Постанова

від 07.11.2016 по справі 805/2560/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 р. Справа №805/2560/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15:30

приміщення суду за адресою: 84112, місто Слов'янськ, вул. Добровольського, буд.1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання Ковальової А.В.,

за участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача 1 : Ларіної Н.В.

представника відповідача 2, 3: Марченко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації; голови комісії з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, заступника директора департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької облдержадміністрації Гаркуши Олександра Івановича; Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації; голови комісії з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, заступника директора департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької облдержадміністрації Гаркуши Олександра Івановича про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у якості відповідача залучено Департамент з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації.

Свій адміністративний позов ОСОБА_1 мотивує тим, що працював на посаді заступника начальника управління комунікацій з громадськістю - начальника відділу інформаційно - правового забезпечення управління комунікацій з громадськістю департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації з 20 квітня 2015 року по 05 серпня 2016 року.

Вважає, що був звільнений з займаної посади з порушенням Конституції України та Кодексу Законів про працю України.

Просив визнати наказ голови комісії з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, заступника директора департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької облдержадміністрації Гаркуші О.І. від 05.08.2016 року № 65к «Про звільнення ОСОБА_1.» з департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації за переведенням - незаконним та скасувати його; поновити його на посаді заступника начальника управління комунікацій з громадськістю - начальника відділу інформаційно - правового забезпечення управління комунікацій з громадськістю департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача 1 - у судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову ОСОБА_1, надав письмові заперечення, просив відмовити у задоволені позову.

Представник відповідачів 2,3 - у судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову ОСОБА_1, надав письмові заперечення, просив відмовити у задоволені позову.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 20 квітня 2015 року по 05 серпня 2016 року працював на посаді заступника начальника управління комунікацій з громадськістю - начальника відділу інформаційно - правового забезпечення управління комунікацій з громадськістю департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації.

28 січня 2016 року розпорядженням голови військово - цивільної адміністрації Донецької області Жебрівським П.І. № 54 «Про структуру обласної державної адміністрації» утворено Департамент інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації, як самостійний структурний підрозділ облдержадміністрації загальною чисельністю 54 штатні одиниці, з правом юридичної особи, шляхом злиття департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації з чисельністю 35 штатних одиниць та управління інформаційної політики та з питань преси Донецької обласної держаної адміністрації з чисельністю 19 штатних одиниць.

Департамент інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації було визначено правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізаційних - департаменту з питань внутрішньої політики та управління інформаційної політики та з питань преси Донецької облдержадміністрації, запис про реєстрацію якого було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 27 квітня 2016 року, номер запису 12701020000005644, код ЄДРПОУ 40453390.

19 травня 2016 року ОСОБА_1 було вручено попередження про зміну істотних умов державної служби, в якому йому було запропоновано посаду заступника начальника відділу у новоутвореному Департаменті інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації.

Проте, позивач відмовився від запропонованої посади, про що написав у листі від 15.07.2016 року, та направив його на ім'я в.о. директора департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації Чернавської А.С., пояснивши у вищевказаному листі, що запропонована йому посада заступника начальника відділу фінансового, кадрового та правового забезпечення департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації , нижча займаної перед цим посада, та запропонував надати йому рівнозначну посаду при переведенні до департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації.

Наказом Голови комісії з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, заступника директора департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької облдержадміністрації Гаркуші О.І. від 05.08.2015 року за № 65к «Про звільнення ОСОБА_1.» позивача було звільнено із займаної посади.

Відповідач - Департамент з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації є юридичною особою.

Згідно з Положенням про департамент з питань внутрішньої політики облдержадміністрації, затвердженим розпорядженням голови облдержадміністрації від 18 березня 2013 року № 122, призначення державних службовців департаменту на посаду та звільнення з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну служби, належить до повноважень директора департаменту.

Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Положенням частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про державну службу», підставами для зміни істотних умов державної служби є ліквідація або реорганізація державного органу, скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу. Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних дні до зміни істотних умов державної служби. Незгода державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби є підставою для припинення державної служби, у зв'язку з чим державний службовець подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону.

Державний службовець протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби має право подати керівнику державної служби заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду, а у разі ненадходження заяви про переведення на іншу запропоновану йому посаду, ненадходження заяви про звільнення або заяви про переведення державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Проте як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін по цій справі, ОСОБА_1 протягом 60 календарних днів не надав заяву про звільнення або про переведення. Отже Позивача відповідно до діючого законодавства звільнено із займаної посади - заступника начальника управління - начальника відділу інформаційно - правового забезпечення департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації, за переведенням для продовження проходження державної служби в департаменті інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації.

Згідно із нормами ст. 2 Закону України «Про державну службу», посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону України «Про державну службу» у разі незгоди державного службовця зі зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону: подати скаргу керівнику державного органу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод в реалізації; подати скаргу до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби; оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду.

Проте позивач не скористався своїм правом оскарження зміни істотних умов державної служби.

Крім того, суд зазначає, що зі свого боку комісія з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів з метою забезпечення гарантій позивача на подальше проходження ним державної служби під час оптимізації структури облдержадміністрації та пов'язаної з цим реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації.

Представник відповідачів 2,3 у судовому засідання надав копію наказу № 68к від 04.11.2016 року про зміну підстав звільнення ОСОБА_1, яким змінено підставу звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу інформаційно - правового забезпечення управління комунікацій з громадськістю департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації, виклавши пункт 1 наказу департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації від 05 серпня 2016 року № 65к «Про звільнення ОСОБА_1.» в новій редакції: «1. ОСОБА_1 з посади начальника управління - начальника відділу інформаційно - правового забезпечення управління комунікацій з громадськістю департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації 05 серпня 2016 року у зв'язку з незгодою на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення, отже, як вбачається з матеріалів справи, Позивач відмовився від переведення на запропоновану йому іншу рівнозначну посаду, про що свідчить його особистий підпис на наказі про звільнення, а також не приступив до виконання своїх обов'язків на новій посаді, що також не заперечувалось позивачем в ході розгляду справи.

Отже, суд вважає, що з огляду на вищевикладене, вимоги Позивача щодо поновлення його на посаді заступника начальника управління комунікацій з громадськістю - начальника відділу інформаційно - правового забезпечення управління комунікацій з громадськістю департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є такими що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про відшкодування позивачу моральної шкоди, яка завдана звільненням та порушенням його усталеного та звичайного способу життя, виникненням проблеми з утриманням орендованого у м. Краматорську житла. Позивач зазначає, що іспитує замкнутість через думки про незаконне звільнення. Вважає, що незаконним, на його думку, звільненням, зачеплені його загальнолюдські цінності: честь, гідність, авторитет, трудова репутація, що також відноситься до моральних страждань, суд зазначає наступне.

Заподіяння моральної шкоди - це наявність факту порушення трудових прав працівника, що призводить до негативних змін у його житті внаслідок усвідомлення факту їх порушення та викликає у нього душевні, психічні або фізичні страждання.

Відповідно до ч. 2 ст. 237-1 Кодексу Законів про Працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року та від 27.02.2009 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної, на думку позивача, поведінки відповідача, не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердив наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним, на думку позивача, діянням відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації; голови комісії з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, заступника директора департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької облдержадміністрації Гаркуши Олександра Івановича; Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Повний текст постанови складений 11 листопада 2016 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.