Рішення

від 24.10.2016 по справі 910/15245/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016№910/15245/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Транс-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Експедиція»

про стягнення 45 342, 72 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Транс-Сервіс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Експедиція» (далі - відповідач) про стягнення 45 342,72 грн. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4 534,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016р. порушено провадження у справі № 910/15245/16, її розгляд призначено на 14.09.2016р.

02.09.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2016р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.10.2016 р.

30.09.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.10.2016 р.

20.10.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представники сторін в судове засідання 24.10.2016р. не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 24.10.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2016 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) було укладено Генеральний (довгостроковий) договір № 213 на транспортно-експедиційні послуги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого експедитор за дорученням вантажовідправника/ вантажоотримувача зобов'язується організувати надання перевізником транспортно-експедиційних послуг з міжнародних і внутрішніх перевезень автомобільним транспортом.

Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці експедитора і узгоджуються з перевізником (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору узгодженою (підтвердженою) вважається заявка, підписана керівниками або уповноваженими довіреністю представниками сторін і скріплена печатками або штампами сторін. Заявка обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони встановили, що подача та підтвердження належним чином посвідчених заявок на перевезення вантажів може здійснюватись телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що вартість послуг узгоджується сторонами в заявках шляхом прийняття заявки до виконання. Експедитор зобов'язується в порядку й на умовах, певних даним Договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати попередньо погоджені документально-підтверджені витрати перевізника, пов'язаних з виконанням перевезення за заявками згідно даного Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються експедитором у безготівковій формі на умовах 100% оплати протягом п'ятнадцяти банківських днів (якщо інше не вказано в заявці) з дня отримання наступних належним чином оформлених оригіналів документів: рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг та податкової накладної.

Розрахунки по даному Договору здійснюються відповідно до діючого законодавства України в національній валюті - гривні в безготівковій формі шляхом переказу відповідних грошових коштів на рахунок перевізника. У випадку коли сторонами в заявці на перевезення встановлена вартість перевезення в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день оформлення рахунку.

Сторони домовилися, що підставою для здійснення експедитором оплати за цією заявкою є наступні оригінали документів: Акт прийому-передачі послуг, підписаний експедитором і перевізником до проведення чергового платежу, рахунок-фактура, два екземпляри товарно-транспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача про отримання вантажу та відміткою (печаткою) перевізника, видаткова накладна на продукцію із відміткою (печаткою) вантажоотримувача, оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції.

Перевізник зобов'язаний також зареєструвати в Державному реєстрі податкову накладну відповідно до чинного законодавства України, оформлену днем підписання акту прийому-передачі послуг (у разі, якщо виконавець є платником ПДВ).

ОСОБА_1 виконаних робіт та податкова накладна повинні відповідати таким вимогам:

Дата оформлення документів:

1) місяць вивантаження, якщо клієнт отримає оригінали документів до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг;

2) місяць відправлення документів, якщо не виконаний пункт 1, та документи будуть отримані експедитором пізніше 10 числа місяця, наступного за місцем відправки.

Відповідно до Заявки відповідача № 11 від 23.06.2016 р. сторони узгодили вартість послуги та умови оплати: 1600 євро (в гривні по курсу НБУ на дату завантаження) б/г через 15 банківських днів після отримання оригінала рахунка, оригінала CMR накладної, підтвердженої копії CMR накладної, податкової накладної, акта виконаних робіт.

На підставі наданої відповідачем заявки № 11 позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом Bad Essen - м. Кіровоград, що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом CMR б/н від 27.06.2016 р.

Для оплати наданих послуг позивач направив відповідачу ОСОБА_1 надання послуг № 211 від 06.07.2016 р. на суму 45 343, 00 грн., рахунок на оплату № 202 від 02.07.2016 р. на суму 45 343,00 грн., оригінал CMR від 27.06.2016 р., які були отримані відповідачем 15.07.2016 р. про що свідчить наявний в матеріалах справи опис вкладення від 07.07.2016 р., Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек від 07.07.2016 р.

Проте, відповідач ОСОБА_1 надання послуг № 211 від 06.07.2016 р. не підписав.

Суд зазначає, що передання і прийняття послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе лише за наявності реального надання послуг за Договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови від підписання акта.

Оскільки факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу підтверджується CMR б/н від 27.06.2016 р., в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази в підтвердження надання відповідачем письмової вмотивованої відмови від підписання Акту № 211 від 06.07.016 р., суд вважає, що надані позивачем послуги вважаються прийнятими відповідачем.

Крім того, у відповідності до умов п. 3.2. Договору позивачем в Державному реєстрі зареєстровано податкову накладну № 211 від 06.07.2016 р. на суму 45 343,00 грн. відповідно до чинного законодавства України, оформлену днем підписання акту прийому-передачі послуг.

Доказів не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірними господарськими операціями відповідачем суду не надано. Також, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування відповідна сума податку, не подано.

Проте, відповідач в порушення умов Договору надані позивачем послуги не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 45 342,72 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв надані позивачем послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг в сумі 45 342,72 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. В«Про судове рішенняВ» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, що стосується заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4 534,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

На підтвердження зазначених витрат, до матеріалів справи надані Договір № 2/08 від 05.08.2016 р., Квитанція до прибуткового касового ордеру № 02-08 від 08.08.2016 р., на суму 4 534,00 грн., Акт приймання-передачі наданих послуг № 3/08 від 08.08.2016 р., Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 р.

Водночас, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, предмету спору може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України та оскільки отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для захисту своїх прав, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги предмет спору, тривалість розгляду і складність справи та особисту участь у ній представника позивача, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 534, 00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

В даному випадку, приймаючи до уваги обсяг виконаних адвокатом робіт, вказаний в Акті приймання наданих послуг № 3/08 від 03.08.2016 р., враховуючи те, що адвокат ОСОБА_2 в жодному судовому засіданні участі не приймав, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність юридичної кваліфікації спірних правовідносин у справі № 910/15245/16, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню частково, у розмірі 400, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Експедиція» (03148, місто Київ, вулиця Жмеринська, будинок 30; код ЄДРПОУ 37226143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Транс-Сервіс» (33003, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39, офіс 20; код ЄДРПОУ 38552248) 45 342 (сорок п'ять тисяч триста сорок дві) грн. 72 коп. основного боргу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 400 (чотириста) грн. 00 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя М.Є. Літвінова