Постанова

від 09.11.2016 по справі 910/9279/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа№ 910/9279/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Степанці О.В.

від позивача - ОСОБА_2, довіреність №1 від 04.01.2016 року,

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність №148 від 29.12.2015 року

розглянувши апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства В«Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспортуВ»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року

у справі №910/9279/16 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом виробничого-комерційного приватного підприємства В«ВПКВ» , Донецька обл., м. Макіївка

до приватного акціонерного товариства В«Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспортуВ» , м. Київ

про стягнення 1505850,04 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року виробниче-комерційне приватне підприємство В«ВПКВ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ПАТ В«Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспортуВ» заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 12/03-14 від 12.03.2014 у розмірі 1 505 850,04 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі №910/9279/16 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПАТ В«Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспортуВ» на користь виробничого-комерційного приватного підприємства В«ВПКВ» 1387566,56 грн. основного боргу, 118283,48 грн. пені та 22587,75 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ В«Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспортуВ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/9279/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року апеляційну скаргу повернуто з доданими до неї додатками.

26.08.2016 року ПАТ В«Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспортуВ» повторно звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/9279/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, виходячи з того, що судом першої інстанції неправомірно оцінено надані позивачем докази.

Також, заявником додано до матеріалів апеляційної скарги клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі №910/9279/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 року апеляційну скаргу ПАТ В«Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспортуВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі №910/9279/16 прийнято до провадження у складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_5, ОСОБА_6 та призначено її розгляд на 12.10.2016 року.

26.09.2016 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з припинення повноважень судді Рудченка С.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у зв'язку із звільненням у відставку здійснити розгляд справи у визначеному складі неможливо.

Відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді Рудченка С.Г. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформувати відповідний протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу ПАТ В«Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспортуВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі №910/9279/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_6, ОСОБА_1

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року апеляційну скаргу ПАТ В«Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспортуВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі №910/9279/16 прийнято до провадження у складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_6

В судовому засіданні 12.10.2016 року представники позивача та відповідача надали усні пояснення по суті спору та відповіли на запитання суду.

Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.10.2016 року оголошено перерву до 26.10.2016 року.

25.10.2016 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від позивача найшли пояснення та заперечення на апеляційну скаргу в який останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Також, в судовому засіданні 26.10.2016 року оголошено перерву до 09.11.2016 року.

08.11.2016 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів.

Також 08.11.2016 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 09.11.2016 року представники позивача та відповідача надали усні пояснення по суті спору та відповіли на запитання суду.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між виробничо-комерційним приватним підприємством "ВПК" (надалі - позивач, постачальник) та приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки

№ 12/03-14 від 12.03.2016 року (далі - договір). (том 1, а.с. 25-26).

Відповідно до п. 1.1. договору (з урахуванням додаткової угоди №1, том 1, а.с. 37) постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Покупцю (передати у власність Покупця) паливно - мастильні матеріали (надалі - Товар) згідно зі специфікаціями, які оформлюються на кожну партію товару, підписуються обома сторонами та є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти Товар та оплатити його.

Згідно п. 1.3. договору постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.4. договору постачальник підтверджує, що укладення та виконання ним цього Договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання усіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього Договору не суперечить цілям діяльності Постачальника, положенням його

установчих документів чи інших локальних актів.

Розділом 3 договору передбачено, що ціна товару включає в себе витрати на транспортування, прибуток, інші обов'язкові платежі, що встановлені чинним законодавством, в т.ч. ПДВ.

Загальна ціна Договору становить 200 000,00 (двісті тисяч грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ.

Ціни на Товар, кількість та асортимент Товару, що буде закуповуватися по цьому Договору, визначені у специфікаціях до Договору,

Згідно умов пункту 4.2 вищезазначеного договору, Покупець здійснює оплату по факту поставки окремої партії Товару, загальний строк оплати якої не може бути більше 20 банківських днів з дня отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. (постанова Верховного суду України від 30.09.2014 року №3-121гс14).

Позивач на виконання умов договору, у період з 18.01.2016 року по 12.02.2016 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1 387 565, 56 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № 22, 24, 28-33, 37-40, 43-50, 53, 54, 60, 61, 63, 64, 66-71, 73-78, 81, 82, а також підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому - передачі (том 1, а.с. 88-166), що в свою чергу приймається судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2016 року позивач направив відповідачу претензію №8 (том 1, а.с. 51-52), з вимогою погасити заборгованість. Факт надсилання позивачем претензії підтверджується чеком та описом вкладення у цінний лист. (том 1, а.с. 53-54).

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині сплати грошових коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Доказів оплати заборгованості на час вирішення спору, відповідачем суду не подано.

Відтак, на переконання колегії суддів та в підтвердження висновків суду першої інстанції, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем у сумі 1 387 566, 56 грн., строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що підписання покупцем, як договору так і видаткових накладних № 22, 24, 28-33, 37-40, 43-50, 53, 54, 60, 61, 63, 64, 66-71, 73-78, 81, 82 а також актів прийому - передачі товару без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття покупцем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі з моменту прийняття відповідного товару, а тому твердження скаржника, що останній не приймав поставлений позивачем товар оскільки в актах прийому - передачі зазначено м. Макіївка колегією суддів відхилені.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 387 566, 56 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.2.2. договору нараховує пеню, що складає 118 283, 48 грн. пені нарахованої за період з 18.01.2016 року по 12.05.2016 року на суму боргу 1 387 566, 56 грн.

Відповідно до пункту 7.2.2 договору в разі несвоєчасної оплати за товар, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 118 283, 48 грн.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства В«Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспортуВ» на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі №910/9279/16 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі №910/9279/16 залишити без змін.

3.Справу №910/9279/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

ОСОБА_1