Рішення

від 10.11.2016 по справі 150/566/16-ц

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"10" листопада 2016 р.

Справа №150/566/16-ц

Провадження №2/150/240/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Кушнір Б.Б.,

при секретарі Гендзьорі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання права власності на самовільну забудову, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання права власності на самовільну забудову, посилаючись на те, що 27 березня 2007 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір дарування жилого будинку з надвірними будівлями по вул.Маяковського, 5 в с.Мазурівка Чернівецького району Вінницької області. Даний житловий будинок зареєстрований в комунальному підприємстві «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 31.03.2009 року за №26822013. Оскільки житлова площа будинку становила лише 17,2кв.м, позивач самочинно, без проектно-дозвільної документації побудував біля житлового будинку літню кухню, площею 32,7кв.м вартістю 123430грн., за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено штраф. В подальшому, рішенням 23 сесії 6 скликання Мазурівської сільської ради від 14.03.2012року ОСОБА_1 надано земельну ділянку по вул.Маяковського, 5 в с.Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а 23.11.2012року позивач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0524984500:01:001:0265.

В грудні 2011 року позивачем замовлено обстеження технічного стану будівельних конструкцій літньої кухні та господарської будівлі по вул.Маяковського, 5 в с. Мазурівка, після виконання якого позивач отримав технічний звіт, проведений ПП «Поділлясервісбуд», яким встановлено, що у побудованій без дозволу на виконання будівельних робіт літній кухні та господарській будівлі дефектів не виявлено, технічний стан задовільний, планування приміщень відповідає державним будівельним нормам.

Крім того позивач зазначає, що прав та інтересів інших осіб не порушив, звернень від власників сусідніх об'єктів нерухомого майна щодо порушення їхніх прав цими роботами не поступало, що свідчить про відсутність таких порушень, так само, як і відсутні порушення правил експлуатації цього об'єкту.

Представник позивача - ОСОБА_3, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Мазурівська сільська рада подала через канцелярію суду заяву, якою позовні вимоги ОСОБА_1 визнала, не заперечує проти їх задольнення та просить розглянути справу без участі її повноважного представника.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є власником жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по вул.Маяковського,5 в с.Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, що підтверджується договором дарування від 27.03.2009 року, посвідчений державним нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області реєстровий № 951. Даний житловий будинок зареєстрований в комунальному підприємстві «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 31.03.2009 року за №26822013.

Протягом 2009-2011 років ОСОБА_1 на даній земельній ділянці самовільно здійснив будівництво літньої кухні, без проектної та дозвільної документації, що відображено у постанові №1644 від 28.12.2011року інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 170грн.

Відповідно до рішення 23 сесії 6 скликання Мазурівської сільської ради від 14.03.2012 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку по вул.Маяковського, 5 в с.Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, площею 0,2500га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а 23.11.2012 року позивач отримав Державний акт серії ЯО№551582 на право власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 0524984500:01:001:0265.

Позивач отримав технічний паспорт на зазначену будівлю, згідно з яким самочинно побудованою є літня кухні літера «Д», що знаходяться за адресою: с.Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, по вулиці Маяковського,5.

Відповідно до технічного звіту ПП «Поділлясервісбуд», яке має право проводити таку діяльність відповідно до ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на господарську діяльність, пов*язану із створенням об'єктів архітектури серії АГ№576258, у побудованій без дозволу на виконання будівельних робіт літній кухні (літера «Д») та господарській будівлі (літера «Б»), розташованих за адресою вул.Маяковського 5, с.Мазурівка, Чернівецького району Вінницької області, дефектів не виявлено, технічний стан задовільний, планування приміщень відповідає державним будівельним нормам.

Доказів порушення вказаним самовільним будівництвом прав та інтересів інших осіб, зокрема, власників сусідніх об'єктів нерухомого майна, матеріали справи не містять і судом не здобуто.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950року), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст.1 Протоколу № 1 (1952року) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст.90 ЗК України), землекористувачі (ст. 95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (ст. 1021 ЗК України) або з інших передбачених підстав.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктами 4 і 9 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку. Під наданням земельної ділянки слід розуміти передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 ЦПК України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

У правовій позиції, виловленій Верховним Судом України у справі №6-1328цс15 від 02.12.2015року, зазначається, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Нормою ч.2 ст.376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).

Таким чином, судом установлено сукупність необхідних умов для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на самочинне будівництво, а саме те, що позивач отримав право власності на земельну ділянку на якій здійснив будівництво літньої кухні, а саме будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Згідно викладеного, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 376 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 30, 58-64, 64, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання права власності на самовільну забудову, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на самовільну збудовану кухню, літера «Д», розташовану за адресою: вул.Маяковського, 5, с.Мазурівка, Чернівецького району Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Чернівецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кушнір Б.Б.