Ухвала

від 25.10.2016 по справі 200/2272/16-а(2а/200/182/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2016 рокусправа № 200/2272/16-а(2а/200/182/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2016 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельні ряди "ПЛЮС" та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи - Департамент споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельні ряди «ПЛЮС» звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міської ради, в якому просило:

- визнати протиправними та незаконним рішення Дніпропетровської міської ради № 47/24 від 30.05.2012 року «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську» (зі змінами та доповненнями, що прийняті рішеннями від 30.01.2013 р. № 33/31, від 24.07.2013р. № 43/37);

- скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 47/24 від 30.05.2012 року «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську» (зі змінами та доповненнями, що прийняті рішеннями від 30.01.2013 р. № 33/31, від 24.07.2013р. № 43/37).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 47/24 від 30.05.2012р. «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську» (зі змінами та доповненнями, що прийняті рішеннями від 30.01.2013 р. № 33/31, від 24.07.2013р. № 43/37).

Ухвалою Бабушкінського районного суду від 11 липня 2016 року було задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та залучено її третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельні ряди «ПЛЮС» та адміністративний позов третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської міської ради №47/24 від 30.05.2012 р. "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську" ( зі змінами та доповнення, що прийняті рішеннями від 30.01.2013 р. №33/31, від 24.07.2013 р. №43/37).

Вирішено питання по розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, 30.05.2012 р. Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №47/24 "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську (зі змінами та доповненнями)».

Пунктом 1.1. зазначеного рішення затверджено порядок розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську (додаток 1). Пунктом 1.2. рішення затверджено містобудівну концепцію розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську (додаток 2). Пункти 2-12 вказаного рішення міської ради визначають механізм реалізації даного рішення.

В подальшому рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.01.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2012 р. №47/24 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську» визнано таким, що стратив чинність п.1.1. рішення міської ради від 30.05.2012 №47/24, затверджено порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську (п.2.1.) та затверджену комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську (2.2.). Пункти 3-6 вказаного рішення міської ради визначають механізм реалізації даного рішення.

Рішення Дніпропетровської міської ради від 24.07.2013 р. №43/37 «Про внесення змін та доповнень до Порядку розміщення тимчасових споруд та провадження підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську», внесено зміни та доповнення до порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську, затвердженого рішенням міської ради від 30.05.2012 №47/24 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську», з урахуванням змін, внесених рішення міської ради від 30.01.2013 №33/31 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2012 р. №47/24 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську». Пункти 2-12 вказаного рішення міської ради визначають механізм реалізації даного рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки проект оскаржуваного рішення Дніпропетровської міської ради № 47/24 від 30.05.2012 року «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську» (зі змінами та доповненнями, що прийняті рішеннями від 30.01.2013 р. № 33/31, від 24.07.2013р. № 43/37) не оприлюднювався, тому відповідачем не дотримано порядку встановленого Законом України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності», а отже спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача - Дніпропетровської міської ради, зводяться до того, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням порядку встановленого Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а тому постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2016 року винесена з порушення норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду:

- адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

- позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі оскаржують рішення Дніпропетровської міської ради № 47/24 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську», яке було прийнято на 30.05.2012 року.

В той же час, позов ТОВ «Торгівельні ряди «ПЛЮС» подано 11.02.2016 року, при цьому позивач зазначає, що 02.02.2016 року він дізнався про прийняття Дніпропетровською міською радою оскаржуваного рішення з попередження власників самовільно встановлених торгівельних об'єктів. В свою чергу позов ФОП ОСОБА_1 подано 08.07.2016 року, при цьому позивач стверджує, що про існування оскаржуваного рішення Дніпропетровської міської ради дізналася 24.06.2016 року після отримання припису Комунального підприємства «Управління з організації контролю благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» (№ 3121Д).

Апелянтом до апеляційної скарги надано докази того, що 15 лютого 2012 року в друкованому виданні газета «Наше місто» було опубліковане повідомлення про оприлюднення проекту рішення Дніпропетровської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську», 28 лютого 2012 року у тому ж виданні був оприлюднений сам проект даного рішення, разом з яким було оприлюднено додатки до проекту вказаного рішення, зокрема: Положення про порядок розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську; Містобудівну концепцію розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську, а також аналіз регуляторного впливу проекту регуляторного акту оскаржуваного рішення.

Крім того, згідно даних офіційного сайту, рішення Дніпропетровської міської ради № 47/24 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську» від 30.05.2012 року було розміщено 30.12.2013 року (http://bc.dniprorada.gov.ua/uk/regulyatorna-politika/reestr-diyuchikh-regulyatornikh-aktiv/213-rishennya-miskoji-radi-vid-30-05-12-47-24).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон № 2939-VI) встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади АРК, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Приписами п.1 ч.1 ст.5 Закону № 2939-VI встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб - сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.

Отже, посилання ТОВ «Торгівельні ряди «ПЛЮС» та ФОП ОСОБА_1 на те, що про існування оскаржуваного рішення вони дізналися 02.02.2016 року та 24.06.2016 року відповідно, фактично спростовуються наведеними доказами.

Наведене також спростовує висновки суду першої інстанції щодо не оприлюднення проекту спірного рішення і самого рішення у встановлений Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" спосіб у зв'язку з чим він строк звернення позивача та третьої особи до суду суд вважав таким, що не є пропущеним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з часу оприлюднення проекту вказаного рішення та самого рішення відповідно в друкованому виданні газета «Наше місто» та на офіційному сайті Дніпропетровської міської ради позивачі мали можливість ознайомитись з цим рішенням і оскаржити його у визначеному законодавством порядку.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення позивача та третьої особи ОСОБА_1 до суду, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено приписи ст. 11 КАС України щодо диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Зокрема судом першої інстанцій всупереч даної норми КАС України не вжито заходів для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому суд дійшов висновку про відсутність доказів оприлюднення спірного рішення не навівши підстави для такого висновку, та не перевіривши відповідні обставини.

Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального закону, зокрема ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 203, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2016 року у справі № 200/2272/16-а(2а/200/182/16) - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельні ряди "ПЛЮС" та адміністративний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай