Рішення

від 01.11.2016 по справі 461/5113/16-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/5113/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Лялюк Є.Д.

при секретарі Станкевич Р.В.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

представник відповідача та третіх осіб ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 «Ай.Пі.Груп», за участю третіх осіб: ОСОБА_7, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Львівського міського управління юстиції, Органу приватизації Львівської міської ради, Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР, Департаменту економічної політики ЛМР, ОСББ «Будинок на ОСОБА_8 73», про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП» про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно із підстав, викладених у фабулі позовної заяви. Просила визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП» на приміщення готелю, серія та номер: Г-04719, видане 23.12.2013 року, видавник: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником квартири №5/б та комори у підвалі площею 6,00 кв.м. на вул. І.Франка, 73, у м. Львові відповідно до свідоцтва про право власності №Г-23929 від 03.01.2001 року, яка отримана нею у власність відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Зазначає, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.11.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.02.2015 року, задоволено частково позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 «Ай. Пі. Груп» про звільнення самовільно захопленого приміщення та усунення перешкод у користуванні приміщенням; зобов'язано ОСОБА_6 «Ай. Пі. Груп» звільнити самочинно захоплене підвальне приміщення площею 6,00 кв.м. у будинку №73 на вул. І. Франка у м. Львові та не чинити перешкод у користуванні коридором загального користування у підвальних приміщеннях будинку №73 на вул. І. Франка у м. Львові. Також покликається на обставини, встановлені в мотивувальній частині рішення Апеляційного суду Львівської області від 30.09.2014 року у справі №1304/5624/12, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про зобов'язання арбітражного керуючого ОСОБА_9, як ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, укласти з нею договір купівлі-продажу майна банкрута, яке вона придбала за результатами аукціону, проведеного товарною біржею «Кардинал» 25.05.2012 року, та про визнання за нею права власності на приміщення готелю, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 73, загальною площею 787,5 кв.м. Враховуючи наведене, позивач вбачає, що приміщення готелю, котре знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 73, загальною площею 787,5 кв.м., яке ОСОБА_7 в подальшому передала (чи продала) «АЙ. ПІ. ГРУП», в котрого виникло право власності на зазначене приміщення готелю, про що видано відповідне свідоцтво на право власності Г-04719, видане 23.12.2013 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради - що є недійсним та підлягає скасуванню, оскільки на момент видання свідоцтва на право власності Г-04719 «АЙ. ПІ. ГРУП» не могло мати жодних прав на дане нежитлове приміщення у зв'язку із розглядом у судах спору щодо вказаного нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 73, загальною площею 787,5 кв.м. Таким чином, покликаючись на норми ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215, ст.ст. 203, 215, 328, 386, 392 ЦК України, просить задоволити позов.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі із підстав, викладених у фабулі позовної заяви. Просили позов задоволити.

Представники відповідача проти позову заперечили із підстав, викладених у письмових запереченнях. Просили у задоволенні позову відмовити з огляду на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися без поважних причин, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, тому, згідно ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що даний позов задоволенню не підлягає, виходячи із наступних підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_5 є власницею квартири №5/б у будинку №73 по вулиці Івана Франка у м. Львові на підставі свідоцтва №Г-23929 про право власності на квартиру від 03.01.2001 р., виданого Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням від 03.01.2001 р. №11. Загальна площа квартири становить 24,40 кв.м., комора в підвалі - 6,0 кв.м. Квартира зареєстрована ЛМБТІ на праві приватної власності на підставі зазначеного свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу 49 за №48934.

Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП» (Код ЄДРПОУ: 38411744) належить на праві приватної власності приміщення готелю, загальною площею 787,5 кв.м., в будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 73, на підставі Свідоцтва про право власності на приміщення готелю за №Г-04719 від 05.12.2012 р., виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради згідно з наказом зазначеного управління від 05.12.2012 за №2748-НЖ-Г, Дублікат Свідоцтва про право власності на приміщення готелю за №Г-04719 видано Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 23.12.2013 р. Зазначене речове право власності належним чином зареєстроване, що вбачається із Витягу про державну реєстрацію прав від 13.12.2012, наданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»: номер витягу: 36718672; реєстраційний номер: 37345036; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 13.12.2012; та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого та наданого державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції 18.04.2014: індексний номер витягу: 20711478; номер запису про право власності: 5408296; дата державної реєстрації: 16.04.2014; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 343305646101. ОСОБА_11 з даними технічного паспорта на нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, № 73, складеного Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (надалі - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») 19.06.2012 р. (Інвентарний номер 946), приміщення готелю розташовані у ярусі підвалу, на 1-му, 2-му, 3-му поверхах та у ярусі мансарди будинку №73 по вулиці Івана Франка в м. Львові.

Як про те роз'яснено у п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом частини третьої статті 61 ЦПК обставини, встановлені під час розгляду справи за позовом про право на майно, не мають обов'язкової сили для осіб, які не брали участі у справі. Такі особи мають право на звернення до суду із самостійним позовом про право на це майно. Разом із тим під час розгляду справи за таким позовом суд враховує обставини раніше вирішеної справи про право на спірне майно незалежно від того, встановлені вони судовим рішенням, що набрало законної сили, у цивільній, господарській або адміністративній справі. Якщо суд дійде інших висновків, ніж ті, що містяться в судовому рішенні щодо раніше вирішеної справи, він має навести відповідні мотиви. При цьому суд має виходити з того, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) суду щодо прав і обов'язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин, не є преюдиційними. Таким чином, при розгляді Галицьким районним судом м. Львова цивільної справи №1304/5624/2012 за позовом ОСОБА_7 до арбітражного керуючого ОСОБА_9, ОСОБА_12, третя особа: Товарна біржа «Кардинал», про спонукання до укладення договору, та перегляді рішення суду першої інстанції від 24 липня 2012 року в апеляційному порядку апеляційним судом Львівської області, котрим прийнято рішення від 30 вересня 2014 року про скасування рішення суду попередньої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог, права та обов'язки ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП» не вирішувалися, зазначене господарське товариство не було стороною у вказаній цивільній справі.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Відносини стосовно майна фізичної особи-підприємця регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про підприємництво». У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво» розкривається поняття «підприємництва» як безпосередньої, самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Проголошена в ч. 1 ст. 3 цього Закону свобода підприємницької діяльності, згідно з якою підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству, розкривається через принципи підприємницької діяльності, зазначені у ст. 5 Закону. Зокрема, принципами підприємництва є вільний вибір діяльності, залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян, вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством, тощо. Ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголошує свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Свобода договору полягає, зокрема, у вільному вияві волі сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо. Результатом наділення юридичних осіб - приватних підприємств і фізичних осіб-підприємців свободою господарської діяльності та підприємництва є застосування ними цивільно-правових договорів як правової форми їх діяльності. Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, та фізичні особи - громадяни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці. Однією з організаційних форм господарювання є підприємство (ст. 62 ГК України).

Відносини стосовно майна господарського товариства регулюються нормами ЦК України, Господарським кодексом України та Законом України «Про господарські товариства». За змістом ст. 113 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

ОСОБА_11 зі ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

За положеннями ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують його участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до норм ст. 144 ЦК України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

ОСОБА_11 ст. 86 ГК України, вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 87 ГК України, сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього. Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Ч. 1 ст. 147 ЦК України та ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Отже, об'єктом відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) у статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення). При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки. Зокрема, кількість голосів, яку має новий власник частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частина прибутку товариства, яку він має право отримати у разі виплати дивідендів, частина майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, що пропорційні до розміру придбаної ним частки.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Разом із тим з урахуванням положень ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Відступлення частки у статутному капіталі тягне за собою внесення змін до статуту товариства, що згідно ч. 4 ст. 145 ЦК України належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, так як загальні збори учасників є вищим органом ОСОБА_6, що випливає із ст. 58 Закону України «Про господарські товариства». Також зазначене підтверджується ч. 1 ст. 98 ЦК України, в якій вказується, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства.

Як про те роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Із реєстраційної справи по нежитлових приміщеннях за адресою: місто Львів, вулиця І. Франка, будинок №73, S=787,5м 2 , зокрема, рішення про державну реєстрацію прав від 10.08.2012 р. із присвоєнням реєстраційного номера 37345036, та Витягу про державну реєстрацію прав, сформованого й наданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 10.08.2012, номер витягу: 35125032, вбачається, що 10.08.2012 року, ще до ухвалення апеляційним судом Львівської області рішення від 30.09.2014 року у справі №1304/5624/12, на котре покликається позивач, реєстратором бюро технічної інвентаризації було прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_7 на приміщення готелю, площею 787,5 кв.м. за адресою: м. Львів, вулиця Франка І., будинок 73. Зазначене рішення й відповідний запис у державному реєстрі оскаржені Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради в порядку цивільного судочинства, проте на час розгляду даної справи не скасовані.

Рішенням №2 засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП» ОСОБА_7 від 05.10.2012 року було збільшено розмір статутного фонду товариства шляхом внесення до нього наступного - приміщення готелю, пл. 787,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Ів. Франка, 73, вартістю 2408900,00 грн., встановлено розмір статутного капіталу в сумі 2409000,00 грн., внесено відповідні зміни про збільшення статутного фонду до статуту товариства та було їх затверджено, ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП» було передано ОСОБА_7 зазначене приміщення готелю актом прийому-передачі приміщення готелю (негрошового) внеску в статутний капітал ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП». Було проведено державну реєстрацію вказаних змін до статуту товариства 09.11.2012 року за №14041050001002700. Зазначене рішення засновника товариства про передачу товариству у власність майна як вклад до статутного капіталу не оскаржувалося й не оскаржується в судовому порядку, не визнавалося незаконним/протиправним та не скасовувалося.

05.12.2012 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради було видано наказ за №2748-НЖ-Г «Про оформлення ОСОБА_6 „АЙ.ПІ.ГРУПВ» права власності на приміщення готелю на вул. І.Франка, 73», згідно якого, враховуючи рішення №1 від 17.09.2012р. та №2 від 05.10.2012р. засновника ОСОБА_6 „АЙ.ПІ.ГРУПВ» та акт приймання-передачі приміщення готелю у Статутний капітал ОСОБА_6 „АЙ.ПІ.ГРУПВ» від 05.10.2012, оформлено товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП» право приватної власності на приміщення готелю в будинку №73 на вул. І. Франка загальною площею 787,5 кв.м. Зазначений наказ управління комунальної власності, як ненормативний акт, що визначив конкретні приписи, звернені до окремої юридичної особи, був застосований одноразово і після реалізації вичерпав свою дію фактом виконання, - не був ніким, включаючи позивача, оскарженим, згідно позовних вимог не оскаржувався по даній справі, не визнавався незаконним та не скасовувався.

На підставі вказаного наказу Відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради було видано Свідоцтво про право власності №Г-04719 на приміщення готелю від 05.12.2012 року, яким посвідчено, що ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП» належить на праві приватної власності приміщення готелю в будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 73, загальною площею 787,5 кв.м.

Із реєстраційної справи по нежитлових приміщеннях, зокрема, рішення про державну реєстрацію прав від 13.12.2012 року, та Витягу про державну реєстрацію прав, сформованого й наданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 13.12.2012, номер витягу: 36718672, вбачається, що реєстратором бюро технічної інвентаризації було прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП» на приміщення готелю в будинку, площею 787,5 кв.м. за адресою: м. Львів, вулиця Франка І., будинок 73. Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності, №Г-04719 від 05.12.2012, видане Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради згідно з наказом №2748-НЖ-Г від 05.12.2012 р. Внесення за заявою набувача зазначеного запису до державного реєстру позивачами не оскаржується.

Із пояснень представника відповідача та згідно письмових заперечень на позовну заяву, в подальшому свідоцтво про право власності №Г-04719 від 05.12.2012 року було загублене.

23.12.2013 року Відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради було видано ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП» Дублікат Свідоцтво про право власності №Г-04719 на приміщення готелю.

Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 18.04.2014 р. сформовано й надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 20711478; номер запису про право власності: 5408296; дата державної реєстрації: 16.04.2014 р.; підстава виникнення права власності: дублікат свідоцтва про право власності на приміщення готелю, серія та номер: Г-04719, виданий 23.12.2013 р. Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12542191 від 18.04.2014; власники: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП», код ЄДРПОУ: 38411744; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 р.: назва реєстру: Реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер: 37345036, 13.12.2012 р., реєстратор: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 343305646101; об'єкт нерухомого майна: приміщення готелю за адресою: м. Львів, вулиця Франка І., будинок 73; загальна площа: 787,5 кв.м. Вимог про скасування зазначеного запису в державному реєстрі, внесеного за заявою набувача, позивачем не пред'явлено.

Суд звертає увагу, що згідно із Протоколом №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП», ідентифікаційний код 38411744, від 13.03.2013 року, на загальних зборах учасників товариства було вирішено: задоволити заяву ОСОБА_7 про відступлення нею частки у Статутному фонді в розмірі 90% на користь учасника Товариства ДАНІВАНГ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (DANIVANG INVESTMENTS LIMITED); провести розподіл часток у статутному фонді між учасниками Товариства у такий спосіб: - ОСОБА_7 - 240900,00 грн., або 10 відсотків; - Товариство ДАНІВАНГ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (DANIVANG INVESTMENTS LIMITED) - 2168100,00 грн., або 90 відсотків; прийняти до складу учасників Товариства, Товариство ДАНІВАНГ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (DANIVANG INVESTMENTS LIMITED), частка якого складатиме 90 відсотків статутного капіталу, що становить 2168100 гривень та 90 відсотків голосів на загальних зборах учасників товариства; затвердити зміни до Статуту Товариства та викласти його у новій редакції. Було проведено державну реєстрацію вказаних змін до статуту товариства 20.03.2013 року за №14041050003002700.

ОСОБА_11 із Протоколом №01/07 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП», ідентифікаційний код 38411744, від 01.07.2014 р., на загальних зборах учасників товариства було вирішено: звільнити з посади керівника (директора) товариства ОСОБА_7, призначити керівником товариства ОСОБА_13; уповноважити осіб для проведення державної реєстрації змін згідно з довіреністю.

Відповідно до Протоколу №05/08 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП», ідентифікаційний код 38411744, від 05.08.2014 р., на загальних зборах учасників товариства було вирішено: розглянувши нотаріальні заяви ОСОБА_7 та Товариства ДАНІВАНГ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД про виведення їх зі складу засновників (учасників) товариства, вивести ОСОБА_7 та Товариство ДАНІВАНГ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД зі складу засновників (учасників) товариства; визначити новий склад учасників товариства: - «Елетеріо Юніверсал Лтд.» (Eleterio Universal Ltd.)» товариство, яке зареєстроване на Британських Віргінських островах, реєстраційний №1826106, юридична адреса: Geneva Place, Waterfront Drive, P.O. Box 3469, Road Town, Tortola, Британські Віргінські острови. Статутний капітал (фонд) Товариства розприділяється між учасниками наступним чином: - «Елетеріо Юніверсал Лтд.» (Eleterio Universal Ltd.)» - 2409000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу (фонду) Товариства; визначити місцезнаходження підприємства: 79005, місто Львів, Галицький район, вул. Івана Франка, 73; затвердити зміни до статуту товариства, що пов'язано зі зміною складу учасників товариства та місцезнаходження. Заяву ОСОБА_7 від 05.08.2014 року про виведення її зі складу учасників ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП» та передачу належної їй частки у статутному капіталі ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП» в розмірі 240900,00 грн. що становить 10% статутного фонду «Елетеріо Юніверсал Лтд.» (Eleterio Universal Ltd.)», - посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстровано в реєстрі за №1311. Заяву Товариства ДАНІВАНГ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД від 05.08.2014 року про виведення його зі складу учасників ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП» та передачу належної йому частки у статутному капіталі ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП» в розмірі 2168100,00 грн. що становить 90% статутного фонду «Елетеріо Юніверсал Лтд.», - посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстровано в реєстрі за №1313. Було проведено державну реєстрацію вказаних змін до статуту товариства 06.08.2014 року за №14041050005002700. Зазначене підтверджується даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за №1001474589 від 29.09.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

ОСОБА_11 із п. 8.1 Розділу VIII «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 /Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за №157/6445/ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Відповідно до «Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.02.2009 року №114 (із врахуванням змін і доповнень згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.10.2011 року №922, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна комунальної та державної форм власності здійснюють районні відділи приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об'єкта нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності на підставі рішення виконавчого комітету, а на об'єкти нерухомого майна приватної форми власності - на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики (п. 4). Проекти рішень виконавчого комітету про оформлення права державної і комунальної власності з правом оперативного управління за закладами, установами, організаціями охорони здоров'я, культури, освіти та проекти наказів управління комунальної власності департаменту економічної політики про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (разом з інформаційними довідками) готують районні відділи приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об'єкта (п. 5). Інформаційна довідка повинна містити інформацію згідно з додатком 4 (п. 6). Проекти наказів управління комунальної власності департаменту економічної політики про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна візують керівник районного відділу приватизації державного житлового фонду, начальник юридичного управління, начальник управління економіки департаменту економічної політики, начальник управління охорони історичного середовища та голова районної адміністрації за місцем знаходження об'єкта (п. 8). Підписання та реєстрацію наказу здійснюють особи, уповноважені на це начальником управління комунальної власності департаменту економічної політики (п. 9). Свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна підписує керівник районного відділу приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об'єкта нерухомого майна чи інша уповноважена ним особа та скріплюється печаткою районного відділу приватизації державного житлового фонду (п. 10). Свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна повинно бути оформлене на спеціальному бланку та містити інформацію, передбачену Тимчасовим положенням (п. 12).

Ч. 4 ст. 334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

В силу ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

ОСОБА_11 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

З огляду на наведене, суд приймає до уваги, що при оформленні оскаржуваного свідоцтва виконавчими органами міської ради була дотримана процедура, передбачена вказаним «Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна».

ОСОБА_11 приймання-передачі житлового будинку №73 по вул. Ів. Франка у м. Львові з балансу ЛКП «Снопківське» на баланс (утримання) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок на ОСОБА_15 73», затвердженого наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 22.07.2016 за №459 «Про затвердження ату приймання-передачі житлового будинку на вул. І.Франка, 73 м. Львів з балансу ЛКП "Снопківське" Галицької районної адміністрації на баланс ОСББ "Будинок на ОСОБА_15 73"», проведеним комісійним обстеженням будинку за адресою: м. Львів, вул. Ів. Франка, 73 24.06.2016 року були встановлені показники зазначеного житлового будинку, серед яких «кількість поверхів 3+мансарда».

Із довідки №юр2/1083 від 12.10.2016 р., виданої ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» ОСББ «Будинок на ОСОБА_15 73» слідує, що первинна інвентаризація будинку №73 по вул. І.Франка у м. Львові була проведена у 1949 році. На момент проведення інвентаризації будинок складався з двох поверхів та приміщення мезоніну. При поточній інвентаризації у 2002 році будинок складається з трьох поверхів та мансарди. При обстеженні 04.10.2016 р. будинку за вищезгаданою адресою виявлено: тріщини у цегляних стінах будинку; візуально проглядається випучування штукатурки внаслідок намокання стін; частково відсутнє перекриття між 3-тім поверхом і мансардою; в місцях, де перекриття збереглось, видно прогнивши балки та глибокі прокольні тріщини на стелі від намокання.

Наявність мезоніну та житлових приміщень у мезоніні вказаного будинку підтверджується також матеріалами технічної інвентаризації, наявними у інвентаризаційній справі по будинку за адресою: місто Львів, вулиця Ів. Франка, 73 (квартал 946/20), зокрема: Технічним паспортом по вулиці Ів. Франка, будинок №73, складеним житлово-експлуатаційною конторою 14.04.1969 р.; Оціночним актом на будівлю літ. А вулиця Франка будинок №73 від 06.12.1959 р.; Поверховим планом будівлі літ. «А» м. Львів, по вул. Франка, будинок №73, складеним 14.09.1949 р., із якого слідує наявність на поверсі мезоніну приміщення квартири №7, позначеного на плані під індексом «7-1»; Журналом внутрішніх обмірів і підрахунків площ, приміщень, будівлі літ. «А» по вулиці Франка, будинок №73, місто Львів, складеним 14.09.1949 р. із поміткою позначених техніком біжучих змін по кв. №7 01.10.1966 р.; ОСОБА_11 біжучих змін від 31.07.1963 р.; ОСОБА_11 біжучих змін щодо квартири №7 від 01.10.1966 р.; Допоміжною таблицею №1 для визначення зносу будівель за технічним станом конструктивних елементів і переоцінкою (оцінкою) вул. Ів. Франка, будинок №73, квартал 946, складеною 14.12.1971 р.; Поверховим планом на будівлю літ. «А» по вул. Ів. Франка, будинок №73, м. Львів, складеним 10.02.1975 р., із якого слідує наявність на поверсі мезоніну приміщення квартири №7, позначеного на плані під індексом «7-1»; Відомістю внутрішніх обмірів і підрахунків площ приміщень будівлі; Копією поверхового плану поверху мезоніну від 1975 р.; ОСОБА_1 адміністрації ЖЕК-104 начальнику Львівського МБТІ від 25.11.1997 р. за №87вих із проханням виготовити поверховий план мансардного приміщення в будинку №73 по вул. І.Франка; Копією поверхового плану квартири №7 на поверсі мезоніну, будинок №73 по вулиці І.Франка, м. Львів, складеного 26.02.2001 р.; Експлікацією внутрішніх площ до плану до плану будівлі літера «А-3» по вулиці Ів. Франка, №73, складеною 28.05.2002 р.

Відповідно до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 (зі змінами та доповненнями) та п. 1 («Терміни та визначення») «Збірника укрупнених показників вартості відтворення функціональних об'єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд» - додатку до п. 2 наказу Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23.12.2004 року №2929/227 «Про затвердження Порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва», мезонін - надбудова над спільним дахом житлового будинку, площа якої є меншою, ніж площа розташованого нижче поверху. ОСОБА_11 п. 1.2 («Основні поняття і терміни») додатку 1 («Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова») до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №442 від 06.07.2007 року «Про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках на території м. Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду», мезонін - житлова надбудова над частиною житлового будинку, яка поєднана архітектурно і конструктивно з дахом будинку.

Зазначене виключає підставність можливих покликань позивача на порушення її прав здійсненням реконструкції приміщень горища як допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, оскільки, як про те вбачається із матеріалів інвентаризаційної справи по будинку, зазначені приміщення цільово не були призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців, не можуть бути віднесені до категорії допоміжних приміщень зазначеного багатоквартирного житлового будинку. Відтак, застосування положень ст. ст. 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 на спірні правовідносини не поширюється, оскільки зазначені приміщення не відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, на них не розповсюджується правовий режим спільної власності мешканців будинку.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. Відповідно до норм ст. 10 цього Закону, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ч. 1). До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; 3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; 5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; 6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; 7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком (ч. 2).

Відповідно до норм ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання: утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об'єднання; укладати договори; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об'єднання в порядку, визначеному законом; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об'єднання; встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку. При цьому, в силу вимог ст. 10 цього Закону, рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.

Із протоколу №2 Загальних зборів співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок на ОСОБА_15 73» (Загальні збори) за місцезнаходженням м. Львів, вул. Івана Франка, 73, від 18.10.2016 року слідує, що загальними зборами співвласників об'єднання було прийнято рішення про погодження здійснення об'єднання квартир №3 першого поверху і квартир №№5,5а,6 другого поверху будинку №73 на вулиці Івана Франка у м. Львові з існуючим приміщенням на першому поверсі цього будинку кафе-бару «У Бюргера» з їх реконструкцією і переплануванням квартир №№5,5а,6 другого поверху під готельні номери та реконструкцію приміщень у ярусі горищного поверху цього будинку під готельні номери з утворенням третього поверху (нежитлових приміщень площею 227,7 кв.м.) та мансарди (нежитлових приміщень площею 186,6 кв.м.); визнання та погодження фактів: перебування вказаних нежитлових приміщень, розташованих на третьому поверсі та мансарді будинку №73 по вулиці Івана Франка у м. Львові, у приватній власності ОСОБА_10, подальшого переходу зазначеного права власності на ці приміщення до ОСОБА_7, та подальшого переходу зазначеного права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП»; визнання та погодження факту належності приміщень готелю в будинку №73 на вулиці Івана Франка загальною площею 787,5 кв.м. на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП».

При цьому, згідно ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та додатку Б Державних будівельних нормах України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18.05.2005 року №80, нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.

Як убачається із п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), судовий захист є одним із засобів правової охорони.

Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлюються способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Адже спосіб захисту суб'єктивного права встановлює визначений законом порядок забезпечення відновлення (визнання) порушених прав і одночасного правового впливу на порушника з метою відновлення порушеної майнової і немайнової сфери.

Позивачкою обрано спосіб, застосування якого має на меті відновити порушене, на її думку, право (відновлення становища, що існувало до порушення права; визнання правочину недійсним).

При цьому, у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно, на думку позивача, відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК, за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру. Якщо запис у державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК - за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в державному реєстрі, внесеного за заявою набувача.

Підставою вимог заінтересованої особи є власний, обґрунтований, приватний цивільний інтерес до такого юридичного факту, як перебування об'єкта цивільного права у власності конкретної особи чи перебування будь-якого з учасників правочину в певному правовому становищі.

Таким чином, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), можливості порушення права позивача та його захисту в обраний ним спосіб; чи існує в зазначеної особи обґрунтований цивільний інтерес до об'єкта цивільного права; чи є цивільний інтерес третьої особи порушеним фактом учинення правочину та в чому відповідне порушення полягає; чи є відновлення становища, що існувало до можливого порушення права, тим правовим способом, що не лише ефективно захистить цивільний інтерес третьої особи (позивача), а й буде адекватним та пропорційно збалансованим з негативними наслідками скасування права власності для відповідача й інших осіб, - суд приходить до переконання, що позивач не є власником спірного нерухомого майна, на яке оскаржуваним свідоцтвом посвідчено право власності за відповідачем, заявлені позивачкою права й інтереси не відповідають вимогам законодавства, спору щодо цього майна між позивачем та відповідачем немає, позивачка не є належним суб'єктом оскарження зазначеного свідоцтва про право власності. Позивачкою не доведено, а судом не встановлено обставин та фактів на підтвердження прав ОСОБА_5 на нерухоме майно чи його частину, котре входить до складу нежитлових приміщень готелю по вул. І. Франка, 73 у м. Львові, чи які б підтверджували, що з володіння та/або користування позивачки проти її волі чи іншим незаконним шляхом вибули вказані приміщення та в подальшому право власності на них набув відповідач ОСОБА_6 «АЙ. ПІ. ГРУП». Окрім того, позивачкою не пред'явлено позовних вимог до виконавчих органів міської ради та не залучено їх як належних співвідповідачів, котрі здійснювали оформлення оскаржуваного свідоцтва.

Суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо питань захисту права власності. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 р., навіть самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна. В рішеннях Європейського суду з прав людини вказується на неприпустимість непропорційного втручання в мирне володіння своїм майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції), необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини - власника (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 р., «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 р.). Відтак, визнання недійсним виданого виконавчим органом органу місцевого самоврядування свідоцтва, згідно якого юридична особа набула права власності на майно, та подальше позбавлення її цього майна на підставі припущень того, що зазначений орган порушив закон, - є неприпустимим.

Відтак, з'ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та поясненням сторін у їх сукупності, суд приходить до переконання про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, тому підстав для задоволення позову не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 16, 57-61, 169, 208, 209-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 «Ай.Пі.Груп», за участю третіх осіб: ОСОБА_7, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Львівського міського управління юстиції, Органу приватизації Львівської міської ради, Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР, Департаменту економічної політики ЛМР, ОСББ «Будинок на ОСОБА_8 73» про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Лялюк Є.Д.