Ухвала

від 03.11.2016 по справі 804/14349/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року м. Київ К/800/12394/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Жаклін» про накладання арешту на кошти, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Західно-Донбаська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - позивач, ДПІ) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила накласти арешт на кошти Приватного підприємства «Жаклін» (далі - відповідач, ПП «Жаклін»), що знаходяться на рахунках у банківських установах.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що накладення арешту на кошти можливе лише у разі наявності у відповідача податкового боргу та відсутності у боржника майна або коли вартість такого майна недостатня для погашення податкового боргу. В той же час, позивачем не доведено наявність у відповідача податкового боргу, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що для накладення арешту на кошти платника податків необхідною умовою є прийняття рішення про застосування арешту майна. В той же час, ДПІ не були надані докази про прийняття рішення про арешт майна відповідача, в зв'язку з чим звернення до суду з вимогою про арешт коштів є порушенням процедури застосування такого арешту, що є підставою для відмови у застосуванні останнього.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що відповідач безпідставно не допустив до перевірки податковий орган за наявності законних підстав для її проведення, що є підставою для накладення арешту на кошти відповідача.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Податковим органом, на підставі отриманого акту від Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 1731/22-517/37212057 від 26.10.2012 року щодо надання матеріалу перевірки по підприємству ТОВ «Дейверс Інвест» (ЄДРПОУ 37212057), за результатами якого не підтверджено суму податкового зобов'язання по взаємовідносинах з ПП «Жаклін» (ЄДРПОУ 32286449) за липень 2011 року у розмірі 277,1 тис. грн., вручено Приватному підприємству «Жаклін» лист №3776/10/22/5/-299 від 31.01.2013 року «Про надання документів та письмових пояснень».

На зазначений лист позивача Приватним підприємством «Жаклін» надана відповідь за вих. № 080213 від 08.02.2013 року в якій зазначено про відмову в наданні документів.

Відповідно до наказу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.03.2013 року № 244 «Про документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Жаклін» та направлення на перевірку № 196 від 29.03.2013 року державним податковим інспектором 29.03.2013 року здійснено вихід на податкову адресу ПП «Жаклін» м. Павлоград, вул. Балашовська, 10, оф. 147.

Листом директора Приватного підприємства «Жаклін» № 290313 від 29.03.2013 року позивачу відмовлено в допущенні до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наказом № 244 та направленням № 196 від 29.03.2013 року, посилаючись на п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 8.1 ст. 81 Податкового кодексу України, про що позивачем складено акт від 29.03.2013 року про недопущення до перевірки

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу вимог пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Питання адміністративного арешту майна платника податків врегульовані ст. 94 ПК України.

Положення пп. 94.2.3. п. 94.2 ст. 94 ПК України визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Відповідно до ч. 2 п. 94.6 ст. 94 ПК України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на обов'язковий письмовий запит податкового органу № 3776/10/22/5/-299 від 31.01.2013 року «Про надання документів та письмових пояснень» ПП «Жаклін» відмовилося від надання будь яких документів в зв'язку із його невідповідністю вимогам законодавства, в зв'язку із чим і була призначена документальна позапланова виїзна перевірка; запит податкового органу відповідав вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України, в зв'язку з чим підприємство протиправно відмовилося від надання документів, а тому позивачем правомірно розпочато процедуру проведення перевірки відповідача.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, суд касаційної інстанції погоджується з їх висновком про те, що податковим органом було реалізоване своє законне право на проведення позапланової виїзної перевірки шляхом прийняття відповідного наказу, в зв'язку із чим підприємство протиправно відмовило у допуску посадових осіб до проведення перевірки, що є підставою для накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

В той же час, суд касаційної інстанції вважає привальним висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Арешт коштів передбачений у пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України і адміністративний арешт майна платника податків, передбачений ст. 94 ПК України, є різними видами арешту, які відрізняються за метою, підставами, об'єктом арешту та процедурою застосування.

За змістом ст. 94 ПК України, метою адміністративного арешту майна платника податків є забезпечення виконання платником податків його обов'язків визначених законом. Як зазначалось вище, підставами для застосування такого арешту майна є обставини які безпосередньо не пов'язані з погашенням податкового боргу, зокрема передбачені в пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України - у разі коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби. Адміністративний арешт майна (повний або умовний) відбувається за рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника) за наявності обставин визначених у п. 94.2 ст. 94. ПК України. Водночас, якщо під час реалізації адміністративного арешту майна виникає потреба в арешті коштів, такий арешт застосовується виключно судом.

На виконання положень ст. 94 ПК України наказом Державної податкової адміністрації України № 1398 від 07.11.2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 року за № 9/20322, затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (далі - Порядок, в редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 7.1 Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, арешт коштів платника податків які знаходяться на рахунках у банках з метою забезпечення виконання платником податків його обов'язків визначених законом здійснюється після прийняття рішення керівника (його заступника) органу державної податкової служби про накладення адміністративного арешту майна платника податків.

З огляду на зазначені вимоги ПК України та Порядку, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що для звернення податкового органу до суду щодо накладення арешту на кошти платника податків необхідною умовою є прийняття керівником ДПІ рішення про застосування арешту майна.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем, як суб'єктом владних повноважень, не були надані докази про прийняття рішення про арешт майна відповідача чи наявність у такого податкового боргу, в зв'язку з чим звернення до суду з вимогою про арешт коштів на рахунках платника податків є порушенням процедури застосування такого арешту, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі № 804/14349/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко