Постанова

від 08.11.2016 по справі 904/3479/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 904/3479/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 у справі № 904/3479/16 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп" провизнання банкрутом за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп" - Нікітін С.П., від Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" - Присяжнюк А.Ю.

ВСТАНОВИВ :

В квітні 2016 року Голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп" (далі - ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп") в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), у зв'язку із виявленням в ході добровільної ліквідації підприємства недостатності активів для задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2016 у справі № 904/3479/16 заяву голови ліквідаційної комісії ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2016 у справі № 904/3479/16 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" на підставі ст. 95 Закону про банкрутство.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі № 904/3479/16 (суддя Полєв Д.М.) визнано ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Реброву Наталю Григорівну.

Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції встановив, що 17.11.2015 загальними зборами учасників ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації, створення ліквідаційної комісії та призначення головою ліквідаційної комісії Реброву Н.Г.

На виконання вимог ч. 1 ст. 105 ЦК України боржник звернувся до державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ для здійснення реєстраційної дії по внесенню відомостей про припинення юридичної особи.

В Бюлетені державної реєстрації від № 336 (31) 2015р. опубліковано оголошення про припинення ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" шляхом ліквідації.

На виконання вимог ч. 1 ст. 111 ЦК України , за результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" станом на 31.03.2016.

З проміжного ліквідаційного балансу боржника від 31.03.2016, затвердженого рішенням загальних зборів учасників боржника № 25/04/2016 від 25.04.2016, господарським судом встановлено, що кредиторська заборгованість становить 23 351,8 тис. грн; основні засоби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи, дебіторська заборгованість складають 27 406,2 тис. грн, в тому числі майно, яке перебуває в іпотеці та за рахунок якого будуть погашені вимоги банку (ПАТ "Банк Кредит Дніпро"), оскільки, як встановлено судом першої інстанції, 27.12.2013 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" укладено договір іпотеки №271213/1, згідно з умовами якого боржником в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №271213-КЛВ від 27.12.2013, позичальниками якого є СТОВ "Союз-3", СТОВ "Гончарово", ТОВ "Агро-торговий дім "Дніпровський", ТОВ "СП "Скорпіон", ТОВ "Підприємство українського агропромислового холдингу №2", ТОВ "Унірем-Агро Плюс", СТОВ "Південне", ТОВ "Агрофірма "Весна", ТОВ "Відродження", передано в іпотеку нежитлову будівлю вартістю станом на день укладання договору 21 435 308,00 грн.

Враховуючи зазначене, згідно поданих документів, суд першої інстанції дійшов висновку, що до звернення голови ліквідаційної комісії боржника - ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника було дотримано вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а вартості решти майна боржника, яке не перебуває в іпотеці, недостатньо для задоволення вимог інших кредиторів.

Керуючись вимогами ст. 95 Закону про банкрутство, господарський суд дійшов висновку про необхідність визнання боржника - ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури строком на 6 місяців.

Не погодившись із прийнятою судом першої інстанції постановою, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) та Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" (далі - ПАТ "РОДОВІД БАНК") звернулись із апеляційними скаргами до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 у справі № 904/3479/16 (головуючий суддя: Вечірко І.О., суддя Кузнецов В.О., суддя Науменко І.М.) апеляційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задоволено.

Апеляційну скаргу ПАТ "РОДОВІД БАНК" задоволено частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі № 904/3479/16 скасовано.

Провадження у справі № 904/3479/16 про визнання ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" банкрутом припинено.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 у справі № 904/3479/16, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі № 904/3479/16 залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 18.08.2016, 29.04.2016 Голова ліквідаційної комісії ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" Реброва Н.Г. звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, яка, як встановлено судом другої інстанції, мотивована неможливістю боржника в процедурі добровільної ліквідації задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Зокрема, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що в заяві про порушення справи ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" посилається на те, що 17.11.2015 учасниками ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" було прийнято рішення про ліквідацію підприємства та призначення ліквідатора. В "Бюлетені державної реєстрації" № 336 (31) за 2015 рік здійснено публікацію оголошення про припинення діяльності ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп". Загальна сума визнаних кредиторських вимог складає 19 451 328,80 грн. В ході інвентаризації майна підприємства ліквідатором було встановлено, що його загальна залишкова вартість складає 18 057 397,90 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2016 у справі № 904/3479/16 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" на підставі ст. 95 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно зі статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок визначений ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають, зокрема, у наступному:

прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про ліквідацію юридичної особи - боржника;

повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про рішення учасників (власника) або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, про припинення юридичної особи;

проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника;

обставини надання ліквідатором органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування первинних документів юридичної особи, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, в порядку ч. 7 ст. 111 ЦК України;

аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення про рішення учасників (власника) або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, про припинення юридичної особи у встановленому законом порядку.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

складання проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду;

прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно з цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство (в тому числі, і до заяви, яка подається боржником в порядку ст. 95 Закону про банкрутство) встановлені ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 2 статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Згідно з ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції, скасовуючи в оскаржуваній постанові постанову суду першої інстанції про визнання боржника - ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" банкрутом та припиняючи провадження у даній справі,встановив, що в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ліквідатор, зокрема, зазначив, що ним було ініційовано та проведено інвентаризацію всього майна ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп", результати якої додаються до заяви.

Проте, як обгрунтовано встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази проведення інвентаризації належним чином, а до заяви боржника додано лише опис основних засобів станом на 31.03.2016 (т. 1 а. с. 29) без складання відповідних інвентаризаційних актів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому, всі вищезазначені дії щодо встановлення розміру активів та аналіз пасивів підприємства - боржника повинні передувати складенню проміжного ліквідаційного балансу, який згідно п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" додається до заяви боржника про порушення справи про банкрутство.

Суд другої інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновків, що в порушення вимог Закону, судом першої інстанції фінансово-майновий стан боржника - ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мало підприємство - боржник, станом на день прийняття рішення його засновниками (учасниками) про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами, виходячи з того, що належних доказів здійснення інвентаризації майна боржника, як встановлено судом апеляційної інстанції, господарському суду не було надано.

Отже, боржником - ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" в даному випадку не доведено належними та допустимими доказами, що на момент звернення його із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майна підприємства-боржника не вистачало для задоволення вимог кредиторів.

Крім того, суд другої інстанції в оскаржуваній постанові, керуючись ч. 4 ст. 111 ЦК України, встановив, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення оцінки майна боржника.

Колегією суддів суду апеляційної інстанції також встановлено, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності або відсутності зареєстрованого за ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" нерухомого майна, а також, що до заяви про порушення справи про банкрутство ліквідатором не було надано запити та отримані відповіді відповідних реєструючих органів.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тому факту, що ліквідатором, на час звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не було зроблено запиту до державних органів, які реєструють обтяження (заборону відчуження) майна, зокрема, нерухомого, внаслідок чого неможливо погодитись в даному випадку з тим, що ліквідатором було вжито всіх заходів по виявленню заставних кредиторів боржника та можливих активів боржника, які можуть перебувати в заставі. Так, як встановлено судом другої інстанції, додані до заяви про порушення справи про банкрутство копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та обтяження датовані 27.12.2013 (а. с. 35-37), та не містять відомостей щодо наявності майна в заставі у кредитора ПАТ "РОДОВІД БАНК".

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог ст.ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2016 (а. с. 1-2) про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд зобов'язав голову ліквідаційної комісії надати оригінали документів, доданих до заяви про порушення справи про банкрутство (для огляду в підготовчому засіданні), відомості (у вигляді довідки) про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити, відомості (у вигляді довідки) про осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, проте, як правомірно встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази того, що оригінали документів надавались до суду та були досліджені господарським судом першої інстанції в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливість подання документів, які підтверджують наявність або відсутність майнових активів боржника, після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові встановлено, що 17.05.2016, тобто після порушення справи про банкрутство та в день прийняття постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, ліквідатором надано місцевому господарському суду довідку, в якій зазначено, що станом на 16.05.2016 по підприємству ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" відкрито рахунок у цінних папера № 301192-UA400003368 Депозитарною установою ПАТ "Агрокомбанк" (а. с. 74), проте, довідка із Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України, яка є підтвердженням, що боржник є засновником (учасником) інших господарських товариств та має відповідну частку в статутному фонді останніх на час звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, як встановлено судом другої інстанції, в матеріалах справи відсутня.

Частиною 1 статті 111 ЦК України визначено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Із проміжного ліквідаційного балансу, доданого до заяви про порушення справи про банкрутство, судом апеляційної інстанції встановлено, що дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги складає 1 043 100 грн., дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - 227 100 грн. При цьому, із поданої боржником довідки про наявність осіб, що мають невиконані зобов'язання перед ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" станом на 31.03.2016, судом другої інстанції встановлено, що дебіторська заборгованість боржника складає 16 958 164,25 грн (а. с. 19), а в іншій довідці про наявність осіб, що мають невиконані зобов'язання перед ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп", також станом на 31.03.2016, зазначено, що дебіторська заборгованість складає 31 639 030,30 грн (а. с. 38).

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правомірного висновку, що в проміжному балансі боржника - ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" станом на 31.03.2016 відображено недостовірні відомості щодо дебіторської заборгованості боржника.

Також, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 18.08.2016 встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо дій ліквідаційної комісії щодо стягнення дебіторської заборгованості, що порушує вимоги частини 1 статті 111 ЦК України, відповідно до якої ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Частиною 3 статті 111 ЦК України визначено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що в даному випадку в матеріалах справи відсутні відомості про закриття рахунків у ПАТ КБ "ПриватБанк", ПАТ "КСГ Банк" та АТ "Банк "Національні інвестиції", про наявність яких зазначено в переліку розрахункових рахунків станом на 31.03.2016, поданому ліквідатором, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що місцевий господарський суд не дослідив факту закриття рахунків боржника в установах банків, як це передбачено ч. 3 ст. 111 ЦК України, а також того, що ліквідатором не визначений рахунок, який буде використовуватись для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Згідно з пунктом 11.16 "Порядку обліку платників податків та зборів", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 (в редакції на момент звернення боржника до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство), належним доказом наявності відкритих /закритих рахунків у боржника є Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття.

Проте, як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, докази звернення головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" до відповідного контролюючого органу щодо отримання переліку рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 7 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання ліквідатором ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, та проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника.

Відповідно до ч. 10 ст. 111 ЦК України, до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові встановлено, що до заяви про порушення справи про банкрутство, в порушення вимог ч. 10 ст. 111 ЦК України, не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов в постанові від 18.08.2016 правомірного та обґрунтованого висновку, що вищезазначене свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів ч. ч. 7 та 10 ст. 111 ЦК України, щодо добровільної ліквідації боржника та позбавило органи державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає слушними доводи Дніпропетровського апеляційного господарського суду стосовно того, що в даному випадку, господарський суд мав встановити обставини недотримання боржником передбачених законодавством передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство та припинити провадження у справі про банкрутство, оскільки надання в подальшому до суду додаткових доказів, пов'язаних із здійсненням процедури добровільної ліквідації законодавством не передбачено.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла в оскаржуваній постанові від 18.08.2016 правомірного та обґрунтованого висновку, що судом першої інстанції в постанові про визнання боржника - ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" банкрутом від 17.05.2016 належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не проведено аналізу активів і пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів на момент звернення боржника до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, а тому, суд апеляційної інстанції правомірно скасував постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом від 17.05.2016 та припинив провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп", як безпідставно порушене.

Щодо наявності у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська права на апеляційне оскарження у даній справі постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно положень статті 1 Закону про банкрутство, учасниками у справі про банкрутство є сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Враховуючи особливості спрощеної процедури банкрутства в даному випадку (в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), правовий статус Державної податкової інспекції як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, а також той факт, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, ліквідаційна комісія боржника не забезпечила надання документів на перевірку контролюючим органам, в тому числі органам доходів і зборів, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла правомірного висновку, що заявник апеляційної скарги на час розгляду справи не набув статусу кредитора у справі у встановленому законом порядку , в зв'язку з недотриманням боржником при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство вимог ч.7 ст. 111 ЦК України, суд другої інстанції правомірно дійшов висновку що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська має право на апеляційне оскарження постанови господарського суду.

При цьому, судом другої інстанції зазначено, що 07.04.2016 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська видано наказ № 422 "Про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" (т. 1 а. с. 151). 07.04.2016 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено Акт №422/04-62-14-02/32007672 "Про незнаходження посадових осіб за податковою адресою ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" (т. 1 а. с. 152) та Акт № 423/04-62-14-02/32007672 "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" (т. 1 а. с. 153). Наведене, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, свідчить про вчинення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська заходів щодо здійснення податкової перевірки ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп".

З урахуванням всього зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції про визнання боржника - ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" банкрутом за вимогами ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та припинення провадження у даній справі про банкрутство як безпідставно порушеного, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, ліквідатором (ліквідаційною комісією) не дотримано в повному обсязі вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також, не надано, на момент порушення провадження у цій справі, всіх належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення повної та належної досудової процедури ліквідації ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп", що є порушенням вимог ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищезазначене, правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 18.08.2016 у справі № 904/3479/16 - відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 у справі № 904/3479/16 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

В.Я. Погребняк