Постанова

від 10.10.2016 по справі 811/3967/13-а.

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року справа № 811/3967/13-а.

провадження № 2-кас/811/17/16

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства "Поліконстракт ДМ" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

24.02.2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Кіровоградської ОДПІ - задоволено частково. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року у справі №811/3967/13-а - скасовано, справу направлено на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

До суду, від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

ПП "Поліконстракт ДМ" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 899 342 грн. (у тому числі 599 561 грн. за основним платежем та 299 781 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що підприємство документально підтвердило право на податковий кредит за реальними господарськими операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у заявлених контрагентів, тоді як інспекцією не доведено нікчемності правочинів, укладених позивачем.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 року, скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року у справі №811/3967/13-а.

Так, скасовуючи рішення, судом касаційної інстанції зазначено, що судами не надано будь якої правової оцінки доводам податкового органу, якими останній заперечував право позивача на податковий кредит, не досліджено чи спричинили господарські операції між позивачем та його контрагентами реальні зміни в майновому стані підприємства.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Меблі Світ" за лютий, квітень 2012 року та з ТОВ "Інтер Міт" за травень, червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20.11.2013 № 137/11-23-22-02/36904865, в якому відображено висновок про фіктивний характер операцій між позивачем та названими контрагентами, та на підставі цього прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, на думку відповідача, поставка товарів (будматеріалів та м'ясних продуктів) названими контрагентами не здійснювалась, представлені документи є номінально складеним документообігом, у зв'язку з чим вони не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ПП "Поліконстракт ДМ" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 24.02.2016 року (справа К/800/3379/15) зазначив, що при новому розгляді справи, суду необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку, перевірити наявність у товариств - контрагентів позивача основних фондів, складських приміщень, трудового персоналу для досягнення господарської діяльності та, відповідно до встановлених обставин, зробити вмотивований висновок щодо реальності проведених операцій.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, суду необхідно встановити зміст спірних правовідносин та надати оцінку вимогам позивача, викладеним у адміністративному позові.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ПП "Поліконстракт ДМ" з його контрагентами - ТОВ "Інтер Міт" та ТОВ "Меблі Світ" мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Судом встановлено, що 26 січня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Меблі Світ" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №260113 відповідно до змісту якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти й оплатити товар (т.1, а.с.245-246).

Позивачем на підставі вищезазначеного договору придбано у ТОВ "Меблі Світ" будівельні матеріали , які оприбутковано відповідно до податкових та видаткових накладних (т.1, а.с.39-90, 247-249, т.2, а.с. 1-23). Транспортування придбаного товару здійснено за рахунок постачальника шляхом залучення ним ФОП ОСОБА_1, що підтверджується відповідними документами та товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.26-38).

Судом встановлено, що 05.03.2012 року між позивачем та ТОВ "Меблі Світ" укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №260113 від 26.01.2012 року, зі змісту якої вбачається, що у зв'язку з відсутністю можливості провести грошовий розрахунок за поставлений товар, який передано покупцю згідно договору №260113 від 26.01.2012 року, сторони дійшли спільної згоди провести розрахунок шляхом видачі покупцем простого векселя продавцю на суму 2 979 363,00 грн. Строк платежу за векселем 30 березня 2015 року, факт передачі векселя засвідчується актом приймання-передачі, який надано до матеріалів справи (т.2,а.с.39-40).

Суми ПДВ за даними господарськими операціями віднесено до податкового кредиту: 86, 00 грн. у лютому 2012 року та 496475,00 грн. у квітні 2012 року (т.1,а.с.97-102, 114-117).

Також встановлено, що 26 березня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Інтер Міт" (постачальник) укладено договір поставки №260301 предметом якого є постачання м'ясної сировини з необхідними супроводжувальними документами, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору (т.2, а.с.44-46).

Позивачем на підставі вищезазначеного договору придбано у "Інтер Міт" товари, які оприбутковано відповідно до податкових та видаткових накладних (т.1, а.с.91-93, т.2, а.с.54, 56, 58). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалось відповідачем в акті (т.2,а.с.61-68). Суми ПДВ за даними господарськими операціями віднесено до податкового кредиту у червні 2012 року в розмірі 103 000,00 грн. (т.1, а.с.126-129).

При цьому, відповідач вважає, що податкові накладні видані ТОВ "Меблі Світ" та ТОВ "Інтер Міт" за господарськими операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ одним із видів діяльності ПП "Поліконстракт ДМ" є, зокрема, будівництво будівель та роздрібна торгівля м'ясом та м'ясними продуктами (т.1, а.с.153-154).

В ході розгляду справи встановлено, що позивач придбаний у ТОВ "Меблі Світ" товар згідно договору №260113 від 26.01.2012 року використовував для здійснення господарської діяльності, в обґрунтування чого надано договори субпідряду, податкові накладні, акти прийняття виконаних будівельних робіт (т.2, а.с.41-43, 90-250,т.3,а.с. 1-110).

Також судом встановлено, що відповідно до договору №300301 відповідального зберігання від 30.03.2012 року укладеного між позивачем (депонент) та ТОВ "Інтер Міт" (охоронець) встановлено, що позивач залишив придбані м'ясні продукти глибокої заморозки у кількості згідно видаткових документів по договору поставки №260301 від 26.03.2012 року на відповідальному зберіганні, що підтверджується актом приймання-передачі на зберігання (т.2, а.с.69-73).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Меблі Світ" та ТОВ "Інтер Міт", у зв'язку з отриманням товарів.

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для формування податкового кредиту та витрат підприємства у податковому обліку.

В ході судового розгляду, судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами, в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

В той же час, в акті перевірки позивача, відповідачем не наведено вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом первинних документів по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

В розумінні ст.16 Кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак "фіктивності" контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності» /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

Суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 по справі №4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім зазначеного, за правилами пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49, пункту 109.1. статті 109 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 та 31.01.2011 і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 (справа «Булвес АД» проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 № К/800/9087/13).

Незважаючи на зазначене, відповідач позбавив позивача права на бюджетне відшкодування через недотримання вимог податкового законодавства контрагентами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.112013 року за № НОМЕР_1 та, відповідно, про необхідність його скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 458,81 грн. здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ПП "Поліконстракт ДМ".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001362202 від 29 листопада 2013 року , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 899342,00 грн., в тому числі за основним платежем - 599561,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 299781,00 грн.

Присудити Приватному підприємству "Поліконстракт ДМ" (код ЄДРПОУ- 36904865) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 458,81 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2