що включають змінений порядок розрахунків.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірними способами забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п. 9.2., що передбачає застосування пені та штрафу є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останніх. Розмір цих нарахувань підтверджується поданим розрахунком, здійсненим за періоди, що враховують зміну сторонами порядку розрахунків.

При цьому, судом враховується правова позиція Вищого господарського суду України, викладена в п. 4 оглядового листа ВГС України від 29 квітня 2013 року № 01 - 06/767/2013, де вказано, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Отже, позов підтверджений документально, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Велес - Агро плюсВ» (Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільський, п - т Грушевського, 46, оф. 503) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Д - Мікс УкраїнаВ» (Львівська область, Золочівський район, с. Хильчиці, вул. Заводська, 14, код 33708884) 44 554, 15 (сорок чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 15 коп.) грн. основного боргу, 6 783, 59 (шість тисяч сімсот вісімдесят три грн. 59 коп.) грн. пені, 629, 47 (шістсот двадцять дев'ять грн. 47 коп.) грн. 3% річних, 6 481, 63 (шість тисяч чотириста вісімдесят одна грн. 63 коп.) грн. штрафу, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн. судового збору.

Повний текст складено 10 листопада 2016 року.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу (32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець - Подільський, пр-т Грушевського, 46 оф 503)