Рішення

від 10.11.2016 по справі 904/8374/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.2016 Справа № 904/8374/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Сервіс", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВР Груп Преміум", м. Дніпро

про стягнення 87 864,06 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.10.16р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнер Сервіс" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВР Груп Преміум" (далі - відповідач) про стягнення 87 864,06 грн. - безпідставно набутих грошових коштів та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав права на включення до актів КБ-2в витрат на відрядження робітників відповідача на об'єкт будівництва, у зв'язку з чим позивач сплатив компенсацію цих витрат на суму 87 864,06 грн. без достатньої правової підстави, тому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2016 р. по справі № 904/8374/16 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 10.11.2016 р.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволені позовних вимог, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014 р., від 13.10.2016 р. надіслані на адресу відповідача, що зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 501, код ЄДРПОУ 39939890) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштові відправлення на адресу відповідача повернуті до суду з позначкою: "за закінченням терміну зберігання", "за даною адресою не знайдено".

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.11.2016 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнер Сервіс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВР Груп Преміум" (виконавець) укладено Договір про виконання будівельних робіт № 01/В (далі - Договір), за умов п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору та здати у встановлений договором строк закінчення роботи, а замовник зобов'язується прийняти від виконавця і оплатити закінчені роботи, що передбачені п.1.2. цього договору.

Види робіт: "Реконструкція дошкільного закладу" (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору якість результату робіт повинна відповідати вимогам ДБН, Держстандарту, ТУ та іншим вимогам, передбаченим чинним законодавством України, а також умовам цього договору.

Ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни, розрахованої відповідно до вимог ДБН Д.1.1-1-2000. Договірна ціна складає 300,00 тис. грн., у тому числі ПДВ 20 % - 50000,00 грн.) п. 3.1. Договору.

Згідно п. 3.2. Договору договірна ціна, складена відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої на стадії "Проект" є динамічною і може уточнюватися протягом усього строку виконання робіт при уточненні видів та обсягів робіт при отриманні проектно-кошторисної документації на стадії "Робоча документація"; при зміні нормативних документів у період будівництва, які впливають на вартість будівництва, обсяги робіт; при збільшенні цін на ресурси; зміні умов робіт: уточненні загально виробничих, адміністративних та інших витрат, без збільшення договірної ціни.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що усі зміни початкової договірної ціни оформлюються відповідними розрахунками та угодами сторін у письмовій формі.

Згідно довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3, а також актів виконаних робіт за формою КБ-2в і підсумкових відомостей ресурсів, відповідачем в листопаді та грудні 2015 року виконано роботи на загальну суму 1 422 866,57 грн.

З матеріалів справи вбачається, що оплата за виконанні роботи відбувалася частинами в період з 02.11.2015 р. по 25.04.2016 р. та була здійснена на загальну суму 1 302 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 160 - 183).

Таким чином, позивачем частково не було сплачено акт КБ-2в № 4/11 за грудень 2015 р. на суму 120 866,57 грн. з загальної суми акту 316 431,26 грн.

В той же час фактично, відповідач виступив субпідрядником позивача за договором № 309/10-5, укладеного 02.11.2015 р. між позивачем та Управлінням капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Отже, будівництво здійснювалось за рахунок бюджетних коштів та 15.06.2016 р. Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області складено довідку зустрічної звірки з позивачем, проведеної з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операції та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації за період з 01.04.2012 по 31.03.2016 року.

Даною довідкою підтверджується, що відповідачем до актів ф.№ КБ-2в включено витрати на відрядження робітників будівельної організації на об'єкт будівництва на загальну суму 87 864,06 грн., які не підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку (накази на відрядження, авансові звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт) щодо здійснення робітниками відповідача зазначених витрат.

Зазначене призвело до відхилення у вартості виконаних робіт на загальну суму 87 864,06 грн. та є недотриманням вимог п.4.4.6 Договору від 29.10.2015 р. № 01/В, а. 5.4.4.1 Настанови щодо визначення розміру коштів на титульні тимчасові будівлі та споруди і інші витрати вартості будівництва (далі - ДСТУ - НБ Д 1.1.-5:2013), затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 р. № 405, яким передбачено, що при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт кошти на відрядження працівників будівельних організації на об'єкти будівництва враховуються на підставі фактичних витрат на ці цілі у звітному періоді.

Так, позивач та відповідач при складанні актів КБ-2в керувалися національним стандартом України ДТСУ Б Д.1.1-1:2013, яким з 01.01.2014 р. встановлено правила визначення вартості будівництва.

Відповідно до п. 6.2.7.4. ДТСУ Б Д.1.1-1:2013 кошти на покриття інших витрат визначаються обґрунтованими розрахунками на підставі положень чинного законодавства, даних проектної документації, вихідних даних замовника щодо здійсненні будівництва, умов виконання будівельних робіт, розташування майданчика будівництва стосовно місця дислокації будівельної організації (витрати на відрядження робітників будівельної організації на об'єкт будівництва) і можуть враховуватися у вартості виконаних робіт.

Згідно умов п. 4.4.6. Договору інші витрати (за видами витрат), що підлягають компенсації виконавцю у складі вартості виконаних робіт договірною ціною не передбачаються.

Внаслідок оплати позивачем компенсації витрат на суму 87 864,06 грн. відповідач безпідставно набув грошові кошти суму 87 864,06 грн., що є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, позивач, здійснивши оплату компенсації витрат на відрядження робітників відповідача, поніс збитки в сумі 87 864,06 грн., які безпідставно отримані відповідачем.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 87 864,06 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 7 , 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВР Груп Преміум" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 501; код ЄДРПОУ 39939890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Сервіс" (59083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9; код ЄДРПОУ 32715864) 87 864,06 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 06 коп.) - безпідставно набутих грошових коштів, 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_2 Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України « » листопада 2016р.

Суддя ОСОБА_2