Постанова

від 03.11.2016 по справі 826/9122/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2016 року № 826/9122/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Кириллові М. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013 № 0007092208, №0007072208, № 0007082208 за участю:

представника позивача: Міхайлова О.В. (довіреність б/н від 17.03.2015),

представника відповідача : Кривенка В.М. (довіреність № 863/9/26-55-10-03 від 02.06.2015),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.11.2016 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013 № 0007092208, № 0007072208, № 0007082208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 К/800/25824/14 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум" задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 скасовано, а адміністративну справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ ТБК Оріон за період з 01.04.2011 по 31.05.2011. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та ТОВ ТБК Оріон не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ ТБК Оріон , які мали реальний характер та за якими було виконано роботи та отримано товар використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 436/22.8/37144912 від 30.04.2013 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 17.04.2013 по 23.04.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києві державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ ТБК Оріон за період з 01.04.2011 по 31.05.2011.

За результатами перевірки складено акт № 436/22.8/37144912 від 30.04.2013, яким встановлено порушення статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року всього у сумі 307024,00грн. та порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Декларації) всього у сумі 238623,00грн., завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за травень 2011 року на загальну суму - 165090,00грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації) за квітень 2011 року на загальну суму - 165090,00грн. та за травень 2011 року на загальну суму - 28294,00грн.

24.05.2016 на підставі зазначеного акту прийняті податкові повідомлення-рішення №0007092208 від 24.05.2013, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 238624,00грн. у тому числі штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1,00грн., №0007072208, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 307024,00 грн. та №0007082208, яким зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації) на 193384,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0007092208 від 24.05.2013, № 0007072208 від 24.05.2013 та №0007082208 від 24.03.2013 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ ТБК Оріон реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ ТБК Оріон за договором перевезення вантажу № 13/04 від 01.04.2011 відповідно до якого перевізник приймає та виконує перевезення по маршруту протяжність 10 км. по території комплексу по збагаченню гематитових кварцитів шостого залізистого горизонту кар'єру Південний за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Гусєва, 15а.

На підтвердження факту отримання послуг за зазначеним договором позивачем надано суду копії товарно - транспортних накладних, рахунків № 22 від 11.05.2011, № 20 від 01.04.2011, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 29 від 11.05.2011 зі складеним до нього реєстром, № ОУ-0000018 від 30.04.2011 зі складеним до нього реєстром.

Відповідно до довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 850770 від 21.06.2010 основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є "37.10.0 Оброблення металевих відходів та брухту", "13.10.0 Добування залізних руд" та "37.10.0 Оброблення металевих відходів та брухту", а отже роботи виконанні ТОВ ТБК Оріон за договором перевезення вантажу № 13/04 від 01.04.2011 були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ ТБК Оріон за договором поставки № 57 від 06.05.2011, відповідно до якого ТОВ ТБК Оріон зобов'язується передати у власність позивача товар згідно Специфікації з ціною, кількістю товару, що є невід'ємною частиною цього договору, а позивач зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах цього договору. Предметом поставки є дизельне паливо.

Згідно Специфікації №1 від 06.05.2011 до зазначеного договору №57 постачається дизельне паливо у кількості 9230 л. за ціною 7,50грн. на загальну суму 83 070,00грн.

На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором позивачем надано суду копії рахунку № 8 від 06.05.2011видаткової накладеної № 14 від 06.05.2011, а на підтвердження факту використання дизельного палива у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку - товарно - транспортні накладні.

Позивачем на підтвердження факту проведення розрахунків за договорами укладеними з ТОВ ТБК Оріон надано суду копії договору переведення боргу № 1005 від 06.04.2011 та банківських виписок.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ ТБК Оріон не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ ТБК Оріон .

Судом не приймаються посилання відповідача, як на підтвердження відсутності фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ ТБК Оріон на матеріали кримінальної справи №777-00199 порушеної за ознаками складу злочинів передбачених ст.ст.212 ч. 3, 205 ч. 2, 358 ч.1 Кримінального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок, відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/25519/13 від 18.11.2014.

Щодо посилань відповідача на допущення позивачем недоліків в оформленні видаткових накладних та актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), а саме, відсутність зазначення місце їх складання суд звертає увагу на наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 у справі № 826/6697/14.

Посилання відповідача на акт № 58/2307/34289808 від 20.10.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТБК Оріон за липень - серпень 2011 року не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Отже, акт № 58/2307/34289808 від 20.10.2011, не може бути належним доказом на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами щодо яким їх було складено.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ ТБК Оріон за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ ТБК Оріон за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи те, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ ТБК Оріон за договорами № 57 від 06.05.2011 та №13/04 від 01.04.2011 підтверджується наданими позивам суду документами, доказів на спростування яких відповідачем суду надано не було суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ ТБК Оріон за вказаними договорами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0007092208 від 24.05.2013, №0007082208 від 24.05.2013, № 0007072208 від 24.05.2013.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (1011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДРПОУ 39669867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум" (75700, Херсонська обл., Скадовський р-н, м. Скадовськ, вул. Комсомольська, буд. 9, каб. 3, код ЄДРПОУ 37144912) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 07.11.2016.