Ухвала

від 09.11.2016 по справі 640/7557/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

09 листопада 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

Маляренка А.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 180 263,65 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 16 березня 2015 року становить 3 924 411 грн 76 коп., та складається з: заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 179 109,78 доларів США (в еквіваленті - 3 899 291 грн 55 коп.); пені за несвоєчасне повернення кредиту - 266,18 доларів США (в еквіваленті - 5 794 грн 84 коп.); нарахованої банком пені за несвоєчасну сплату процентів - 887,69 доларів США (в еквіваленті - 19 325 грн 36 коп.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно умов якого позичальнику на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового використання - інвестування придбання житла було надано кредит у розмірі 345 000 доларів США з кінцевим терміном повернення - 15 вересня 2028 року, та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14 % річних.

31 серпня 2009 року між ними було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно якої загальна сума наданого позичальнику кредиту була визначена в розмірі 380 932,97 доларів США, з кінцевим терміном повернення - 15 вересня 2033 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14,54 % річних.

У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 належним чином не виконував, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2012 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 3 618 949 грн 96 коп.

Посилаючись на те, що позичальник в добровільному порядку повертати кредитні кошти не бажає, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 180 263, 65 доларів США, що в еквіваленті становить 3 924 411 грн 76 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позичальник належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а відтак кредитна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, що виникла, починаючи з 28 травня 2010 року, разом із нарахованими штрафними санкціями за порушення відповідачем взятих на себе зобовязань підлягає примусовому стягненню.

При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про необхідність застосування строків позовної давності, апеляційний суд виходив з того, до суду першої інстанції відповідач із заявою про застосування строків позовної давності не звертався, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, а тому у суду не було правових підстав для їх застосування.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону. При цьому доказам, поданим сторонами, судами надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2012 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором від 19 серпня 2008 року у загальному розмірі 3 618 949 грн 96 коп.

На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист, на підставі якого постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 11 березня 2012 року було відкрито виконавче провадження, проте станом на 23 квітня 2015 року рішення суду виконане не було.

Станом на 16 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором за період з 20 травня 2010 року по 16 березня 2015 року становить 180 263,65 доларів США (в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на вказану дату - 3 924 411 грн 76 коп., та складається з: заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 179 109,78 доларів США (в еквіваленті - 3 899 291 грн 55 коп.); пені за несвоєчасне повернення кредиту - 266,18 доларів США (в еквіваленті - 5 794 грн 84 коп.); нарахованої банком пені за несвоєчасну сплату процентів - 887,69 доларів США (в еквіваленті - 19 325 грн 36 коп.).

Крім того, згідно ч. 4 ст. 74 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 15.00 год. 24 червня 2015 року та направлено судові повістки сторонам у справі.

Згідно зі зворотнім повідомленням, яке міститься у матеріалах справи, вказана судова повістка була отримана Новиченко (представником ОСОБА_3 за довіреністю) 24 червня 2015 року.

Вказане судове засідання було відкладене на 17 липня 2015 року у зв'язку з неявкою сторін у справі.

Згідно зі зворотнім повідомленням, яке міститься у матеріалах справи, судова повістка в судове засідання на 17 липня 2015 року була отримана Новиченко (представником ОСОБА_3 за довіреністю) 01 липня 2015 року.

Отже встановлений ст. ст. 74-76 ЦПК Українипорядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі судом не порушено.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 224 ЦПК України).

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про її відхилення та залишення без змін заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 липня 2015 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: М.К. Гримич

О.В.Кафідова

А.В. Маляренко

І.М.Фаловська