Ухвала

від 07.11.2016 по справі 637/903/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/ 6963 /16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 637/903/16-ц Тордія Е.Н.

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді : Швецової Л.А.,

Суддів: Карімової Л.В., Бровченка І.О.,

За участі секретаря: Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грозянське» про визнання договору оренди припиненим та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до СТОВ «Грозянське» про визнання договору оренди припиненим та повернення земельної ділянки.

В обгрунтування позову посилалась на те, що їй належить земельна ділянка згідно Державного акту на право приватної власності на землю , площею 5.8614 га, призначена для ведення товарного сільського господарського виробництва, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка розташована на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області. 02 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та СТОВ «Грозянське» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років. Після спливу терміну дії вказаного договору ОСОБА_3 звернулася до СТОВ «Грозянське» з вимогою про повернення належної їй земельної ділянки та отримала відповідь, в якій відповідач вказав, що строк договору спливає в 2017 році,враховуючи , що він був зареєстрований в 2012 році.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року в задоволені позову ОСОБА_2 до СТОВ «Грозянське» відмовлено.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулась на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначила, що суд першої інстанції не розмежував поняття момент укладання договору та момент набуття ним чинності, а від так і прийшов до неправильного та необґрунтованого висновку, що моментом укладання договору є дата його державної реєстрації.

Крім того, апелянт вказує, що факт укладання договору у 2009 році підтверджується відомостями із інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб від 14.07.2016 року № 8631.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1). чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю (серії Р2 № 748682,) виданого 12 березня 2003 року на підставі розпорядження голови Шевченківської райдержадміністрації Харківської області від 10 грудня 2002 року №254 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № 36, площею 5.8614 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Сторонами не заперечується той факт, що між ними існують договірні правовідносини, щодо вищевказаної земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надано до суду будь яких доказів того, що спірний договір укладений саме 02 квітня 2009 року.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ст.ст. 93,124 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди земельної ділянки, укладеним між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно до ст. 1,6, 13,14,16,17 Закону України « Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

В матеріалах справи міститься договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ «Грозянське». Дати укладання вказаний договір не містить, але в ньому є відмітка про дату його реєстрації.

Відповідно до п. 7 цього Договору, він укладався на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 41 Договору зазначено, що він набирає чинності після його підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі», яка діяла на момент підписання договору, встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. Вказана умова визначена сторонами в п.41 Договору оренди землі. Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Крім того, відповідно до п. 8, Постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, сторони договору дійшовши згоди, щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладання договору. Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на дослідження яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладанні спірного договору, набувається після відповідної державної реєстрації.

Посилання ОСОБА_2 на відомості із інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб від 14.07.2016 року № 8631 судова колегія до уваги не приймає, виходячи з того, що договори оренди між ОСОБА_2 та СТОВ «Грозянське» укладались і раніше, починаючи з 2007 року.

Аналізуючи умови договору оренди землі та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладання якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Однак, оскільки, спірний договір оренди землі не містить дати укладання договору, відсутня дата і на акті прийому-передачі землі, які були предметом дослідження, як судом першої так і апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає, що підстав вважати, що договір укладений саме 02 квітня 2009 року не можна, будь-яких доказів вважати, що спірний договір укладений саме 02 квітня 2009 року позивачем не надано.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: