Рішення

від 07.11.2016 по справі 911/3134/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" листопада 2016 р. Справа № 911/3134/16

за позовом Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Боярка,

до відповідача комунального підприємства Київської обласної ради В«ГарнітураВ» , м. Ірпінь Київської області,

про стягнення 66 946,93 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 31.10.2016р. б/н;

від відповідача: ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 11.0-1.2016р. №5;;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства, м. Боярка Києво-Святошинського району звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 20.09.2016 №350-16 до відповідача - комунального підприємства Київської обласної ради «Гарнітура», м. Ірпінь, в якому просить суд стягнути з відповідача 66 946,93 грн. заборгованості за договором №115 про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів від 31.12.2015, в тому числі: 57 136,74 грн. основного боргу, 8088,72 грн. пені, 989.37 грн. інфляційних втрат, 732,10 грн. процентів річних, а також покласти на відповідача судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом січня-червня 2016 року надавав відповідачу послуги з розміщення та захоронення твердих побутових відходів, про що сторонами помісячно було складено та підписано відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які за умовами договору мали бути оплачені до 10 числа наступного місяця, проте відповідач в порушення умов договору зазначені в актах суми коштів оплатив частково в сумі 1000,00 грн., у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість в сумі 57 136,74 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку з врахуванням передбаченої договором пені та нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2016 порушено провадження у справі №911/3134/16 та призначено її до розгляду на 17.10.2016.

17.10.2016 від відповідача надійшов відзив від 13.10.2016 № 219, в якому відповідач визнав суму основного боргу, однак вказав на допущені позивачем помилки в розрахунку позовних вимог. Крім того, посилаючись на те, що відповідач є комунальним підприємством, яке фінансується виключно коштами місцевого бюджету, і змушене було з вересня 2016 року фактично припинити діяльність в результаті арешту коштів на його рахунках в ході виконання судових рішень, просить суд в порядку пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України зменшити суму нарахованої пені до 10%.

В судове засідання 17.10.2016 представник позивача не з'явився, у зв'язку з чим ухвалою від 17.10.2016 розгляд справи було відкладено на 07.11.2016

В судове засідання 07.11.2016 з'явились представники обох сторін, які подати суду додаткові документи та усні пояснення по суті позову.

Розглянувши позов Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Боярка (далі по тексту - Києво-Святошинське ВУЖКГ), до відповідача - комунального підприємства Київської обласної ради «Гарнітура», м. Ірпінь Київської області (далі по тексту - КП КОР «Гарнітура») , всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

31.12.2015 між Києво-Святошинським ВУЖКГ (виконавець) та КП КОР «Гарнітура» (замовник) було укладено договір №115 про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів (далі - Договір), відповідно до якого виконавець надає послуги з розміщення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ), а замовник оплачує послуги на умовах, визначених даним договором. Згідно умов договору:

- базовий тариф на день підписання складає 19,99 грн. за 1 м.куб. (з ПДВ) (пункт 2.9);

- оплата попередня, в розмірі 100% вартості послуг у разі купівлі талонів, або згідно актів наданих послуг по факту надання до 10 числа наступного місяця (пункт 3.1);

- за прострочення сплати коштів замовник несе відповідальність шляхом сплати пені в сумі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 6.1.1);

- сторони, підписавши договір, домовились про збільшення тривалості позовної давності, зокрема строк позовної давності, у межах якого кожна сторона може звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості та/або штрафних санкцій, а також процентів річних, становить 5 років (пункт 6.3).

За правовим змістом відносини сторін є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та надання послуг.

Згідно визначенням ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем в січні - червні 2016 року виконано, а відповідачем прийнято роботи (послуги) згідно договору, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), всього на суму 58 136,74 грн. :

№40 від 31.01.2016 (за січень 2016 року) на суму 10 155,94 грн.;

№66 від 29.02.2016 (за лютий 2016 року) на суму 9 656,14 грн.;

№118 від 31.03.2016 (за березень 2016 року) на суму 15 193,92 грн.;

№168 від 30.04.2016 (за квітень 2016 року) на суму 8 736,50 грн.;

№ 229 від 31.05.2016 (за травень 2016 року) на суму 9 776,09 грн.;

№272 від 30.06.2016 (за червень 2016 року) на суму 4 618,15 грн.

Відтак, сторони зафіксували, що роботи (послуги) виконані якісно, в строк та в повному об'ємі, та прийняті замовником без жодних зауважень щодо якості або вартості.

Кінцевий строк виконання замовником зобов'язань з оплати прийнятих послуг (робіт) договором встановлений згідно кожного з Актів до 10 числа наступного місяця, тобто є таким що настав. (пункт 3.1 договору).

Відповідач обов'язок з оплати робіт виконав частково, а саме сплатив 1000,00 грн. платіжним дорученням від 06.07.2016 № 1734 (пославшись у призначенні платежу на оплату по рахунку від 30.04.2016), в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 57 136,74 грн. (58136,74 грн. (вартість послуг (робіт) 1000,00 грн. (оплата) = 57 136,74 грн.).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач у відзиві суму основного боргу визнав, зазначивши, що несплата коштів і прострочення грошового зобов'язання перед позивачем виникла з незалежних від волі відповідача причин у зв'язку із відсутністю фінансування.

З врахуванням ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за договором №115 в сумі 57 136,74 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, законною та такою, яку належить задовольнити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 989,37 грн. інфляційних втрат (за період з 11.02.2016 по 20.09.2016), 732,10 грн. 3% річних (за період з 11.02.2016 по 20.09.2016) та 8088,72 грн. пені (за період з 11.02.2016 по 20.09.2016).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 6.1.1 Договору передбачена відповідальність замовника за прострочення оплати у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором строку оплати, та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені - пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14) або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням втрат від інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012 у справі №37/64).

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Таким чином виходячи з наступного розрахунку:

Акт №40 від 31.01.2016:

Сума боргу, грн.Період простроченняПеня, грн. 3% річних, грн.Інфляційні втрати, грн. 10 155,94 11.02 - 11.08.16 1956.54 --- --- 11.02 - 20.09.16 --- 186.15 --- березень-серпень 2016 --- --- 407.54 Акт №66 від 29.02.2016:

Сума боргу, грн.Період простроченняПеня, грн. 3% річних, грн.Інфляційні втрати, грн. 9 656,14 11.03 - 11.09.16 1777.15 --- --- 11.03 - 20.09.16 --- 153.97 --- квітень-серпень 2016 --- --- 288.04 Акт №118 від 31.03.2016:

Сума боргу, грн.Період простроченняПеня, грн. 3% річних, грн.Інфляційні втрати, грн. 15 193,92 11.04 - 20.09.16 2343.85 203.56 --- травень-серпень 2016 --- --- - 75.89 Акт №168 від 30.04.2016:

Сума боргу, грн.Період простроченняПеня, грн. 3% річних, грн.Інфляційні втрати, грн. 8 736,50 11.05 - 05.07.16 480.27 40.21 --- червень 2016 --- --- - 17.47 7 736,50 06.07 - 20.09.16 513.23 48.96 --- липень-серпень 2016 --- --- - 30.92 Акт №229 від 31.05.2016:

Сума боргу, грн.Період простроченняПеня, грн. 3% річних, грн.Інфляційні втрати, грн. 9 776,09 11.06 - 20.09.16 879.31 81.96 --- липень-серпень 2016 --- --- - 39.08 Акт №272 від 30.06.2016:

Сума боргу, грн.Період простроченняПеня, грн. 3% річних, грн.Інфляційні втрати, грн. 4 618,15 11.07 - 20.09.16 285.54 27.33 --- серпень 2016 --- --- 11.77 Судом встановлено, що за заявлений позивачем період вірно розраховані суми належних до стягнення з відповідача пені та процентів річних становлять 8235,89 грн. та 742,16 грн. , суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, таким чином зазначені вимоги позивача належить задовольнити повністю в заявлених сумах 8088,72 грн. та 732,10 грн. відповідно.

Вірно розраховані інфляційні втрати за заявлений період становлять 543,99 грн., отже зазначену вимогу слід задовольнити частково.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 10%. Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання у судовому засіданні заперечив.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Матеріали справи свідчать що за спірний період - перше півріччя 2016 року відповідачем оплата за надані послуги здійснена лише одноразово в сумі 1000,00 грн., із значним простроченням, хоча послуги надавалися позивачем і приймалися відповідачем без зауважень щомісячно. Доказів звернення відповідача до позивача для врегулювання спірних питань суду не подано. Суд звертає увагу також на те, що прострочення виконання спірного грошового зобов'язання виникло задовго до винесення державним виконавцем ВДВС ГТУЮ у Київській області постанови про арешт коштів КП КОР "Гарнітура" від 12.08.2016р. № 51355747.

Позивач як і відповідач є комунальним підприємством, що також надає населенню комунальні послуги, фінансується з місцевого бюджету та має значну заборгованість перед контрагентами, в тому числі підтверджену судовими рішеннями.

Відповідно до статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав та законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом в тому числі присудженням до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій. Згідно статті 3 ЦК України однією з основних засад цивільного законодавства в Україні є судовий захист цивільного права та інтересу.

За таких обставин, встановивши, що господарське правопорушення вчинив саме відповідач (ст. 218 ГК України), та врахувавши майновий стан та співвідношення матеріальних інтересів сторін а також ступінь виконання зобов'язання, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 57 136,74 грн. основного боргу, 8088,72 грн. пені, 732,10 грн. 3% річних, 543,99 грн. інфляційних втрат.

Суд у відповідності до ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пв мінімальному передбаченому законом розмірі 1378,00 грн.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства задовольнити частково .

2. Стягнути з комунального підприємства Київської обласної ради «Гарнітура» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Миру, буд. 2А, ідентифікаційний код 02467073)

на користь Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Матросова, буд. 11, ідентифікаційний код 03346584)

57 136,74 грн. (п'ятдесят сім тисяч сто тридцять шість гривень сімдесят чотири копійки) основного боргу,

8088,72 грн. (вісім тисяч вісімдесят вісім гривень сімдесят дві копійки) пені ,

732,10 грн. (сімсот тридцять дві гривні десять копійок) 3% річних ,

543,99 грн. (п'ятсот сорок три гривні дев'яносто дев'ять копійок ) інфляційних втрат ,

1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 11.11.2016.

Суддя О.В. Конюх